Андрушкевич Ольга Миколаївна

Електротехнічний факультет

Спеціальність: Електричні мережі і системи

Тема випускної роботи:

Єлектроманітна сумісність.
Удосконалювання флікер-моделі

Керівник: Дмитрієва Олена Миколаївна

Email: andrushkevich@rambler.ru

Про себе (головне):

       Середній бал у період навчання в університеті до 5 курсу складав 4.25. Вільно володію російською, українською мовами. Англійською мовою володію в обсязі достатньому для читання та переписки. Маю навички керування людьми і спілкування з людьми (більше 3-х років роботи в компанії Макдональдз). Дотримуюся активної життєвої позиції. Захоплююся вивченням психології та легкою атлетикою. Комп'ютер вивчений на рівні достатньому для навчання в університеті.

Коротка біографія:

Коротко про близьких

       Родилась 22.10.1984 г. в г.Дзержинск Донецкой области.
       Батько, Андрушкевич Микола Костянтинович, народився в 1952 р. Закінчив Приазовський державний університет. Після університету по розподілі потрапив на Машинобудівний завод ім. Петровського м. Дзержинськ, сел. Новгородське. Останні 10 років роботи на заводі мав посаду майстра газового господарства. Під його керівництвом йшла газифікація сел. Новгородське, м. Дзержинськ. У 2005 році перейшов працювати на Фенольний завод, у зв'язку з закриттям заводу ім. Петровского.
       Мати, Андрушкевич Віра Іванівна, народилася в 1957 р. м. Дзержинськ, сел. Суха Балка, Донецької області. Закінчила Донецький Політехнічний Інститут і одержала спеціальність інженер-машинобудівник. По розподілі працювала інженером-конструктором на Машинобудівному заводі ім. Петровського. У зв'язку з закриттям заводу, перейшла працювати головним інженером на Машинобудівний завод м. Дзержинська.
       Сестра, Андрушкевич Валентина Миколаївна народилася в 1985 р. у м. Дзержинськ. Закінчила ПТУ 131 р. м. Донецька за фахом кравець-закрійник. У даний час продовжує навчання в Донецькому державному технікумі технології та дизайну. Їй дуже подобається шити, моделювати, але не на себе...

Дитинство

       Як тільки я почала ходити і трохи говорити, почалося моє активне і пізнавальне життя. Хотілося довідатися про все і якнайбільше . Так, я розбирала іграшки, пробувала на смак усе, що можна і не можна, знайомилася з кішечками, собачками і з усякими комахами. Про це говорили мої постійні, подряпини, укуси, тощо. Читати навчилася рано, тому незабаром батьки віддали мене в садок. Вихователі були в розгубленості від моєї мега-активности і допитливості. Спати вдень мене змусити було неможливо, і ніякі виверти вихователів не допомагали. А от приймати участь у будь-яких заходах я не відмовлялася, подобалося співати і малювати. Вже у ранньому дитинстві мої батьки привчали мене до працьовитості (жили ми у своєму будинку). Усе починалося з доглядати за своїми іграшками: знаходитися вони повинні в одному місці, бути в порядку і доглянутими. На городі ми разом висаджували картоплю і розсаду навесні. Батьки давали волю моїм діям, рішенням, моєї самостійності. Однак мої вчинки завжди супроводжувалися зворотним зв'язком від батьків. Тому, що таке "добре" і що таке "погано" засвоювалося дуже ефективно, незважаючи на мою наполегливість і упертість.

