Я, Євген Миколайович Нєботов народився 1 серпня 1984 року в м. Донецьку.
Моя родина до моменту мого народження складалася з:
папи Неботова Григорія Миколайовича – підполковника УВС м. Донецька, мами Неботовой Тамари Олександрівни – домогосподарки й брата Неботова Максима Миколайовича - школяра.
До семи років ми жили в Ленінському районі міста Донецька й на той момент не представлялося мені місця ріднішого й центральнішого району, але у віці п'ять років був змушений покинути Босі й переїхати на Гладковку, спальний мікрорайон у Київському районі м. Донецька.
Моє свідоме дитинство пройшло вже тут тихо, спокійно й щасливо. Займався багатьма видами спорту, але в спорті себе не знайшов, у дитячому саду захоплювався гуманітарними науками, особливо легко освоїв буквар. Але також, у періоди перемир'я, хотів бути схожим на старшого брата, на сім років старшого, котрий із задоволенням прищеплював мені любов до математики, а в школі й основам економіки, коли він надійшов на спеціальність Облік й Аудит у Донну.
Але особливо я полюбив комп'ютери, у підсумку чого одночасно вивчив латинський і російський алфавіти, тому що батьки не пускали мене до заповітної іграшки поки не вивчив всю клавіатуру й алфавіти. Це був навіть не Пошук або ZX Spectrum, а БК-0010-01. Потім була ще безліч реалізацій ZX Spectrum’ов у процесі зборки одного я навіть встиг поучаствовать, діловито перебираючи мікросхеми. Батьки вирішили, що це любов на все життя й були праві, я вдячний їм за куплену літературу по програмуванню мовою Basic. Потім став іноді ходити на роботу до папи (в УВС), де на його надпотужному робітнику 286ом були неймовірно просунуті й захоплюючі ігри. Швидко й без чужої допомоги навчився виконувати найпростіші дії на персональних комп'ютерах.
Дитинство закінчувалось і я зрозумів просту істину Дорогу освоїть що йде й почав ставити перед собою мети. Першої стало: учитися на відмінно, брав участь у районних і міських Олімпіадах, успіхів досяг в області англійського. Запустивши Doom через захист адміністратора клубу, у якому проходили заняття по інформатиці й продемонструвавши свої базові знання мови Паскаль, що дуже нагадував рідний Basic, був звільнений від уроку інформатики до кінця її курсу. Навчання давалося легко, що втім не відучило мене від завзятості й уміння домагатися поставлених цілей.

Університет та його вибір

У виборі університету було всього два вибори. Доннту рекламували мені друзі й приятелі, крім того, він уважається кращим технічним університетом Донецька або Донну з його затребуваними й авторитетними економічними спеціальностями.
Спеціальність довго не вибирав, оскільки давно цікавився програмуванням і маса знайомих уже закінчували перший курс, поступив на Програмне Забезпечення по рейтингах (на платну форму навчання), але остаточно надійшов по співбесіді адже закінчив школу з відмінністю, срібною медаллю.
З того моменту й почалося поступове відмирання інтересу до програмування, завдяки старанням декотрих викладачів і декотрих дивних предметів, досліджуваних мною в процесі навчання.
Тому в 2004 році, я вирішив, що майбутнє своє я не бажаю зв'язати із програмуванням. У 2004 році надійшов на спеціальність Фінанси в Доннту в Центрі Підвищення Кваліфікації, де в цей момент закінчую одержувати ступінь Бакалавра.
Що стосується захоплень під час навчання в универе - вони теж злегка змінилися. Почав займатися фітнессом, продовжую захоплюватися роликовими й льодовими ковзанами, але дійсна моя пристрасть – тюнінг автомобілів, також є членом автоклубу Форсаж, що проводить в основному перегони на 402 метра, але при цьому залишаюся ввічливим і законослухняним водієм. Save racing for the track.

Пошук покликання

У цей момент я дотепер остаточно не визначився, у чому знайду своє покликання, але сподіваюся знайти себе десь на грані економічної й інформаційної діяльності, фінансистом у компанії IT-технології, але, мабуть, не навпаки. Також не бачу гідного статку в нашій країні без власної ефективної фінансової й підприємницької діяльності, так що в цій сфері я також маю пріоритети й ще нереалізовані амбіції.
У висновку, хочу додати, що для себе зробив висновок, що не можна наголошувати в житті на одній області знань й умінь, тому що складно уникнути монотонності, рутини й зайвих розчарувань, а це - найбільший ворог на шляху до свого людського щастя.