Народився я 29 вересня 1983 роду в чудовому шахтарському містечку Горлівка, що протягом 21 року стало для мене моєю маленькою Батьківщиною. І де б я не був, я завжди з ніжністю думаю про своє місто і прагну скоріше повернутися в те місце, де я почав своє життя.

Мені пощастило народитися в родині двох чудових людей: кращого батька – Бєлікова Геннадія Веніаміновича і самої турботливої і люблячої мами – Бєлікової Альбіни Федорівни. Батько в даний момент обіймає посаду головного механіка заводу "ЗБШК" . Після смерті мами він став для мене самою головною людиною в моєму житті, наставником, учителем, і саме головне прикладом для наслідування. Саме завдяки його турботі, завзятості і прагненню досягати своїх цілей, я став цілеспрямованою, самодостатньою людиною, здатним, переступаючи через усі труднощі, йти до поставлених цілей.

1990 рік став початком важливого етапу в моєму житті. Я пішов у школу, де почав здобувати знання, так необхідні мені в майбутньому. З першого класу я намагався зарекомендувати себе старанним учнем, адже все, що відбувалося в класі, мені було дійсно цікаво. Учителі помітили мої здібності до точних наук і рекомендували мене у фізико-математичний клас, у якому я провчився до 9-ого класу включно. Паралельно навчанню я успішно закінчив музичну школу. По закінченню був запрошений у Донецьке музичне училище, однак я із самого дитинства вирішив йти батьківським шляхом. Також 8 років займався бальними танцями, брав участь у конкурсах на обласному рівні, займав призові місця. Люблю колективні види спорту, особливо мені подобається футбол.

У 1998 році закінчив школу на відмінно. Так як заздалегідь бачив себе інженером-механіком, то, не роздумуючи, пішов вчитися у Горлівский машинобудівний коледж. У даному навчальному закладі з інтересом осягав ази моєї спеціальності. Отримані знання успішно застосовував на промислових підприємствах міста, що дозволило придбати дорогоцінний досвід, вивчити внутрішню структуру підприємства. За ці придбання я знаходжуся в неоціненному боргу перед батьком. Протягом навчання брав активну участь у культурно-спортивному житті коледжу.

У 2002 році закінчив коледж із червоним дипломом, завдяки якому без вступних іспитів пішов вчитися на третій курс Донецького національного технічного університету.

Почався новий цікавий етап мого життя – навчання в університеті. З цього етапу починається моє самостійне життя в чужому місті, знайомство з новими цікавими людьми. Однак спокуси великого міста не порушили моїх планів, я як і раніше завзято йшов до поставлених цілей. В університеті я потрапив на одну з кращих кафедр із найсильнішим викладацьким складом. По закінченні третього курсу я переконався в правильності свого вибору. Ця упевненість виразилася у відмінному навчанні. Брав участь в олімпіаді ВСТІ. З цими поки ще незначними досягненнями я успішно перейшов на четвертий курс.

Четвертий курс нагадував третій тією же напруженістю в навчальному процесі, яку я особливо відчував під час сесій. У цей період керівником моєї науково-дослідної роботи став один із кращих викладачів університету – професор, доктор технічних наук Малишко Іван Олександрович, що зацікавив мене своєю науковою працею. Саме його наполегливість, енергетика і професіоналізм розбудили в мені бажання продовжувати свою освіту в магістратурі. Наприкінці четвертого курсу я брав участь у науковій конференції, присвяченій діяльності кафедри "Металорізальні верстати та інструменти". Відмінно закінчив четвертий курс.

На п'ятому курсі я продовжив свою наукову працю. Готуються до публікації в Міжнародному збірнику статей "Інженер" дві мої статті на тему: "Інструментальні ланцюгові магазини і методика їхнього розрахунку" під незмінним керівництвом і пильним контролем мого керівника Малишко І.О.

Наступного півроку буду займатися моєю магістерською роботою на тему: "Розробка методики проектування механизмів автоматизованної заміни інструментів".

Моя спеціальність є однією з найважливіших професій промислового машинобудівного підприємства будь-якого масштабу, оскільки головною задачею інженера-механіка є забезпечення безперебійної роботи устаткування. А у випадку аварійної ситуації – відновлення нормального ходу роботи в найкоротший термін. Ця спеціальність прищеплює організаційні здібності на рівні бригади для майстра, на рівні цеху для начальника цеху, на рівні підприємства для головного механіка. А юридична освіта дає можливість займати керівні посади: директор, голова правління і вище.

Майбутнє своєї спеціальності я бачу в сполученні зі спеціальністю "Технологія машинобудування", які будуть гармонійно розвиватися і доповнювати один одного.

У своєму житті я хочу досягти керівної посади, і усе своє навчання я направляю на досягнення саме цієї мети. Паралельно хочу придбати науковий ступінь кандидата технічних наук, заочно навчаючись в аспірантурі нашого університету.

АВТОРЕФЕРАТ МАГІСТЕРСКОЇ РОБОТИ
ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА
РЕЗУЛЬТАТИ ПОІСКУ В INTERNET
АНОТОВАНІ ПОСИЛАННЯ
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