Пимачова Алла Григорівна Факультет: "Геотехнологій та управління виробництвом" Спеціальність: "Охорона праці в гірництві" Тема магістерської дисертації: "Захист гірничих виробіток, обладнаних стрічковими конвейорами, від винекнення в них екзогених пожарів" Керівник: доктор технічних наук, професор, завідуючий кафедрою Охорони праці, декан горного факультету Булгаков Ю. Ф..

Коротко про себе

Середній бал під час навчання в університеті склав 4,7. Вільно володію російською та українською мовами. Маю стаж роботи в сфері обслуговування - з вересня 2005 року працюю офіціантом в кафе ресторанного типу 'Алькор'.

Біографія

Йшов 1986 рік, який залишив великий слід в історії людства. Був квітень, найсвітліший, найкращий місяць року. З того моменту, коли на Світ з'явилася людина на ім'я Алла Григорівна Пимачова, четверте квітня став ще одним червоним днем у календарі.

Я, Пимачова Алла Григорівна, народилася в невеликому містечку Донецької області Димитрові в сім'ї шахтаря.

Моя сім'я

Мій тато – Пимачов Григорій Юхимович, народився 27.01.1954. Усе своє життя працював комбайнером на ш.ім. Стаханова. Зараз вже пенсіонер.

Найдорожча мені людина, моя матуся, Пимачова Віра Семенівна, народилась 10.01.1958. З 1985р. Після закінчення Ленінградського ветеринарного інституту працює ветеринарним лікарем, на цей момент займає місце завідуючої ветлікарні. Саме від мами мені дісталася велика любов до тварин.

Нарешті, настав момент розповісти про мого коханого хлопця.

Це Пимачов Артем Григорович – мій старший брат. Народився 11.08.1982. Уся його біографія схована на цьому ж сайті в розділі магистрів ФГТУ 2005г (masters.donntu.ru/2005/fgtu/pimachev). Тільки чого там не зазначено, так це те, що я його шалено люблю та пишаюсь ним. Після закінчення університету Артем повернувся до рідного міста, де почалась його кар'єра гірничого майстра 6го участку ш.ім. О.Г.Стаханова.

В дитинстві я була дуже примірною та активною дитиною.

З вибором дитячого саду складностей не було, пішла по слідах свого любимого братика до дитсаду «Щастя».

Але дуже скоро Артем пішов у перший клас, та без нього я не змогла залишитися в дитсаду. З того моменту я прикладала всі зусилля для того, щоб мене як можна скоріше забрали до школи.

Таким чином, коли мені було 6 років, я пішла до 1 класу загальноосвітньої школи 1-3 ступенів №5 м. Димитрова.

Почались тяжкі школьні роки.

Перші 3 класи я була відмінницею, за відмінне навчання та зразкову повідінку одержувала похвальні листи, та мені це подобалось.

У зв'язку з невідомими чинниками до 4го класу я не пішла, перевели одразу до 5го. Мабуть, я настільки подобалась усім вчителям, що всі разом вирішили допомогти мені якнайшвидше закінчити школу. Ну а я, дивлячись на всі плюси й мінуси навчання в школі, згодилась зі своїми вчителями, та в кінці вже 11го класу відправилася до м. Донецка подивитися на те, що є вступними іспитами в університет (рейтингові іспити). З третього разу я набрала необхідну кількість балів для вступу на бюджетне місце спеціальності ОПГ(БТД).

Таким чином, нзакінчивши школи, я стала студенткою ДонНТУ.

P.S. Школа в моїх згадках залишила яскравий слід почуття безклопотності та свободи.

Університет

У вересні 2002р. я зрозуміла, що почався новий этап мого життя, під назвою – студенство.

З вибором майбутьньої професії я зовсім не мала проблем. Якщо чесно, то моє рішення було логічним – я знову йшла за братом. Завжди краще себе почуваеш у новому світі, якщо знаеш, що поряд є близька, рідна людина.

Всю красоту вибраної спеціальності я почала пізнавати вже під час навчання. З цієї миті я дізналася, що в світі є такі чудові люди, як Ковальчук І.С.(сопромат), Василець О.О. (охорона праці), Стукало В.А.(аерологія), Ніколін В.І.(небезпека), Булгаков Ю.Ф.(рудничні пожари), тощо. Але найголовніше, що на цьому знайомство з кращим преподавательским складом ДонНТУ не закінчується. з кожним днем моєї присутності в університеті я пізнаю все більше та більше людей, знайомство з якими залишає світлий слід в моїй пам'яті.

Зараз, коли 5 років дорослого, самостійного та дуже веселого студентського життя пролетіли як 5 митєй, переді мною стало питання: - «Як повернути час на 5 років назад? (ну хоч би на пару років)». Бо я можу з упевненністтю сказати, що студенство - це настільки добре, що передати на словах не можливо.

Були, звісно, неприємні моменти в житті. Та вони повторювались двічі на рік – це сесія. Але ж як почуває себе студент після того, як сдаси останній іспит!!! Ані в сказці сказати, ані пером написати.

Ось і все, залишилось тільки написати та захистити диплом, тема якого «Захист гірничих виробіток, обладнаних стрічковими конвейорами, від винекнення в них екзогених пожарів». А керівник моєї дипломної роботи – декан Булгаков Ю.Ф.

Взагалі, я людина, яка з оптимізмом дивиться на життя.

Майбутнє? Не люблю загадувати. Життя – гарна річ, не знаеш – де знайдеш, де загубиш. Час покаже.

Мої плани на найближчий час - успішний захист роботи магістра, получити водійські права (обожнюю автомобілі), та зайнятися чимось , що змогло б допомогти людству в достигненні нових висот (тільки я навіть не уявляю, що це могло би бути).