У дитячому саду, назви якого я не пам'ятаю, мені відразу не сподобалося – усіх "стригли під одну гребінку", а я вимагав особливого відношення до себе. Своє невдоволення я виявляв голосними криками і сльозами, батьки порахували такі аргументи переконливими і забрали мене з дитячого саду. Тому що мама і через роботу не могли приділяти мені багато часу, то вони віддали мене на піклування моїй бабусі – Ісаєвой Лідії Іванівні. З нею я був постійно: і вдома, і на роботі - у тепловозному депо. Бабуся працювала завідуючою складом і багато заповнювала документації, під її впливом я дуже рано навчився писати і читати. Самостійно прогулюючись по території депо, я знайомився з різними цікавими людьми, вивчав машини і механізми, намагаючись зрозуміти, як вони працюють. Я в усьому допомагав бабусі на роботі і, фактично, був її заступником, мене знали всі працівники депо: від сторожів до директора і вони мене завжди підтримували і, що немаловажно, довіряли мені виконувати нескладні роботи.
  У мене була сильно розвинута фантазія, я вигадував таємні ходи і підземелля, повні пригод подорожі, нові зоряні світи, цьому сприяло моє раннє захоплення елементарною астрономією і географією. Я міг годинами сидіти і спостерігати за зоряним небом, слухати розповіді про НЛО і космічні польоти або вивчати географічну карту світу.

 Наступним етапом мого життя став вступ в 1988 році в середню школу №62. За перші 5 років навчання в нашому класі з різних причин перемінилося сім класних керівників, однак, це не вплинуло на мою успішність: я учився на одні п'ятірки, одержував похвальні грамоти, перемагав на шкільних шахових турнірах. У шостому класі мене запросили перейти в ОШ №22 з перспективою потрапити до ліцейного класу з поглибленим вивчанням математики, і я погодився. У цій школі вимоги до знань пред'являлися дуже високі, до чого я не звик, і тому, у щоденнику в мене стали з'являтися четвірки, а, іноді, і трійки. Тут наш клас також переслідували постійні зміни вчителів і класних керівників. На останні три роки моїм класним керівником стала вчителька математики Савенко Тетяна Петрівна. Завдяки її старанням я дуже добре вивчив математику і виробив оптимальний підхід до вивчення точних наук. У школі я до всіх дисциплін відносився однаково добре. Моя пам'ять дозволяла мені не читати конспекти вдома – я усе запам'ятовував під час уроків у школі.

 Після школи я 4 рази здавав вступні іспити в Горлівський автодорожній інститут, і завжди мені не вистачало декількох балів для зарахування на бюджетній основі, а коштів для оплати навчання в мене не було. Після чергового невдалого іспиту в коридорі інституту я випадково зустрів викладачів Горлівського машинобудівного коледжу (ГМК), які запропонували мені вступити в їхній навчальний заклад на спеціальність "Обробка матеріалів на верстатах і автоматичних лініях" за результатами співбесіди.
  Після вступу в ГМК, я хотів через рік знову спробувати поступити в інститут, однак, ці спроби знову не увінчалися успіхом, і я вирішив залишитися в коледжі, тим більше, що з кожним днем моя спеціальність мені подобалася усе більше. Я захотів стати гарним фахівцем у своїй галузі. Під час навчання в ГМК я брав участь у багатьох внутрішніх олімпіадах і займав на них призові місця. На міській олімпіаді з інженерної графіки я зайняв перше місце, а на всеукраїнській олімпіаді з технології машинобудування – друге.

  Після закінчення ГМК із червоним дипломом я був зарахований на третій курс Донецького Національного Технічного Університету (ДонНТУ) на спеціальність "Технологія машинобудування". В університеті зарекомендував себе як грамотного фахівця і був притягнутий своїм першим науковим керівником Матвієнко Андрієм Васильовичем до дослідницької роботі з напрямку "Підвищення ефективності абразивної обробки методом орієнтації зерен". Після його від'їзду на наукову працю до США, моїм керівником став Польченко Віктор Васильович. Хоча він працює в іншому науковому напрямку, він не став мені змінювати тему наукової праці, а тільки скорегував її для написання магістерської роботи. Під час навчання в ДонНТУ я виступав на студентських конференціях і опубліковував статті в журналі "Інженер".
  Я сподіваюся успішно виконати і захистити магістерську роботу і продовжити займатися науковою діяльністю в аспірантурі, а можливо, і в докторантурі, постійно підвищуючи свій рівень знань. Я хочу принести користь своїми діями не тільки собі, але і всім людям.