|
Моє народження
Я, Іващенко Алеся Борисівна, народилася 23 травня 1984 р. у Мінську в Інституті матері та дитини. Мої батьки Борис Миколайович і Надія Миколаївна познайомилися на теплоході "Тарас Шевченко", де мама працювала кухарем, а папа був штурмано.
Моє дитинство
У дитинстві я була дуже неслухняною дитиною. Я була таким собі дияволеням, що завжди умудрялося що-небудь накоїти. Якось раз (мені було років шість) мама покарала мене і заборонила виходити знадвору (ми жили у власному будинку). Оскільки хвіртка скрипіла, то щоб мама нічого не запідозрила, я вирішила не відчиняти її, а ... проповзти під нею. Це був хмурий осінній день. Не побачивши нічого цікавого на вулиці, я через час повернулася до двору в такий самий спосіб. Задоволена, що залишилася не поміченою, я зайшла до будинку... Мама дійсно нічого не побачила, але відразу ж мене розкусила, коли побачила моє яскраво-червоне пальто і мокрий бруд, що покривав весь перед пальто. Потім я довго ображалася на маму і на саму себе, намагаючись відіпрати своє улюблене пальто... Зараз мама жартує, що це були перші ознаки моєї невтримної цікавості та потягу пізнати незвідане.
У дитинстві більше всього мені НЕ подобалися чотири речі: підйом рано вранці, щоб йти до дитячого садку – дуже хотілося поспати; манка до обіду – дотепер не розумію, чому саме нею нас так рясно годували; пообідній сон - так можна все життя проспати та йти з дитячого саду найпершою, коли всі дружно грають в "море хвилюється раз..." Я подорослішала, а нелюбов до цих чотирьох "явищ" залишилася.
Зате більш за все в дитинстві я любила собак і наївно думала, що коли-небудь стану заможньою і побудую притулок, де будуть жити всі бездомні собаки і ніхто з них не буде голодувати. Тоді я ще не здогадувалася, що люди теж можуть мати потребу в притулку. На те воно й дитинство, щоб безтурботно насолоджуватися життям, вірити у диво, неодмінне втілення мрії у реальність і бути впевненим, що тобі під силу усе. Прикро, що з віком дитинство безповоротно тікає від нас, а разом з ним безтурботність і віра у диво.
Шкільні роки
Школа для мене як мінімум була "третьою домівкою" - позиція "другоі домівки" була міцно закріплена за Будинком піонерів (зараз Будинок творчості і дозвілля). Ще з дитинства батьки прищепили мені любов до творчої самодіяльності: заняття в спортивній школі, у студії образотворчого мистецтва, відвідування кружка "Вокальний спів", "Умілі ручки" і навіть "Театру юного глядача" – але інтерес до цих занять швидко зникав. Непідробленою виявився потяг до танців і психології: з п'ятого класу і до закінчення школи натхненно займалася у гуртках естрадного танцю "Магія" і "Юний психолог". Я навіть подумувала зв'язати своє подальше життя з одним з цих захоплень. Я багато чого віддала б, щоб знову стати тією усміхненою дівчинкою в строкатому костюмі, яка танцює на сцені в День Міста. Такий інтенсивний графік, гадаю, забезпечив мені всебічний розвиток, впевненість у собі й уміння спілкуватися. За ці роки я зустріла своїх кращих друзів. Як мені таланило усе встигнути – незрозуміло, але і донині мій девіз – "устигнути все і скрізь" – не залишає мені часу на нудьгу і смуток.
У школі легше за все мені давалися точні науки. Училася у фізико-математичному класі. Активно брала участь у міських олімпіадах з математикиі й інформатики. Брала активну участь у житті школи і класу.
У 2001 році закінчила ЗОШ № 2 м.Красноармейска зі срібною медаллю.
