|
|
|
|
|
 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Утворення великих обсягів промислових та побутових відходів є одним з найбільш значних факторів забруднення довкілля. Некваліфіковане поводження з відходами (наприклад спалювання без експертизи та аналізу складових речовин, недотримання технологічного режиму) супроводжується міграцією в навколишнє середовище та включенням в біоценози промислових отрут, важких металів, поліхлорованих біфенилів, сполук типа діоксинів, фторвуглеводів, сірки і інших токсичних речовин, що призводить до тривалого забруднення повітря, фунту, води водоймищ.
В зв'язку з чим, основні питання, які виникають при вирішенні проблеми поводження з відходами - це питання їх складування, знешкодження та утилізації з урахуванням безпечності для здоров'я людини та навколишнього середовища. І вирішення їх потребує державного підходу та контролю.
В той же час, основна кількість представників як урядових, так і неурядових структур, представників підприємств-виробників відходів не завжди усвідомлюють ту небезпеку для екосистем та здоров'я людини, яку можуть нанести довгострокове зберігання та використання екологічно небезпечних способів видалення відходів.
Відсутність інформації про кількість, місце складування може та часто сприяє забрудненню навколишнього середовища її призводить до виникнення небезпечних хімічних катастроф і як наслідок - негативного впливу на здоров'я населення. Прикладом цього можуть бути захворювання населення в Первомайському районі Миколаївської області, Чернівцях, Тернополі та інших.
Крім того, забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення є одним з основних вимог реалізації прав громадянина на охорону здоров'я і сприятливе навколишнє середовище. Згідно Закону України "Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення" (ст. 25) - виробництво, зберігання, транспортування, використання, утилізація та видалення отруйних речовин, у т.ч. токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів повинні здійснюватися за умови дотримання санітарних норм.
При впровадженні промислових проектів або затвердженні технологічних рішень по поводженню з відходами (видаленню, утилізації, захоронению і т.д.), а також при розробці законодавчих документів основним пріоритетом повинні бути питання охорони здоров'я над ефективністю та економічністю виробництва.
Для обмеження впливу додаткових несприятливих факторів при переробці і утилізації відходів на навколишнє середовище необхідно піднімати ряд питань щодо гігієнічної оцінки технологій, обладнання, машин, забезпеченню безпечних умов праці. У зв'язку з утворенням нових хімічних речовин в результаті утилізації відходів виникає ряд гігієнічних аспектів, які потребують свого рішення, в першу чергу, в плані безпеки продукту, що утворився, для навколишнього середовища і здоров'я людини.
В зв'язку з чим, взаємодія виробника і переробника, а також експерта, який проводить санітарно-гігієнічну експертизу щодо оцінки небезпечності як самих відходів, так і методу їх утилізації чи видалення повинна бути скоординована і потребує удосконалення.
Затверджена Законом України від 14.09.2000 року "Державна програма поводження з токсичними відходами" значно підвищує пріоритетність екогігієнічних підходів як на етапі розробки нормативної документації, так і при прийнятті рішення при поводженні з відходами. З метою удосконалення законодавства по здійсненню санітарного контролю при поводженні з відходами для створення цілісної системи управління відходами однією з головних задач повинно бути зниження ризику при поводженні з ними для населення і навколишнього середовища.
І в першу чергу, при розробці і використанні технологій поводження з відходами, актуальними задачами в комплексі організаційних засобів по захисту довкілля і здоров'я населення, вважаємо наукове обгрунтування та розробку класифікації токсичних відходів з урахуванням таких показників як джерела надходження токсиканта в середовище (виробництво, транспортування, застосування, збереження), аналіз його фізико-хімічних та токсикологічних властивостей, поведінка в об'єктах навколишнього середовища (стійкість, деградація, трансформація та інші), шлях можливого надходження токсиканта до організму людини та тварини (повітря, грунт, вода, продукти харчування).
Тільки на цій основі можливе вдосконалення методології по оцінці ризику відходів для навколишнього середовища та здоров'я людини.
Ці аспекти необхідно враховувати при створенні в Україні банку даних щодо наявності в країні токсикантів різних класів небезпечності та банку щодо найбільш безпечних методів знешкодження відходів з урахуванням фізико-хімічних та токсикологічних властивостей як самих відходів, так і продуктів їх трансформації.
