Трибрат
Артем
Олександрович

Факультет КІТА
Група КСД 00а
Науковий керівник: Адамов В.Г.
Тема магістерської роботи: "Створення автоматизованої системи знаходження контурів об'єктів на прикладі зображеннь клітин"

Я народився 30 березня 1983 р. у місті Донецьку.

Дитинство було безтурботно-щасливим, у чому, властиво, і була його принадність. Улітку споруджував піщані замки на березі ріки Сіверський Донець, куди мене привозили на відпочинок. Узимку качався у дворі на санках і грав із друзями в сніжки. Так тривало до осені 1989 року.

1 вересня 1989р. у моєму житті відбулася подія, що назавжди змінило моє життя. Я пішов у перший клас загальноосвітньої школи I-III ступенів №20. Крім любові до науки в мені зненацька прокинулася любов до мистецтва, і я також пішов у музичну школу №4.

Коли я успішно вчився в четвертому класі, мої батьки придбали комп'ютер ZX Spectrum, і я почав близьке знайомство з новим видом техніки. Це знайомство почалося з ігор і продовжилося вивченням Бейсика, убудованого в "Spectrum".

У школі я виявив незвичайний розум і багатобічну обдарованість. У восьмому класі я успішно закінчив музичну школу за фахом фортепіано, одержав жовтий пояс по карате-до. Я постійно відчував недостачу інформації та читав майже все, що попадалося під руку, починаючи від класичної фантастики Герберта Уеллса й закінчуючи довідниками по хімії й радіоелектроніці. Згодом це принесло свої плоди й виявилося в моїй участі в олімпіадах шкільного й районного рівнів по хімії, фізиці, інформатиці, історії й математиці. Особливо успішними були виступу в олімпіадах по хімії: я завжди посідав перше місце.

В одинадцятому класі я вивчив основи мови Turbo Pascal і мав тверде бажання надійти на комп'ютерну спеціальність.

Повинен визнати заслуги моїх батьків: вони допомогли мені одержати достатню кількість знань, щоб мати можливість одержати вище утворення, і стати тим, ким я став.

Спрага до перспективних технологій і неусвідомлене бажання мати лікарську спеціальність привели мене в Донецький державний технічний університет (нині Донецький національний технічний університет). Особливо залучила мою увагу тоді ще нова спеціальність — Комп'ютерні Системи Діагностики в медицині й техніці (КСД) на факультеті Комп'ютерних Інформаційних Технологій й Автоматики. Після успішного проходження рейтингових випробувань, я благополучно надійшов на бюджетне місце на обрану мною спеціальність.

Як відомо, вище утворення — це не тільки "баласт знань", якими в надлишку постачають студентів. Стояло навчити ще багатьом речам.

Взагалі ж самостійне життя на багатьох студентів впливає погано. У якомусь ступені це трапилося й із мною: перший іспит я здав не з першого разу, після чого подвоїв зусилля в навчанні.

І результат не змусив себе чекати. До початку другого курсу я в середньому по сесії одержав чотири з половиною бала й намагався так тримати й надалі.

Особливо важко вчитися було на першому курсі. Оскільки на нашій кафедрі не прийнято представляти студентам додатковий комп'ютерний час для занять, а свого комп'ютера я не мав, мені доводилося досить туго. Доводилося вертітися, співробітничати з людьми, у яких комп'ютери були. Звичайно, це займало багато часу. Але дало можливість нормально вчитися. Через те, що з комп'ютером я познайомився досить пізно, відносно програм і заліза я відставав досить сильно від кращих у нашій групі. Це відставання, однак, мені вдалося трохи скоротити, а в деяких питаннях стати кращим у групі.

На другому курсі в результаті мого співробітництва з кафедрою "Дитячої і загальної неврології з курсом рефлексотерапії постдипломної освіти лікарів" Донецького державного медичного університету ім. М.Горького на світ з'явилася програма по навчанню, поетапному й підсумковому контролю знань лікарів-неврологів і навчальна комп'ютерна допомога з нейроміології.

На третьому курсі мені запропонували роботу системного адміністратора в центрі "Практична медицина й консультування". Мені представилася можливість придбати навички роботи з досить рідким спеціалізованим медичним устаткуванням, і я просто не зміг відмовитися. Ця робота мені дуже подобається.

Критично оцінюючи свою успішність, я розумів, що шанси потрапити в магістратуру досить низки — заважали деякі оцінки з молодших курсів. Але чомусь дуже хотілося. Тоді я вирішив вибрати собі напрямок, дослідження в якому допомогли б пробитися до мети, і ще краще вчитися. Я вирішив, що обробка зображень — це саме той напрямок, що мені необхідно. І це допомогло!

Дослідження, що становлять основу магістерської роботи, я почав ще на початку шостого семестру. Первинним завданням стало виділення біологічної клітки на мікрофотографії. Це була досить трудомістка робота. Стояло вивчити дуже багато матеріалів з питань обробки зображень (я тоді ще навіть не представляв скільки), взяти до відома й розробити щось своє. Під чуйним керівництвом Адамова Володимира Григоровича, кандидата технічних наук, доцента кафедри АСУ, я почав свою наукову діяльність. Його досвід і наукова інтуїція не раз підказували шляхи рішення виникаючих труднощів.

Перспективність обраної мною спеціальності очевидна. У цей час швидше всього розвиваються медицина, що уже на сучасному етапі розвитку немислима без технічних і програмних комплексів різної складності. Висока точність і швидкість обробки великої кількості інформації в медицині особливо необхідні. І тільки завдяки висококваліфікованим фахівцям-інженерам можливий подальший прогрес у цій галузі науки. Обрії моєї спеціальності воістину неосяжні, тому що вже існує безліч інженерних і дослідницьких завдань, рішення яких просто необхідно.

Своє професійне майбутнє я бачу в розробці спеціалізованого програмного забезпечення для медичної техніки й досліджень. Специфіка такої діяльності полягає в тім, що в процесі розробки такого виду ПО обов'язково доводиться шукати й знаходити рішення різних завдань опису біологічних об'єктів у математичних термінах. Надалі сподіваюся продовжити своє навчання в університеті, виконувати науково-дослідну роботу й працювати в області комп'ютерних систем.