|
Шишлянніков Олексій Юрійович
|
|
|
|
* Русский * * Українскою * * English * * ДонНТУ * * Портал магистров ДонНТУ * |
|
Резюме Автобіографія Здобудки Реферат Бібліотека Посилання Звіт про пошук Інд. завдання |
Дитинство -> -> Школа -> -> Університет Дитинство У дитинстві я був самою звичайною дитиною. Грав, як і всі у ходив до дитячого садочку "Казка" (без особливого ентузіазма), у літку відпочивав на морі. Хоча ні! Щось було особливе, відмінне від усіх. На відміну від багатьох я ще вівчав англійську мову та навчався музиці у 4 музичній школі міста донецька. У музичну школу, навчатися, брали дітей тільки з 6 років, але вчителька побачивши моє сильне прагнення грати на фортепіано пішла на невеличкий підлог та вказала що мені не 5.5, а 6.5 років. Коли справи дійшли до документів - було вже занадто підно - я вже був заразований і залишився навчатися. Хоча... Мабуть ще у дитинстві можливо було здогадатися, що дитяче захоплення одниєю книгою, через багато років обумовить вібір спецальності. У дитинстві в мене була одна найулюбленіша книжка. Зараз вже і не пригадаю хто подарував. Назва її була "Енциклопедія професора Фортрана" Вона була така чудова, червона ... Але чому була? Он вона! Стоїть собі на поличці ;) У цій книжці автори Зарецкі і Тарханов дуже докладно та доступно для дітей розповідали про те, з чого складається комп'ютер та як вірно ним користуватися. Більшість розповідей була у вигляді картинок, більше схожих на комікси. Також у ній розповідалось при алгоритми, що це таке, мови програмування. А у середині книжки був намальован комп'ютер у такому вигляді, якщо одну частину книги підійняти, то можна було уявити, що ти знаходишся за ноутбуком :) Ось такі згадки про раннє дитинство Школа Потім була школа. Нічим екстраординарним я там не виділявся. У бездоганному навчанні я не був помічений, лише у випускних класах, коли потрыбно було підтягнутися та мобілізуватися та видати результат так би мовити на гора. Ах так! Забув сказати, що навчався я у початкових класах в ОШ№22, а з 5 класу у загальноосвітній школі №5, тепер вона назівається УВК "Ейдос". Дивну назву вигадали, хоча в усіх залишилась стара звична назва "5-а школа". Закінчив я цей учбовий заклад із срібною медллю. Склав співбесіду та вступив до факультету обчислювальної техніки та інформатики. Університет Із вибором спеціальності я довго не міг визначитися. То мені ПО подобалося, то СП, то КС. Але кінцевий вибір було зроблено на користь КС, не без зусиль одного з викладачів кафедри ЕОМ. На першому курсі я нічим не відрізнявся від купи таких самих "першочків" , як і усі. Вчився не відмінно, але боргів не мав. На прикінці першого курсу я згадав про те, що є можливість навчатися англійською мовою та я написав заяву на навчання у цій, англомовній групі. Ось тут то і проявилися мої перші, доволі слабкі задатки лідера, хоча... Ні! Такі задатки проявилися в мене ще у роддомі. Коли усіх дітей везли на годування - мене несли на руках, тому що коли мене клали на візок - я починав плакати та усі діти на ньому слідом за мною теж починали плакати. Так ось. Повернемося на 2 курс. Я був призначений старостою, а за суміщенням - профоргом групи. Ось тут усе і почалось. Я регулярно став бувати на старостатах та зборах профоргів факультету. Та в один чудовий день у квітні 2004 року, підчас одного із старостатів на повідомили, що на факультеті потрібно організувати раду студентського самоврядування. Що це таке - ніхто не знав, але усім було цікаво. На тому зібранні було як раз 8 осіб, рівно стільки, скільки було потрібно ;) І мене звичайно ж обрали. Доручили мені керувати комісією з працевлаштування. Почали працювати. Як з'ясувалося працювали увесь семестр лише два людини - я та ще один хлопець. Та трапилось на початку року подія, на яку я ніяк не разраховував. Вона перевернула моє диття. Я бува обраний головою ради студентського самоврядування факультету. Ось тут-то я і зрозумів, що є керувати. За рік свого керування я пройшов школу життя. Навчився "вибивати" те що потрібно для мене і самоврядування взагалі, обходити гострі кути, лавірувати серед великої купи проблем, що навалюються на керівників Керез рік роботи я відчув, що рівня факультету для мене замало та почав активно включатися студентське диття університету. Восени 2006 року я провів перший університетський фотоконкурс "Цифрове місто - 2006". Це була подія, яка відкрила для мене нові горизонти в плані суспільної роботи. У березні 2007 року я був обраний заступником голови ради студентського самоврядування університету. У червні 2007 року - представляв університет на Всеукраїнській студентській ради при Міністерстві освіти і науки України. Сейчас работаю над своей магистерской работой на тему "Разработка и исследование средств поддержки инновационных технологий в студенческом самоуправлении университета" Зараз працюю над своєю магістерською роботою за темою "Розробка мережевих засобів підтримкиінноваційних технологій у роботі студентського самоврядування університету. Плани Планувати щось - справа не благодарна. Тому особливих планів будувати не хочу. Беззаперечно є звичайно вступити у аспірантуру, знайти доре оплачувану роботу, ну і, звичайно, не залишати свою суспільну роботу, так як без неї я зараз вже не уявляю своє подальше життя. Це, як ковток свіжого повітря в усій буденності! Для мене зараз це вже хоббі. |