Батько, механік за фахом. У 1980 році він закінчив Слав янський сільськогосподарський технікум за спеціальності технік-механік. У період мого раннього дитинства деякий час працював в УВС міста, але після порушення стабільності в країні, перейшов працювати на завод. Після цього йому приходилося кілька разів змінювати місце роботи. В даний час він працює токарем 6-го розряду ремонтно-механічного цеху ОАО "Донецккокс" Також у мене є старша сестра, яка у 2001 році закінчила Донецький інстітут соціальної освіти за спеціальності учитель української мови та літератури.

У віці шости років, у 1987році, я пішов у перший клас середньої загальноосвітньої школи №9, де навчався до 9-го класу. Шкільні роки ні чим особливим для мене не значилися. Учився досить погано, і навіть кілька разів мене хотіли залишити на другий рік. Ці невдачі були пов язані не стільки з не знаннями, скільки з невмінням знаходити загальну мову з учителями, що мінялися в нас щороку. Клас наш був неорганізованим через те, що щороку мінявся класний керівник. Зараз я підтримую зв язки лише з декількома однокласниками. Але, незважаючи на це, зі школою пов язані кращі спогади мого життя. У 1996 році, по наполегливій раді батьків, я надійшов у Донецький політехнічний технікум на спеціальність "Обслуговування і ремонт устаткування металургійних підприємств". Роки навчання у технікумі запам'яталися більшою самостійністю і можливістю виявити свої сховані знання. У технікумі учився посередньо, але сесії завжди здавав вчасно, а після 2-го курсу навіть завжди одержував стипендії. У червні 2000 року я здав дипломний проект і одержав диплом молодшого фахівця з напрямку «інженерна механіка».

Улітку 2000 року я, у надії якнайшвидшого одержання вищої освіти, подав документи в Донецький Державний Технічний Університет на спеціальність "Технологія машинобудування" (прискорена форма підготовки), на платну форму навчання. Після успішної здачі вступних іспитів був зарахований в університет по цій спеціальності. Але, на жаль, через малу кількість студентів зарахованих у дану групу, довелося в повному обсязі проходити програму університету. У результаті я втратив 2 роки. Навчання в університеті з першого дня здавалося мені край важким, оскільки зі школи ніяких знань я не одержав, а рівень знань технікуму не входить ні в яке порівняння з університетським. Тому з першого дня навчання приходилося довго сидіти над конспектами, приносячи в жертву усі радості студентського життя, і вивчати всі дисципліни практично з нуля. Але згодом я втягся, і під час подальшого навчання мені вдавалося здавати всі сесії на відмінно, а також брати участь практично у всіх студентських олімпіадах. Завдяки цьому послу 2-го курсу мені удалося перейти на бюджетну форму навчання. Це дозволило значно збільшити сімейний бюджет.

Під час навчання в технікумі й університеті, я посилено зайнявся вивченням англійської мови, оскільки це мова, на якому говорить уся планета. Я дотепер відвідую додаткові курси англійської мови, намагаючись довести мої знання до досконалості. В роки навчання в університеті значну увагу присвячував вивченню комп'ютерних дисциплін, вивчив багато програм по 2D і 3D графіці, а також по САПР техпроцесів. Зараз освоюю роботу в мережі Інтернет. Однак мені не дуже подобається сучасна тенденція по комп'ютеризації всіх сфер життєдіяльності людини, тому що це приводить до знищення фундаментальних людських цінностей.

Моїм науковим керівником був призначений завідуючий кафедрою “Технологія машинобудування” , професор Михайлов Олександр Миколайович.Його наукові інтереси повністю присвячен повної автоматизації виробничих процесів на роторних та роторно-конвейєрних лініях. Це визначило тему моєї магістерської роботи: “Розробка структурного та технологічного забезпечення виготовлення зубчастих коліс на базі технології безперервної дії”, виконнанню якої я приділяю значну увагу. Після виконання науково-дослідницької роботи на цю тему, я у мене з явилося багато труднощів, оскільки розглядалися техлогії, які не мають аналогів в усьому світі та використовувати унікальні способи обробки.

Із самого дитинства дуже захоплювався технікою, більше всього – автомобілями, це багато в чому обумовило вибір моєї спеціальності. Під час навчання в школі відвідував кружки з авіа-моделювання, кілька разів брав участь у конкурсах на кращі моделі, а на вихідні завжди їздив до бабусі, де значний час проводив у гаражі. У десять років навчився їздити на машині, хоча права здобув у 18 років. Також у шкільні роки відвідував різні спортивні секції, але ніде не затримувався занадто довго, вважаючи ці заняття не занадто значимими для мене. У ранньому дитинстві пощастило багато поїздити: трапилось це або з дідусем, що у той час працював головним інженером і увесь час брав мене у відрядження, або з батьками, що у вільний час завжди брали путівки в різні місця Радянського Союзу. Саме тоді я придбав пристрасть до подорожей.

Після закінчення університету мрію мати хорошу роботу, де окрім стабільно високого заробітку, можна було б одержати гарні навички в технічній сфері і усебічно вивчити виробничу сферу. Це дозволить при вдалому збігу обставин через кілька років зайнятися підприємницькою діяльністю. Можливо, для цього буде потрібно одержання другої освіти по економічній частині, але це не повиннео мене зупинити на шляху до поставленої мети. Зі сфер діяльності, якими я хотів би зайнятися, є, звичайно ж, автомобілі і наближена до них техніка. Те, чим я хотів би зайнятися, це робити запчастини на вітчизняні автомобілі більш високої якості, чим завод-виготовлювач, чи тюнінгом автомобілів. Також, якщо мені удасться заробити дуже багато грошей, я планую зайнятися автоспортом, незважаючи на те, що цього виду спорту в нашій країні практично не існує. У майбутнему я планую відвідати різні країни з метою всебічного розвитку, а також одержання представлення про життя в країнах з більш високі рівнем життя. У своєму житті я не збираюся зупинятися ні на чому досягнутому, оскільки я вважаю, що це єдиний шлях до успіху.