Шепелєва Марина Володимирівна

Дитинство

          У неділю, 25 листопада 1984 року  в 15.30,  на світ постукалася я, Шепелєва Марина Володимирівна. Народилася я в місті Горлівка, де й у цей час проживають мої батьки. Таким чином, у нашій родині відбулося поповнення, нас стало троє: я, мама й батько.

          Моя мама, Адамчук Вікторія Йосипівна, по закінченню Харківського Інженерно-Економічного Інституту за фахом Автоматизована обробка інженерно-економічної інформації, почала працювати і досягла успіху в цій сфері діяльності.

          Батько, Шепелєв Володимир Андрійович, закінчив Харківський Технічний Університет Радіоелектроніки за фахом Радіоелектроніка, навчався в аспірантурі в місті Менделєєво, Московської області.

           Виховували мене  мама, батько та бабуся з дідусем. У три роки батьки повели мене в дитячий садок. Спочатку мені дуже сподобалося в садку, однак потім відвезти мене туди для батьків стало проблемою, але через деякий час у мене з'явилося багато друзів і вже неможливо було мене забрати додому. Дитинство в мене було яскравим, цікавим і безтурботним. Батьки дуже багато часу присвячували мені, водили в різні секції, привчали до заняття спортом. Якщо бути відвертою, то в дитинстві я була бешкетницею, у мене постійно були перебинтовані коліна, я пізнавала світ дуже активно, улюбленою моєю іграшкою була величезна лялька й конструктор. Я дуже любила все розбирати й збирати, ламаючи при цьому які-небудь коштовні речі, батько мене карав за це, але мама говорила, що я стану в майбутньому відмінним інженером. Коли мені було шість років, батьки почали водити мене в школу на підготовчі курси, там я займалася танцями, музикою, малюванням, арифметикою й англійським.

Шкільні роки

          У перший раз у перший клас я пішла в шестирічному віці 1 вересня 1991 року. Цей день мені запам'ятався тим, що я перший раз надягла шкільну форму, білий фартух і взяла новенький портфель, у якому були складені зошити й книжки. Вчилася я в загальноосвітній школі 1-3 ступенів № 47 міста Горлівки. Я потрапила в гарний клас, що був експериментальним, ми поглиблено вивчали англійську мову. Мені дуже поталанило з першою вчителькою, що навчила мене читати, рахувати і писати. Училася я практично на одні п'ятірки і з першого по п'ятий клас моя фотографія в школі висіла на дошці пошани.

          Другим кроком моєї освіти став п'ятий клас. У мене з'явився новий класний керівник. З п'ятого класу я почала займатися великим тенісом і дуже багато часу присвячувала тренуванням. У мене був прекрасний тренер, Курмаєв Марат Віватович, що допомагав мені вигравати на багатьох змаганнях. Крім однокласників у мене також з'явилося багато друзів по спорту.

         У дев'ятому класі батько мені подарував комп'ютер, після цього в мене з'явилася маса нових захоплень. Я стала все більше й більше цікавитися фізикою, інформатикою, математикою і у підсумку далі я пішла вчитися в новий клас із фізико-математичним ухилом. На початку десятого класу я і мої батьки стали замислюватися над вибором моєї подальшої професії. Я однозначно хотіла, щоб моя спеціальність була пов'язана з комп'ютерами й технікою, тому що я маю технічний склад розуму. Ми всією родиною вирішили, що я буду поступати до Донецького Національного Технічного Університету (ДонНТУ) на спеціальність Автоматизовані системи управління (АСУ) факультету Комп'ютерних інформаційних технологій і автоматики (КІТА). 

Студентське життя

         На спеціальність АСУ в 2001 році був дуже великий конкурс, дізнавшись про це, я стала займатися математикою по 4 рази в тиждень і мої зусилля не пройшли дарма. Я вступила до університету за підсумками рейтингових випробувань. І тут почався новий етап у моєму житті. Можу сказати вже зараз, що студентські роки одні з найкращих і, що запам'ятовуються в житті кожної людини.

           Першу пару 1 вересня 2001 року я пам'ятаю і досі. Це було програмування, яке викладав Мокрий Георгій Васильович, пам'ятаю наш величезний потік студентів, перше знайомство з одногрупниками, перші враження. Георгій Васильович читав лекцію  так швидко, що мало хто встигав за ним, в усіх боліла від швидкого письма рука.

          В 2001 році у зв'язку з навчанням я переїхала жити в місто Донецьк. У мене з'явилося багато нових друзів. За 4 роки навчання я встигла й повчитися і повноцінно пожити  студентським життям. Я завжди відповідально й старанно підходила до навчання. Тому що я ще зі школи захоплювалася фізикою, в університеті я брала участь у студентській конференції «Фізика й науково-технічний прогрес» в 2002 році. Я вчилася в групі АСУ-01-Б, у нас була дружня група й ми багато разів їздили разом відпочивати у Святогірськ.

          У липні 2005 року, здавши державні іспити, я одержала диплом бакалавра. Далі потрібно було зробити вибір спеціаліст або магістр. Ми знову всією родиною вирішили, що я продовжу навчання в магістратурі.

            Моїм науковим керівником є доцент кафедри АСУ  Жукова Тамара Порфиріївна - дуже розумна жінка, відмінний фахівець, прекрасний викладач. Вона завжди вислухає, постарається зрозуміти, приділить увагу будь-якому студентові й дасть відмінну пораду.

            В університеті я одержала гарні знання в області комп'ютерних інформаційних технологій, а також останнім часом я самостійно стала вивчати фінанси й банківську справу. Саме цими аспектами обумовлений вибір теми моєї магістерської роботи. Тема роботи: «Розробка експертної системи оцінки ризиків при кредитуванні фізичних осіб». Робота над магістерською роботою ще не завершена, однак у мене вже чітко поставлена мета на майбутнє. 

Плани на майбутнє...

         У найближчому майбутньому планую  успішно захистити магістерську роботу й знайти гарну і престижну роботу з моєї спеціалізації, яка б дала мені можливість самореалізуватися і застосувати всі мої знання й уміння на практиці. Я хотіла б працювати ризик-менеджером або аналітиком, зробити успішну кар'єру в цій сфері. Я готова трудитися, вчитися й завзято працювати для досягнення своєї мети.

      Також я хочу створити прекрасну родину з люблячою і розуміючою мене людиною.