КОРОЛЬ ВАДИМ ІГОРОВИЧ

Я, Король Вадим Ігорович, народився 7 жовтня 1984 року в місті Донецьку. Мої батьки, мама Король Ірина Олександрівна і батько Король Ігор Васильович - проживають і працюють у Донецьку. Батько працює гравером, а мати за фахом економіст – домогосподарка.

Дитячі роки пройшли безтурботно і зараз пригадуються як одне велике і тепле літо. Після був дитячий садок – роки минули, у пам'яті одне: сітка забору і нудне воркування голубів у старому дворику. Єдине що могло викликати не підробну дитячу радість – це малювання. Першим, по істині творчим досягненням стали малюнки, що стабільно займали перше місце в ряді інших.

Але час не стояв на місці, і в 1991 році настала пора йти до школи. Потрапивши в перший «А» клас середньої школи № 61, я був дуже задоволений собою, тому що вийшло це випадково. Загубившись в метушливій штовханині першого шкільного дня, я потрапив зовсім не туди, куди повиннен був потрапити згідно списку першокласників. Як пізніше виявилося, перший «А» клас, був класом куди відбирали найбільш сильних дітей з гарною дошкільною підготовкою і відповідними вимогами в наступному навчанні. З першого класу я виявив цікавість до факультативного гуртка малювання, але тут мене підстерігали перші життєві складності. І донині мені не зрозуміло чому дитина який просто хоче малювати і це їй подобається, повинна ходити на сольфеджіо, гімнастику і хоровий спів. У цій ситуації навіть не допоміг похід з бабусею до директора школи – довелося займатися усім у комплексі.

У зв'язку з переїздом в інший район міста довелося перемінити і школу. Прийняла мене загальноосвітня школа №54. Перші враження були незабутніми: шум, гамір і ніяка дисципліна, що негайно позначилося і на моїй успішності, і відповідно четвертних і річних оцінках. Як у підсумку виявився перехід у нову школу, був нерозважно поспішним, хоча і мав позитивні моменти – пізніше довелося додатково займатися математикою й англійською мовою. Через півтора рока я перейшов в іншу школу, що була вже набагато ближче до нового будинку і яку, я і закінчив у 2001 році.

Школа №59 допомогла мені стати організованою, цілеспрямованою і наполегливою людиною.

Шкільне навчання закінчилося одержанням атестата, грамот за успіхи у вивченні англійської мови і різні спортивні досягнення, але саме головне було по переду – вибір і вступ до університету.

Вибір припав на тоді ще Донецький державний технічний університет, і не випадково: було велике бажання навчатися на сугубо технічный спеціальності, а найбільш могутнім вищим навчальним закладом у Донецьком регіоні був саме Донгту. Я пройшов співбесіду і був зарахований на перший набір спеціальності «БС» (Буріння свердловин) кафедри «Технології і техніки геологорозвідувальних робіт» гірничо-геологічного факультету.

Першого вересня 2001 року почалося моє студентське життя, але вже в Доннту (за час набору абітурієнтів університет одержав статус національного). Так здаючи документи для вступу в Донецький державний технічний університет, я став студентом Донецького національного технічного університету.

Першими враженням від навчання було почуття волі. За день приходилось декілька раз їхати з корпуса в корпус, що було на початку не звично. Також пригадуються переживання перед першою сесією.

Особливі складності в навчанні викликала нарисна геометрія, але перед завзятістю і бажанням нових знань не встояла і вона.

У 2003 році одержав першу кваліфікацію за професією машиніста бурової установки третього розряду після здачі іспиту представникам Госгортехнаглядохрантруда.

У 2005 році пройшов виробничу практику в державному холдингу "Спецшахтобуріння".

На другому курсі я твердо вирішив, що буду навчатися на військовій кафедрі. Пройшовши ряд тестів, я стримав дану собі обіцянку.

Навчання на військовій кафедрі відрізнялися своєю специфікою, але було дуже цікаве. Тривало воно з 2002 по 2005 рік. Навчання завершилося урочистим прийняттям військової присяги та здачею державного іспиту, а після присвоєнням звання молодшого лейтенанта запасу.

В тім же 2005 році, успішно здавши державний іспит, одержав диплом бакалавра за фахом "Буріння свердловин" (7.090306), і вирішив продовжити навчання в магістратурі.

Керівником моєї наукової праці став професор кафедри ТТГР Пилипец Віктор Іванович. Тема магістерської роботи – “Удосконалення і дослідження пристрою для ремонту колон без їхнього видалення зі свердловини”, була обрана мною не випадково.

Ремонт свердловин - це одна з тих численних процедур, що спрямована на те, щоб підтримувати наявний фонд свердловин у робочому стані, більшість яких вступили в пізню стадію своєї розробки. Рік від року погіршується структура запасів нафти, свердловини старіють. Старіючої ж свердловини (чий вік обчислюється десятиліттями, а те і напівстоліттям) вимагають особливої уваги. Отут особливо потрібні неординарні, нові підходи до капітального ремонту такого фонду.

У зв'язку з цим, в останні роки в нафтовій і газовій промисловості велика увага приділяється розробці і упровадженню високоефективних технологій буріння і ремонту свердловин, що дозволяють знизити витрати на проведення робіт і збільшити тривалість міжремонтного періоду.

Надалі, після закінчення магістратури, я планую вступити в інститут післядипломної освіти, для одержання економічної освіти.

Зараз я не знаю напевно, як складеться моя подальша професійна діяльність, однак у будь-якому випадку розраховую досягти успіхів у житті, внести свій внесок у розвиток нашої держави і тим самим одержати повагу і популярність.