|
Шишлянников Алексей Юрьевич
|
|
|
|
* Русский * * Українскою * * English * * ДонНТУ * * Портал магистров ДонНТУ * |
|
Резюме Автобиография Достижения Реферат Библиотека Ссылки Отчёт о поиске Инд. задание |
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ УНІВЕРСИТЕТЬКОЇ IT-ОСВІТИ В УКРАЇНІ Шишлянніков О.Ю. Процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності. Не стала винятком і освіта, особливо вища школа. Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, дедалі наполегливіше працює над практичним приєднанням до Болонського процесу. Хоча, безумовно, вирішальну роль буде відігравати наша власна робота по модернізації вищої освіти як у загальнонаціональному масштабі, так і в кожному університеті та інституті. За період з 1993 до 2003 року вищі навчальні заклади України разом з провідними університетами Європи виконали 105 проектів TEMPUS/TACIS. Це дало змогу запровадити спільні навчальні програми, нові принципи управління вищими навчальними закладами, підготувати сучасні підручники, напрацювати підходи до взаємного визнання документів про освіту. Навряд чи хтось сьогодні зможе спрогнозувати всі кінцеві результати для європейської освіти від реалізації ідей Болонської декларації. Але зрозуміло одне: зволікати, вичікувати і таким чином віддалятися від Європи неприпустимо. Позаяк більшість здобутків і традицій в освіті кожної країни має бути збережено.[1] Зрозуміло, що шляху назад немає і хто би як не хотів, вже неможна нічого повернути назад. Старої системи вже не існує - вона зруйнована, а нова ще не прижилася. Тому треба розробляти свої власні пропозції, відстоювати та впроваджувати їх у життя. Одним із суттєвих кроків щодо впровадження Європейських і демократичних норм у нашому ВНЗ - було запровадження "Ради Студентського самоврядування", яку я уособлюю на нашому факультеті обчислювальної техніки і інформатики. До нас постійно надходять скарги, пропозиції та зауваження, щодо принципів оцінювання, методики викладання і структури курсів. Розглянувши їх та зваживши на свій досвід можна прийти до думки, що багато з того, що нам пропонує сучасна IT-освіта - не є прийнятним, а інколи й недоцільним. Наприклад, викладання предметів - які у сьогоденні майже ніде не застосовуються, впровадження вузько профільних експериментів на застарілому обладнанні і т.п. Цей список можна продовжувати. Принципи освіти в Україні зараз ще залишаються такими, як і були за часів Радянського Союзу - "навчання навчанню", або "навчання заради навчання", тобто навчання не якійсь конкретній галузі знань, скільки принципам оволодіння нею та їй подібними. Такий підхід має безліч переваг. Як свідчить практика - випускники вітчизняних ВНЗ набагато швидше адаптуються до будь-яких типів роботи, ніж їх західні колеги. У той же час такий підхід передбачає поверхневе навчання і потребує від студентів високої самомотивації, необхідної задля застосування теоретичних основ, здобутих у ВНЗ, у практичну площину. Такими навичками володіє не кожен. Таким чином на ринку праці з'являється багато новоявлених "спеціалістів", які мають високі матеріальні вимоги до майбутньої роботи, але незважаючи на те, скільки коштів і часу повинен вкласти в нього роботодавець, аби він мав можливість виконувати хоча б невеликий круг своїх обов'язків. Це повною мірою можна відчути на прикладі IT-освіти України. Пов'язано це насам перед з тим, що на початку кібернетики вона формувалась з двох основних, материнських, дисциплін - прикладної математики та інженерії. У першому випадку робиться наголос на фундаментальні дисципліни - мат. аналіз, системна логіка (взагалі це напрями 0802 та 0804). З одного боку такі дисципліни мінімально залежать від коливань комп'ютерного ринку. З іншого боку вони практично не пов'язані із напрямками роботи майбутніх IT-фахівців. Інший підхід пов'язано із напрямками 0914 і 0915. Він вже наближений до майбутньої роботи, але загалом - він набагато теоретизований. Але для того, щоб випускники мали знання адекватні вимогам ринку - програми повинні змінюватися майже щорічно. Такі умови ставить прогрес, але нажаль система вищої освіти України за ним поки що не встигає. Абітурієнт сьогодні