Вороной Олексій Сергійович

Факультет обчислюванної техніки та інформатики

Спеціальність: програмне забезпечення автоматизованных систем

Тема магістерськой дисертації:

Алгоритми і методи розпізнавання подій в видеопотоці

Керівник: Башков Є.А., д.т.н, проректор ДонНТУ з наукової роботи

Email: 212850G@mail.ru

Про себе:

Вільно володію російською, українською та англійською мовами. Середній бал під час навчання в бакалавраті - 4,97.

Я, Вороной Олексій Сергійович, народився 19 січня 1986 року в місті Донецьку. Мій батько – Вороной Сергій Михайлович, к. т. н., зав. кафедрою „Технічної інформатики” Донецького державного інституту штучного інтелекту. Мати – Ворона (Гончарова) Тамара Ігорівна – інженер-програміст НДІ „Вторцветмет”. Я – молодша дитина в родині, окрім мене є ще старша сестра Юлія. Коли я буз зовсім маленький, випадково потрапив на роботу до своєї матері, де і побачив передову на той час техніку – „Мінськ-32” та „ЄС-1020”. Тоді я і зрозумів, що подальша моя доля буде зв’язана з комп’ютерами.

Середню школу 145 міста Донецька я почав відвідувати у віці шести років, але приймати мене не бажали, вважаючи що для навчання дитині повинно виповнитися повних сім років. Коли нарешті я вступив до школи, то з легкістю переміг цей стереотип. Вчитися в молодшій школі було легко – настільки легко, що батьки навіть бажали щоб я склав екстерном іспити і став відвідувати одразу другий клас. На щастя цього не трапилося. В дитинстві я дуже любив читати енциклопедичну літературу, з десяти років займався англійською мовою. Відвідував різні спортивні секції, але не довго.

По закінченню першого класу в моєму житті трапилося ще одна важлива подія – мати перейшла на домашній графік роботи і в мене вдома з’явився комп’ютер – старенький 286-й. Тоді я й отримав перші навички роботи з MS-DOS та великій кількості комп’ютерних ігор. Потім 286-й на деякий час змінився на 486-й, потім був 386-й а потім і перший „Пентіум”. По закінченню сьомого класу наша родина переїхала до міста Шахтарськ Донецької області, де я відвідував загальноосвітню школу 19, клас з поглибленим вивченням математики. Вчитися там було важко, але й значно цікавіше. Саме з 19-ю школою зв’язані мої перші успіхи в інформатиці – в дев’ятому класі я брав участь в обласній олімпіаді з інформатики, але не досяг великого успіху. Окрім інформатики в школі я цікавився математикою, іноземною мовою, історією.

Питання про моє подальше навчання навіть не виникало, бо я з дитинства вирішив пов’язати своє життя з комп’ютерами. Найбільш досконалу технічну освіту в нашому місті давав (так само і дає досі) ДонНТУ, тому і було вирішено поступати саме сюди. С початку 11-го класу починається активна підготовка до вступу – відвідування курсів з математики і інформатики. Це було не легко, але, як і кожна важка праця, принесло бажаний результат – вступ на бюджетну форму навчання за спеціальністю „Програмне забезпечення автоматизованих систем”. Після праці по вступу, випускні шкільні іспити (обов’язкові алгебра, геометрія, українська мова та історія України, а також інформатика за вибором) здавалися дуже легкими і наприкінці липня 2002 року я вже був студентом одного з найпрестижніших вузів країни і з нетерпінням чекав початку першого семестру.

І цей день настав – першого вересня 2002-го року був мій перший день в ДонНТУ у якості студента. З перших днів навчання більш за все запам’яталися безконечні пошуки аудиторій – спочатку 3.336, яку хитрий архітектор надійно заховав в важкодоступному місці (не скажу де само, раптом це читають абітурієнти), потім 643, яка виявилась ВНЗ – і таких прикладів можна навести ще багато. Стосовно навчання треба відмітити, що з перших днів було дуже цікаво. Звісно, були ї важкі дисципліни, були й такі, вивчення яких вважалося мені марною тратою часу, але вчитися в цілому було цікаво.

Ще наприкінці четвертого курсу я став замислюватися над своєю подальшою долею. Вибір був простим – або довчитися п’ять років і отримати диплом спеціаліста, або магістратура. Після деяких вагань я вирішив провести в стінах своєї „альма матер” додаткові півроку, займаючись не просто вирішенням задач, а й трохи наукою. Моїм науковим керівником став Євген Олександрович Башков, який і запропонував мені тему, зв’язану з розпізнаванням подій в відео потоці. На той час я не був дуже зацікавленим в комп’ютерній графіці, але чомусь саме ця тема мені сподобалася.

Що ж стосується планів на майбутнє, то я ніколи не любив загадувати наперед, доки немає конкретних планів і перспектив, не буду робити це і тепер. Життя покаже.