З самого дитинства Я був оточений любов'ю і увагою рідних і близьких мені людей. В садку був рухливою і енергійною дитиною. Пам'ятаю, що єдине мені не подобалося – лягати спати вдень, оскільки вже тоді у мене було завзяття пізнавати навколишній світ.

В 6 років Я пішов у волновахську загальноосвітню школу №5. Вже в перших класах у мене з'явився інтерес до техніки, якому, думаю, посприяв мій старший брат. Я уважно спостерігав за тим, як він працював і на ходу вчився основам радіосправи.

Оскільки моя мама – викладач фортепіано, в будинку часто звучала музика, яка не могла залишити мене байдужим. З кожною почутою нотою, все більше залучаючись до світу музики, мене спонукало бажання навчитися цьому великому мистецтву.

В 1994 році Я поступив в Школу мистецтв по класу «баян». В період навчання у мене ніколи не виникало складнощів, можливо, тому що мені це дуже подобалося. Приблизно в 1996 році у мене з'явився інтерес до гітари, також як і у моїх однокласників. Проте, у відмінності від своїх однолітків Я знав, що для досягнення успіху потрібна систематична підготовка. Знаючи музичну граматику, Я швидко освоїв без допомоги викладачів основи гри на гітарі. І ось в сьомому класі мій перший виступ на «Осінньому балу» перед численною публікою. Після успішного виступу мене ще більше захопив мир гітари. Викладачами мені були магнітофон, телевізор і інші хлопці, які мали такий же інтерес.

В 1999 році Я закінчив з відзнакою Школу мистецтв. Проте інтерес до музики не зник, а навпаки перейшов на якісно новий рівень.

Приблизно в цей же час у мене з'являється ще одне захоплення – заняття спортом. Я не брав участь в змаганнях, а займався, і займаюсь по сьогоднішній день, для себе.

В 2000 році закінчується моє навчання в 9 класі. Оскільки у нас були профільні класи, то в цей час Я вже почав замислюватись про своє майбутнє. Маючи схильність до точних наук, Я поступив у фізико-математичний клас.

В період навчання в профільному класі (2000-2002 роки) Я остаточно вибрав, куди поступатиму. Враховуючи своє захоплення до техніки і подальші перспективи в житті, Я вибрав Донецький національний технічний університет факультет енергомеханіки та автоматизації (ФЕМА) за фахом електромеханічне обладнання єнергоємних виробництв (ЕМО).

В 2002 році ще не закінчивши навчання в школі, Я поступив в ДонНТУ на бюджетне навчання, по рейтингу.

Перші два курси мого навчання пройшли цікаво, але без яких-небудь особливих відміток в моїй біографії. Починаючи з третього курсу, Я всерйоз взявся за навчання і став отримувати підвищену стипендію. Не дивлячись на завантаженість по навчанню, Я все ж таки завжди знаходив час для спілкування з друзями і для заняття своїми незмінними захопленнями.

У виборі теми наукової роботи Я визначився ще на третьому курсі, коли випадково при перегляді передачі про гірничу промисловість, довідався ситуацію на кар'єрах України та Росії. Саме тоді в мене з'явилась ідея про реконструкцію транспортних систем на кар'єрах. Вивчивши це питання докладніше, Я зрозумів, що до нього прикута велика увага, і воно є актуальним у наші дні. Обговоривши його зі своїм науковим керівником, Я остаточно визначився, що темою моєї наукової роботи буде: Аналіз існуючої схеми транспорту на кар'єрі «Східний» Новотроїцького рудоуправління і рекомендації щодо її удосконалення.

До кінця четвертого курсу разом зі своїм науковим керівником підготував і опублікував статтю по своїй науковій роботі, виступав на конференціях з докладами. Старанно і стрімко удосконалюючи свої знання, після закінчення четвертого курсу (2006 року), поступив в магістратуру на бюджет.

Надалі планую про навчання на другій спеціальності, яка б поєднувалась з моєю основною і, звичайно, добрій роботі на якій Я міг би сумістити свої професійні знання з творчими здібностями.