має дуже невиразну уяву чому його конкретно будуть навчати за тим чи іншим фахом. Однак навіть ті, для кого вступ до IT department цілеспрямований крок, дуже швидко розуміють, що програма навчання зовсім не відповідає потребам ринку. Разом з ти змінювати програми підготовки бакалаврів за власним бажаннями ВНЗ можуть лише у тому незначному обсязі (30 відсотків), якого замало для кардинальних змін. Але й ті 30 відсотків на практиці дуже важко змінити. За таких умов українські ВНЗ можуть адаптуватися лише частково й не у тому обсязі до сучасних вимог. Можливо вирішити цю наболілу проблему допоможе вступ України до Балонської угоди, яка передбачає введення кредитно-модульної системи, та уніфікацію навчальних програм згідно до міжнародних стандартів. Однак для цього повинен пройти певний час, та як показує практика - цей шлях буде дуже довгий та тернистий. Однак вже на сьогодні деякі комерційні утворення та великі компанії допомагають вирішити деякі проблеми адаптації до сучасних потреб. Не те щоб вже й до загальних потреб, але хоча б до своїх власних. Зараз багато банків та великих IT вендорів пропонують надання своєї бази для практики студентів ВНЗ. Розповідають про свої програмні комплекси та адаптують їх до власних вимог, передбачаючи, що після закінчення ВНЗ, цей студент прийде працювати саме до них. На даний момент, вже близько десяти ВНЗ України вже співпрацюють за програмою Microsoft IT Academy (http://www.microsoft.com/Education/MSITAcademy). Як відомо обговорення такої програми дуже жваво йшло наприкінці минулого року у стінах нашого університету не тільки серед викладачів, а на сам перед серед студентства. Але Рада студентського самоврядування у цей процес аж до цього семестру не втручалася. Ця програма передбачає впровадження навчальних курсів Microsoft у програми підготовки університету, у межах особистих спеціалізованих курсів та підготовку до іспитів на сертифікацію. На відміну від комерційних курсів і тренінг-центрів вони безкоштовні та більш розтягнуті у часі. Однак безкоштовними їх можна назвати тільки для слухачів. Університет все ж таки сплачує певну суму за вступ до цієї спілки та платить щорічний внесок який, однак, не є дуже великим (приблизно він дорівнюю оплаті за навчання 3-4 студентів платної форми навчання). Але переваги очевидні. Після приєднання до програми ВНЗ отримує доступ до ресурсів корпорації, розсилки TechNet, безкоштовні ліцензії на програмне забезпечення розробника (що не може бути зайвим в умовах боротьби з піратством у нашій країні). Ще не менш важливо те, що можна також отримати доступ до учбових матеріалів, а також брати участь у програмах стажування студентів. Ще одним з великих вендорів на українському ринку є Академія Cisco ( http://www.cisco.com/web/learning/netacad) На сьогодні у ВНЗ різних ступенів акредитації відкрито близько 20 регіональних академій. Вони теж проводять підготовку студентів до складання іспитів на звання CCNA та CCNP. Доцільним було би введення таких програм і в нашому ВНЗ. У зв'язку з такими пропозиціями Радою студентського самоврядування нашого факультету було проведено анкетування з приводу такої співпраці із видатними та загально знаними вендорами. Що стосується практики, то у цій сфері знань справи є взагалі кепські. Якими б не були гарними курси вендорів, але вони все ж таки дуже далекі від трудових реалій. Вже починаючи з 3-4 курсів студенти шукають сферу застосування своїх знань. Вони погоджуються на роботи з низькою оплатою праці. Працюють в основному на непостійних, але, інколи, періодичних роботах. У багатьох випадках це системні інтегратори, виконувачі разових програмних замовлень і т.