Санченко Олексій Петрович

Резюме

  Середній бал у період навчання в університеті 4,97 (по п'ятибальній шкалі). Вільно володію російською й українською мовами. В обсязі, достатньому для читання й переписки, володію англійською мовою. Маю досвід: програмування на Visual Basic (у тому числі й VBA), маю декілька інтернет-сертифікатів, є користувачем програм Microsoft Office Word, Microsoft Office Excel, Microsoft Office Visio, MathCAD, Matlab, Компас. Захоплююся адмініструванням, програмуванням, грою "Що? Де? Коли?".

Творча біографія

  Я, Санченко Олексій Петрович, народився 11 лютого 1986 р., у м. Донецьк. Народився в чудових людей: мами Санченко Наталі Анатоліївни й батька Санченко Петра Леонідовича. Я був другою дитиною в родині, і старшому братові Санченко Максиму Петровичу доводилося за мною доглядати, а дитиною я був непосидючим. Брат на два з невеликим року мене старший, що зіграло певну роль у моєму житті - переважна більшість моїх друзів, знайомих, одногрупників - люди, які старше мене за віком, але не світорозумінням, не поглядами на життя.

  З 1992 р. пішов у загальноосвітню школу №30. В 1-3 класах особливо нічим не захоплювався, легко давалася математика. В 1995 р. був відбір учнів у гімназичний клас - це був своєрідний освітній експеримент на рівні школи, по відборі в один клас всіх здатних учнів паралелі. Був здивований тим, що я пройшов у цей клас єдиним із хлопчиків нашого класу, хоч і не був відмінником.

  Подальше моє навчання проходило в гімназичному класі, кількість людей у якому не перевищувало 16 чоловік (деякі учні переходили до нас із інших шкіл, деяким доводилося й залишати наш клас), так що всі були, що називається, "на очах". Про школу можна розповісти багато. Із всіх предметів, найбільш імпонували ті, які належать до точних наук: алгебра й геометрія, фізика й хімія. По згаданим предметам частенько брав участь на олімпіадах. Сповідаючи головний олімпійський принцип, головне не перемога, а участь, доводилося небагато кривити душею, оскільки завжди хотілося перемогти, продемонструвати свої знання. Після закінчення олімпіади розумів, що міг упоратися з поставленими завданнями, що не гірше інших. В олімпіадах брав участь тільки на районному рівні, але показував кращі результати, за що не одноразово був нагороджений грамотами. Із закінченням школи експеримент із гімназичними класами прикрили, школу перетворили в ліцей, та й змінилося керівництво в школі.

  Уроки інформатики ніколи не забуду, тому що з них і почалося моє захоплення комп'ютерами й програмуванням. Оскільки навчався я в гімназичному класі, інформатику нам почали читати ще з 8 класу. Ми трохи постукали по клавішах, вивчали алгоритмізацію, Pascal, DOS, основи математики логіки. Але те, що це була загальноосвітня школа, про нормальну матеріальну базу можна було тільки мріяти.

  При підготовці до надходження в університет, на підготовчі курси записатися просто не встиг, і довелося готуватися самотужки , благо база знань була гарної, і математику знав набагато краще своїх однокласників.

  У 2002 році закінчив загальноосвітню школу №30 з похвальною грамотою, на медаль не вистачило якихось пари п'ятірок, як ні сумно зауважувати, але по російській мові й літературі в 10 класі. Надійшов у Донецький національний технічний університет на факультет "Энергомеханіки й автоматизації" (ФЭМА), спеціальність "Автоматизоване керування технологічними процесами" (АУП). Надійшов з першої спроби на третьому рейтинговому випробуванні, на двох попередніх намагався надійти на факультет ОТІ, але не вистачило знань по інформатиці. Мій вибір спеціальності АУП мотивувався напрямком підготовки - компьютерно-інтегровані технології.

  В університеті все було по-іншому, не як у школі. Ніякого постійного контролю, хочеш - вчися, хочеш - ні. Технічний склад розуму й здоровий глузд, що правда звичайно прокидається ближче до сесії, дозволили мені вже на першому курсі стати відмінником, і на даному званні перебуваю практично увесь час навчання в університеті.

  За роки навчання в університеті брав участь у декількох конференціях, доповіді яких присутні в бібліотеці. Серед них і міжнародні конференції, організовані нашою кафедрою, конференції вузівського масштабу, наукові праці по філософії. Також брав участь в університетському конкурсі студентських наукових праць у розділі "Гірнича справа" й олімпіаді по нарисній геометрії.

  У 2006 році здав державні іспити на відмінно, одержав червоний диплом бакалавра. Потім надійшов у магістратуру з метою одержання освіти, що відповідає європейському стандарту.

  Навчання в магістратурі, різко відрізнялася від попередніх семестрів. І не тільки тим, що став на очах в усіх на кафедрі й деканаті. Стала більше насиченої суспільно-трудова сторона життя. З початку семестру влаштувався лаборантом на своїй рідній кафедрі, напросився на посаду старости групи, і на додачу, увійшов до складу профбюро факультету.

  Але й це, як потім виявилося, було ще не все. Наприкінці осіни, разом із Захаровим Станіславом дізналися про тренування по інтелектуальній грі "Що? Де? Коли?", зайнялись збором команди й вступили до клубу ІnGame. Зараз наша команда нараховує сім чоловік, і показує дуже гарні результати в обласних іграх.

  На даний момент працюю над магістерською роботою на тему: " Дослідження перехідних і сталих процесів і розробка системи керування винесеною системою подачі підвищеної потужності.". Науковий керівник, доцент кафедри, к.т.н. Дубинін Сергій Васильович веде магістрантів не один рік, і магістерська робота виконується, з орієнтацією на нові розробки в сфері електроприводів.

  Плани на майбутнє. З огляду на свої амбіції й потенціал, по закінченні магістратури планую одержати, як мінімум, ще одну фахову освіту, знайти гідну й цікаву роботу, вивчити кілька іноземних мов, а надалі - зайняти керівну посаду, або почати свою справу.