23 грудня 1981года, чудовим сонячним днем в маленькому промисловому містечку Констянтинівка на світ з'явилася Я. Мене виростили і виховали найчудовіші батьки: мама – Ничипорчук Наталія Володимирівна, тато – Ничипорчук Михайло Адамович. Любов, ніжність, доброта, ласка супроводжували мене по життю.

          У дитинстві від інших дітей завжди відрізнялася товариськістю і допитливістю, мене цікавило все навколо. Тато дуже гордився моїми дитячими досягненнями, в 3 роки знала всі автодорожні знаки і мріяла управляти машиною. У віці 5 років я вже могла читати по складах і рахувати найпростіші приклади.

          У дитячий сад "Орля" батьки відвели мене в 1,5 роки, де почалося моє творче життя: свята, спектаклі. З дитячим садком у мене пов'язані приємні спогади. І саме в цей час у мене з'явився перший прихильник – Ваня.

          У травні 1886 року народилася моя молодша сестра Катюша. З цієї миті я стала дорослою, а вона по сьогоднішній день залишається для мене Катюшою.

          1 вересня 1988г. у моєму житті прозвучав перший шкільний дзвінок. Моя перша вчителька, Шульга Катерина Михайлівна, відкрила в мені здібності до математики. Завдяки добросовісним виконанням домашнього завдання, в класі відрізнялася умінням швидше за всіх вирішувати задачі, за що одержувала похвальні листи.

          З дитинства я була дуже веселою, артистичною і всесторонньо розвиненою дитиною. Будь-які мої починання підтримувала моя бабуся – Стратон Ніна Яківна. Вона завжди водила мене у всі кружки, які я вибирала. Спочатку це був кружок м'якої іграшки, там ми робили вироби, а потім продавали їх на ярмарках на підтримку "Червоного хреста". У 7 років поступила в хоровий кружок, але оскільки вокальні дані в мене відсутні, пішла, займатися в "Дитячий сектор". Мною були зіграні такі ролі: муха Цокотуха, П'ятачок, Червона Шапочка, Скоморох…

          Я завжди була рухомою людиною. Великий інтерес до бальних танців спонукав мене поступити в зразковий ансамбль бального танцю "Грація" під керівництвом Кушнір Людмили Миколаївни. Концерти, поїздки, зустрічі, переживання, радощі…Це були незабутні 6 років мого життя!

          Під час навчання в школі брала участь в багатьох шкільних заходах, олімпіадах. Через моє відчуття глибокої відповідальності однокласники вибрали мене старостою класу.

          У 1997году я закінчила 9-річну школу. В мене була заповітна мрія – стати економістом, через ряд вагомих причин моїй мрії не судилося збутися. Влітку цього ж року поступила в Констянтинівський індустріальний технікум на спеціальність "Хімічна технологія тугоплавких неметалічних і силікатних матеріалів". Нашим класним керівником була чудова жінка Ассаф Параска Іванівна. Завдяки її компетентності і чуйності вона стала для нас другою мамою. Ця владна жінка допомогла мені позбавитися моїх недоліків і стати впевненішою в собі людиною. Артистичне дитинство допомогло мені брати активну участь в культурно-масовому житті технікуму: КВК, "Міс Україночка", святкові концерти і багато всього різного. Вчитель по філософії жартував, що мені в театральний технікум треба було поступати.

          Вчившись в технікумі, в 1999г. заочно закінчила середню школу і хотіла поступати в Слов'янський педагогічний інститут на фізико-математичний факультет. Проте відмінне навчання в технікумі і колектив сприяли продовженню навчанню по вибраній мною спеціальності. У цей період серйозно захопилася читанням книг по хімії, мене не покидала думка про те, що я зобов'язана дістати вищу освіту.

          Завдяки відповідальному підходу до учбового процесу, в 2001 році закінчила технікум з червоним дипломом. І почався вибір вищого учбового закладу. Рада з боку директора технікуму Кріворучко Клавдії Григорівни спонукала мене зупинити вибір на Донецькому Національному Технічному Університеті і продовжити навчання по тій же спеціальності.

          З приїздом до Донецька кардинально змінилося моє життя. На перших зборах групи, Гороховський Олександр Миколайович, наш куратор, за надмірну активність в розмові вибрав мене старостою найчудовішої групи ТТМ-01. Я дуже відповідально підійшла до цієї посади, оскільки від старости дуже багато залежить. Перший місяць навчання в університеті був важким, треба було пригадати математику, фізику, інженерну графіку, які вивчалися ще на першому курсі технікуму. Але, подолавши всі труднощі, закінчила перший семестр з однією четвіркою (автоматом одержала). Далі було на багато легше вчитися, багато предметів вивчалися в технікумі, крім того, я була на виробничій практиці і технологію бачила на власні очі.

          З радістю згадую всі заходи, на яких побувала зі своєю групою. Це Дебют першокурсників, КВК, День студента, День факультету і багато інших заходів. А поїздки в оздоровчо-спортивний табір "Буревісник" не забуду ніколи.

          Моє прагнення і серйозний підхід до учбового процесу помітив професор Біломеря Микола Йосипович. З його сторони поступила пропозиція зайнятися науковою роботою по фарбуванню стекол. Ця тема актуальна, оскільки росте художній підхід до дизайну будівель, збільшення виробництва виробів господарсько-побутового і декоративно-художнього призначення. Дана тема дуже мене зацікавила, адже як забарвники можна використовувати відходи виробництва.

          Тема магістерської роботи "Забарвлення стекол техногенними побічними продуктами". Продовживши навчання в магістраті, хочу одержати красиві колірні характеристики стекол і надалі упровадити їх в масове виробництво.

          Дуже важко сказати, що мене чекає в майбутньому. Я боюся наврочити, а то не вийти. В найближчому майбутньому дуже хочеться закінчити університет і знайти цікаву роботу, яка оплачувалася б гідно, влаштувати особисте життя з улюбленою людиною.