п. Відомий випадок коли група студентів Київського Національного університету ім. Т. Г. Шевченка виконувала комплекс робіт, пов'язаних із підготовкою електронних перекладачів ABBY Lingvo 11 до виходу на український ринок. Якщо студентам все ж таки вдається знайти постійну роботу, то постає питання сумісництва роботи та навчання. Добре, якщо це дозволяє робити роботодавець, але зазвичай треба щось приносити у жертву - чи роботу, чи навчання. Сумно, але частіше за все обирається останнє. Дуже складно визначити що тут добре, а що ні. Єдиної думки не можуть висловити не тільки у цілому ВНЗ, а й навіть на факультетах. Одні ставляться до цього з повагою, інші кажуть про зниження рівня знань в цілому у випускників. Але читаючи пропозиції роботодавців ми мусимо постійно бачити, що підприємствам потрібні випускники із стажем праці не менше 1-3 років. А де ж їх узяти? Мабуть, що яскравим показником рівня підготовки та викладання у ВНЗ може стати дослідження яке проводила агенція JobMarket.com.ua . За її даними було складено Тор10 провідних ВНЗ України за викладанням IT наук. Нажаль ДонНТУ серед них знайдено не було Таблица 1 ТОР 10 провідних ВНЗ України за IT науками Позиція Назва 1 Національний Технічний університет України "КПІ" 2 Київський національний університет ім.. Т.Г.Шевченко 3 Харківський державний технічний університет радіоелектроніки 4 Національний університет "Львівська політехніка" 5 Дніпропетровський національний університет 6 Національний університет "Київо-Могилянська академія" 7 Одеський державний політехнічний університет 8 Національний авіаційний університет 9 Київський національний економічний університет 10 Вінницький державний технічний університет Слід також не забувати, що закордоном вже давно такі показники стають вирішальними при виборі абітурієнтом місця майбутнього навчання. Також багато що залежить від кваліфікації викладачів. Викладатський склад багатьох фундаментальних ВНЗ багато років не оновлювався. Системи підвищення кваліфікації, як були прийняті ще за радянських часів, безнадійно застарілі, та вже майже років 15 не проводиться на тому рівні, який потрібен. Вітчизняним прикладом підвищення кваліфікації студентів та працівників освіти, аналогом Microsoft IT Academy можуть бути програми локальних вендорів спільно із ВНЗ. Так наприклад з НТУУ "КПІ" щільно співпрацює компанія "Інком". За програмою співпраці вона впроваджує технічну допомогу університету, стажування студентів і підготовку кадрів для своїх представництв. Ще одним, але більш близькими прикладом, є реалізація у ДонНТУ програми навчання студентів за спеціальністю 091501 (Ком'ютерні системи і мережі) починаючи з другого курсу англійською мовою. Початком такого начання став приїзд посла Великої Британії у 1995 році до Донецька, та вручення основного англомовного фонду підручників декану English Engineering Faculty. Таке навчання беззаперечно є суттєвою допомогою студенту, випускнику, тому що уся новітня документація надходить спочатку англійською, а потім, вже через деякий час (можливо пів року або рік) перекладається зрозумілою для більшості мовою. Та ще один плюс такого навчання це те, що навчання проводиться разом із іноземними студентами, дехто з яких не володіє а ні російською, а ні українською мовами, тому, це добра практика не тільки технічного, а й розмовного англійського. До того ж провчившись 4.5 роки пліч-о-пліч залишаються не тільки дружні стосунки, а й міжнародні зв'язки. Ще одним кроком співробітництва роботодавців і університету є відкриття філіалу кафедри інформатики та прикладної математики ДонНТУ на базі компанії ООО "НПП"АМИ". Співробітництво припускає виконання студентами лабораторних робіт на базі центру "Полігон", який належить компанії, та навчання викладачів провідним програмним продуктам. Такі кроки співпраці ще раз свідчать про гострий дефіцит кадрів на IT-ринку України. Особливий дефіцит кадрів спостерігається серед працівників середньої та молодшої кваліфікації (близько 75-85% штату компаній складають саме вони). Вкладання коштів у навчання студентів є доволі великими інвестиціями та нажаль вони мають невелику ліквідність. До того ж ВНЗ не завжди допускає роботодавців до розподілу їх власних, інвестованих коштів. Уважний слухач мабуть мав змогу побачити, що проблема недостатку фінансування зараз вже не є першочерговою. Багато хто навчився працювати у сучасних умовах. Це і гранти, і співпраця з роботодавцями й навчання студентів за їх власні кошти. На мій погляд наведені фактори найближчим часом й залишаться найважливішими у формуванні ринку праці в Україні і стануть визначальними у тому, чи стане Україна провідним лідером у сфері IT освіти чи ні. Література: |