Я народився третього грудня 1985 року в славному місті Донецьк. Мені дуже повезло у тому, що моїми батьками були педагог кафедри камерного ансамблю (мама) і инженер-электронщик (папа). Таке сполучення «фізики й лірики» сприятливо вплинуло на мою різнобічність.

Тому що в нашому місті розташовано безліч різних заводів і фабрик, більшу частину свого дитинства я провів у місті-герої Волгограді в дідуся й бабусі. Вони, у значній мірі, сформували задатки мого характеру.

Завдяки бабусі, завідувача хірургічним відділенням, у мене з'явилася деяка тяга до лікарської справи. Моїми улюбленими книгами були різні медичні «фоліанти», особливо книга «Пластичні операції на обличчі», можливо через барвисті картинки що пояснюють процес.

Дідусь, послідовник здорового способу життя, художній керівник і почесний житель Волгограда в одній особі, став для мене культовою особистістю. З дитинства він розвивав у мені гнучкість, тому я дотепер хвастаюся тим, що можу закинути обидві ноги за голову.

Завдяки їхньому мудрому рішенню, я ходив у дитячий сад, де придбав початкові знання спілкування в колективі, а так само перехворів всіма «одноразовими» хворобами, що, безсумнівно, зміцнило імунітет і дозволило в наслідку, посміхаючись дивитися на однокласників, розфарбованих зеленкою що прикриває ветряночну сип.

Першого вересня 1992 року, я пішов у перший клас СШ №126 р. Донецька. У той день я навіть і не підозрював, що «все це» затягнеться на кілька років. Поступово я почав звикати, тим більше, що нічого складного, начебто, не було. Самим улюбленим предметом стала «техніка читання». Мабуть час, проведений за книгами бабусі, не пройшов даром і вилився в «почесний орден» найбільш швидкого читця в класі.

Ставши дещо доросліше, я усвідомив, що «рулить» математика. Тому, із шостого класу, я продовжив гризти граніт науки в самій чудовій, спеціалізованій фізико-математичній школі №35. Це були незабутні роки!

Весь викладацький колектив, починаючи від учителя музики й закінчуючи вчителем математики, були високими професіоналами своєї справи й викладали матеріал настільки легко й зрозуміло, що просто неможливо було його не засвоїти. Це принесло свої плоди – за час навчання, я брав участь як в олімпіадах по математиці, фізиці, інформатиці, хімії, так і в безлічі різних конкурсів і КВК.

При всій цій життєвій розмаїтості я якось ухитрився займатися в музичній школі з класу флейти й навіть закінчити її з відмінністю. Особливу гордість викликає факт участі в джазовому оркестрі.

Хотілося б відзначити, що в шкільний час у мене з'явилося два захоплення, що залишаються моїм хобі й донині – це фотографія й акустика. Перше вилилося в співробітництво із проектом «Фото Донецька», а друге - у перманентну доробку АС і перекраівання тракту підсилювача, у пошуках того самого якісного звуку.

Підійшовши до одинадцятого класу, довелося усвідомити, що питання вибору спеціальності коштує ребром. Не утруждаючи себе довгими міркуваннями про те, на який ВУЗ варто звернути увагу, я думав лише про те, на який факультет ДонНТУ потрібно поступати.

Спочатку я схилявся до математичного факультету. Природно – адже математика була одним з моїх улюблених предметів. Але, проте, після ради саме вчителя математики, Тетяни Илларіонівни Соколової, було вирішено поступати на ВТ.  

Так я потрапив у підготовчу групу до Сергія Васильовича Теплинского. Думаю, тільки завдяки його зусиллям, всі мої одногрупники зараз учаться разом із мною. Ніколи не забуду завдання про цеглу, що летить. Хто в темі – той зрозумів…

З першого курсу я зрозумів, що потрапив зовсім в інше середовище. Отут потрібно було додавати набагато більше зусиль, що, безсумнівно, корисно для підростаючі й ще не дуже дисциплінованого організму.

Перейшовши на другий курс, я влаштувався працювати системним адміністратором в «ворожий» ДонНУЕТ. Час, проведений там, дало мені багато досвіду в галузі настроювання й адміністрування мереж, а так само дозволило зрозуміти, що ж таке трудовий колектив. Але був і зворотний бік – сполучати навчання й роботу досить складно, і це позначилося на моїх оцінках. Тому із третього курсу я повністю присвятив себе навчанню. Багато в чому на це вплинув чудовий викладач Юрій Володимирович Губарь. Чесно зізнатися, я не робив уночі ЦЕВМ і не завжди встигав поснідати, але майже всі його предмети, я здав на «відмінно».

Так само, із другого курсу, я навчався на військовій кафедрі. Час, проведений там, дало мені три речі. По-перше, дисциплінованість, по-друге, загартувало шлунок – після військової їдальні, він напевно зможе переварити не менш мирні черевики. І, по-третє, залишило масу яскравих спогадів, які, безсумнівно, будуть служити основою для байок у дружньому колі.

Потрапивши на четвертий курс, я задумався над тим, де продовжити своє навчання. Слово магістр, звучало якось значніше, ніж фахівець, тому було вирішено направити свої зусилля на влучення «туди». Обидві сесії були здані на «відмінно», що поправило прикрі помилки другого курсу. У підсумку, здавши державний іспит, продовжив навчання з метою одержати ступінь магістра.

Усе у світі ділиться на дві частини - керуюче й кероване. Так й в обчислювальній техніці, пристрої діляться на керуючу й операційні, тобто виконуючу якусь функцію. Саме тому, тема моєї магістерської дисертації пов'язана з дослідженням і розробкою методів синтезу пристроїв керування, що задовольняють сучасним вимогам і стандартам.