Почалася пора вступних іспитів. Документи подала відразу до трьох ВНЗ: Донецький національний технічний університет (спеціальність Комп'ютерний еколого-економічний моніторинг), Донецький національний університет (Міжнародна економіка) і Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. Туган-Барановського (Економіка підприємства) на бюджетну форму навчання. У ДонНУ іспити почалися раніше, ніж в інших ВНЗ. До вступлення мені не вистачило рівно одного бала. Як виявилося згодом обов'язковою умовою для успішного складання вступних іспитів цей бал потрібно було "купити". І дякувати богу, що не вистачило, інакше такого роду неписані закони принесли б мені багато клопоту. У двох інших ВНЗ іспити проходили майже синхронно. У ДонНТУ здала на "відмінно" іспит з математики, і, з урахуванням срібної медалі, звільнялася від подальших іспитів у ДонНТУ. Оскільки саме тут мені хотілося навчатися більш за все, то й не стала складати іспити, що залишилося скласти у ДонГУЭТі. Я була впевнена у своєму виборі, адже ДонНТУ перевірений часом.
Роки в університеті
Отже, з 1 вересня 2001 року ДонНТУ і кафедра комп'ютерних систем моніторингу (КСМ) стали для мене ще однією неофіційною родиною.
Спеціальність "Комп'ютерний еколого-економічний моніторинг" привабила мене своєю всебічністю й охопленням багатьох сфер науки і техніки: програмування, екологія, економіка, прогнозування і т.д. Не кожна кафедра може похвастати таким викладацьким складом і його професіоналізмом, який має кафедра КСМ. Не кожен студент може похвастати такими досвідченними, уважними і чуйними викладачами, як на нашій кафедрі. А от я – можу. Я задоволена, що вибрала саме цю спеціальність. Тут я зрозуміла, що дійсно "важко в навчанні – легко в бою".
Під час навчання в університеті вивчала польську мову на факультеті технічної польської мови при ДонНТУ (Polskі Wіdzіal Technіczny), завдяки сприянню якого в 2004 році була відряджена на літню практику до Польщі.
В студентські роки брала участь у конференціях, присвячених проблемам екології, філософії і комп'ютерного моніторингу.
Я часто підпрацьовувала, намагаючись отримату фінансову незалежність: вихователем у дитячому таборі, промоутером у рекламній фірмі, офіціанткою в нічному клубі та круп'є в одному з ігорних закладів м.Донецька. Хоча це і ніяк не пов'язано з моєю спеціальністю, але думаю, це був безцінний досвід роботи і спілкування з людьми. І безсумнівно показник уміння працювати в колективі.
Особливо запам'яталися студентські вечірки, Дні студентів, веселі будні студентського гуртожитку, переживання перед сесією і радість після її здачі.
У 2005 році одержала диплом бакалавра комп'ютерних наук з відзнакою. Зараз продовжую навчання у магістратурі.
Моїм науковим керівником став доц. Бєловодський В.Н. Магістерську роботу хотілося зв'язати як з математикою (мотив – моя підкованість у цьому предметі), так і з екологією (мотив – наука, яка бурхливо розвивається і, на мій погляд, у неї велике майбутнє). Тоді керівник допоміг мені підібрати тему магістерської роботи – "Чисельний аналіз математичних моделей прогнозу погоди". Вона містить у собі вивчення задач і методів математичної фізики і математичне моделювання клімату.
Майбутнє
Планування найближчого майбутнього йде активним ходом. Цілей і задач дуже багато: вступити до аспірантури, поїхати на стажування до однієї з країн ЄС, знайти добреоплачувану і цікаву роботу зі спеціальності, відкрити свій бізнес, одержати другу вищу освіту і т.ін. Набагато складніше визначити пріоритет кожної з цих цілей. З чого почати? Думаю, усе це буде залежити від волі долі і від збігу обставин;-)
У далекому майбутньому мрію займатися науковою і (чи) творчою діяльністю і залишити свій слід в історії людства :-)
|
