Коротко о себе

Я, Калінченкова Світлана Юріївна, вчусь на відмінно, середній бал 5,3 (взагалі 5, але нам за усілякі подяки ще по 0,05 додають). Вільно володію російською та українською мовами, а також англійською в обсюгу, достатньому для спілкування. Маю навички роботи з Microsoft Office, у графічному редакторі КОМПАС, програмую на Turbo Pascal. Захоплююсь всім новим та невідомим, люблю вчитися. Хочу стати викладачем.

Мой e-mail: isvetlana.k@mail.ru

Автобиография

Я народилась у не зовсім звичайній сільській родині. Мама вчителька російської мови та літератури, батько – слюсар, хоча міг би, мабуть, стати академіком, якщо б не моє народження. Я постаралась взяти від батьків найкраще: від мами – любов до книжок та пригод, від батька – математичний розум. Вони не просто поділились зі мною своїми талантами, але й намагалися розвинути їх в мені, а головне – навчили самотужки тягнутись до нового та цікавого.

Завдяки цьому я вже в 5 років читала товсті книжки, вирішувала математичні задачки та з легкістю вчила вірші напам’ять.

Зростала я у великій дружній сім’ї з великої кількості родичів. Усю велику роботу ми завжди робили разом. Ще у 6 років в мене виявились “командирські замашки” (мабуть, від моєї бабусі, вона була завідуючою на фермі), я завжди намагалась усіх організувати.

І ось настав той знаменний день – я пішла до школи. Виявилось, що там доволі нудно і до другого класу мене там нічого не цікавило. Тому я й попала на танцювальний гурток, це відбулося випадково, але, як потім виявилося, дуже змінило моє життя.

Я примудрялася вчитися на відмінно, проводячи усі вечори на танцеваленому. Ми часто виступали, і я полюбила сцену. Мені мало було танцювати , мені хотілося придумувати щось нове. За 9 років, які я провела у танцювальному гуртку, я навчилася не тільки, працювати в колективі, а й творчо відноситися до того, що я роблю.

У школі я теж у всьому приймала участь: конкурси , КВКи, Зарниці. Одночасно встигала навчатись. Я любила виходити дошки та щось пояснювати, розказувати. Моїм однокласникам подобались мої пояснення.

Серед шкільних предметів мені подобались англійська мова, математика та хімія. Я намагалась вчити англійську самостійно та й зараз намагаюсь, не розумію чому але мені це подобається. Математику я любила завжди, тому що в неї нема виключень з правил, все чітко й зрозуміло та не може бути двох варіантів.

А хімію я полюбила через гарну вчительку: мені дуже подобалось, як вона пояснює. У хімії поєднуються неоднозначність гуманітарних наук та точність математичних. Роз’яснювати хімію мені подобалось більш за все.

Мабуть, тому я й пішла в технічний ВНЗ на спеціальність хіміка-технолога. Вчитись було не легко, але цікаво. Я продовжувала займатись улюбленою справою – пояснювати, добре серед першого курсу багато таких, хто щось не зрозумів. На 2-му курсі я почала займатися в збірній університету зі спортивної аеробіки, через рік я вже була в основному складі..

В університеті на відміну від школи я не приймала участі у всіх олімпіадах, зате в тих, в яких приймала участь, займала призові місця.

На старших курсах я зрозуміла, чого бажаю досягти в житті – стати викладачем. Я почала займатися науковою роботою під керівництвом професора Біломері Миколи Йосиповича, завдяки йому, моя робота просувається та дає результати. Я хочу встигнути ще багато чому у нього навчитись.

Зараз я вчусь у магістратурі, хочу щоб здійснилась моя мрія та я стала викладачем.

Через 20 років я бачу себе щасливою жінкою, матер'ю троїх дітей та професіоналом в улюбленій справі.