Школа

       У шість років батьки віддали мене в загальноосвітню та музичну школи. Тільки в школу я пішла в перший клас, а в музичну школу в нульовий клас за класом акордеон. Інструмент був великим для мого маленького росту. Навчатися в школі подобалося, а от освоєння інструмента задоволення майже не приносило. Кинути музичну школу було не можливо, а це означає, необхідно було пристосуватися до інструмента. Батьки саджали мене перед дзеркалом, щоб я бачила обидві руки. Я плакала, упиралася, але на урок приходила підготовленою. Із шостого класу вивчала заглиблено хімію і почала проявляти особливу цікавість до уроків фізкультури. Із сьомого класу брала участь у міських олімпіадах за математикою, хімією, географією, біологією. Вела активну суспільну діяльність, приймаючи участь у КВНах, а також виступаючи зі своїм інструментом на різних шкільних заходах. У восьмому класі почала робити аналіз успішності учнів в усіх класах, на базі інформаційних карт і повідомляти результати на шкільній лінійці. Будучи в дев'ятому класі я закінчила музичну школу за фахом акордеон і продовжила навчання гри на гітарі. У цьому ж році почала брати участь у міських змаганнях з легкої атлетики. За словами батьків: "Дитина не розуміє, подобається йому це заняття чи ні. Він повинний розвиватися різнобічно."Я і моя сестра перечитали велику кількість казок, розповідей про тварин і рослин, а пізніше захоплювалися класикою у вільний від навчання і роботи час. У десятому й одинадцятому класах грала на гітарі і співала в місцевій групі.

Університет

       Прийшов час надходити в університет. Мої батьки давно вже вирішили, що потупати я буду в ДНТУ, вони ж займалися вибором спеціальності. Я була лише спостерігачем. Однак, їм довелося довго мене умовляти пійти на електротехнічний факультет, на спеціальність Єсім. Факультет здавався мені зовсім не жіночим. Але суперечити батькам було неможливо...        Поки я здавала іспити в університет, я вже встигла звикнути до міського пейзажу і його метушні. Далі довелося звикати до гуртожитку № 7. Його стан бажає кращого.У кімнаті, благо, хоч вікно не випадало. Але людина має властивість до усьому звикати. Тим більше, що народ живе в ньому дружно та весело. З першого курсу я почала займатися легкою атлетикою. Моїм тренером став і є Столяренко Анатолій Васильович, доц. кафедри Фізвоспитаня. Навчатися подобалося, але часу на навчання ставало все менше. Ранком на пари, увечері на тренування. Так як організм був не тренований, він швидко і сильно втомлювався. Було потрібно більше часу на сон, щоб відновити сили. Приходилося думати про правильний розподіл свого часу, щоб скрізь встигнути. На другому курсі університету почала допомагати в профкомі студентів вести базу обліку видачі профквитків. Брала участь в олімпіаді по опорі матеріалів, а моя наукова робота по философії зайняла третє місце на конференції. На третьому курсі довелося піти на роботу, тому що матеріальне становище батьків різко погіршилося. Почала працювати в ресторані МакДональдз на позиції член бригади ресторану після пар. Тепер ранок починався з планування справ на наступний день. Тому як робота ніяк не повинна була відбиватися на якості навчання і тренування. Після кожної вдало зданої сесії їздила відпочивати у Львів, Київ, у різні куточки Криму. На четвертому курсі почала їздити на збори навесні, влітку і восени з тренером в Алушту, у Ялту, у Святогорськ. Після зборів приходилося підтягувати навчання й одночасно виступати на змаганнях. А в МакДональдзі я продовжувала працювати вже на посаді інструктор по навчанню. Самим напруженим був п'ятий курс. До речі, забула сказати, що після четвертого курсу я пішла навчатися на фахівця. У магістратуру не пройшла з-за низького середнього балу. Рівень складності підвищувався й у тренуваннях, і в навчанні, і на роботі. У грудні була підвищена на посаду начальника ділянки, одержала травму на тренуванні, що не дала виконати КМС. Але головне позитив у всьому і побільше оптимізму. За тиждень до захисту повернулася з відбудовних зборів і захистила диплом фахівця. Улітку надійшла в магістратуру на платне відділення (задумане повинне виконуватися). Улітку зайнялася вивченням англійської мови, а у вересні стала знову студенткою п'ятого курсу. У зв'язку з тим, що мене перевели працювати в інший ресторан МакДональдз, де необхідно було налагодити процес виробництва, часу вільного стало ще менше. І вивчення англійської мови довелося тимчасово припинити. У січні 2007 була підвищена на посаду другого асистента директора, ким і працюю на даний час.

       У свої плани на майбутнє присвячувати не буду, а вони є. Можу сказати одне, що якщо людина хоче, бути тим ким хоче бути, вона обов'язково єю стане.