АВТОБІОГРАФІЯ
Дитинство
Я народився в листопаді 1984 року, я був другою дитиною і тому такої уваги як до моєї старшої сестри, мені не уділяли.
Дитинство у мене було веселе, я б навіть сказав дуже. Вийшло так, що хоча і був я менше сестри на два з половиною роки, не попав в до колективу. І довелося створювати свій тому, як не можна без колективу, а навкруги тільки ті хто менше мене. Але як виявилося лідером я став тоді зовсім не сподіваючись на це. Все відбулося саме собою.
Школа
В школу (Загальноосвітня школа № 48) я пішов в 1991 році, коли мені було 7 років. Вчитися мені подобалося, але у мене завжди виникали конфлікти з викладачами, оскільки моя мати працювала в цій школі, а з викладачем по російській мові у нас була особлива симпатія. Ще будучи учнем одинадцятого класу, здав рейтинги поступив на перший курс ДонНТУ.
Університет
Для вступу до університету я почав готуватися наперед, коли я перший раз прийшов до свого репетитора з математики, восени 2001 року. Вона сказала що у мене немає шансів на вступ до університету, оскільки база моєї школи слаба для надходження в даний учбовий заклад, і вона відмовляється братися за "безнадійну справу". Але це тільки підбурило мене в прагненні стати студентом. Я умовив її дати мені шанс, і мій викладач допоміг мені подолати не просто ступінь до знань, а цілі сходи дев'ятиповерхової будівлі. За цей шанс величезне спасибі!!!
За чотири місяці я зумів увібрати в себе все те, чому мене учили. В буквальному розумінні я днями і ночами сидів над задачами і прикладами, настав час РЕЙТИНГІВ. Перший рейтинг був невдалим, мені не вдалося подолати поставлений бар'єр, до надходження. Але вже після другого рейтингу я був упевнений в тому що я поступив, і справді я набрав 42 бали з 60, це для мене було величезною перемогою! З допомогою мого викладача математики Романенко Людмили Петрівни! Але найнесподіваніше і смішне було потім, перший сміх був у військкоматі, де з мене вже майже зробили прикордонника. Але коли капітан взнав, що я поступив, він в буквальному розумінні виставив мене за двері і сказав більше сюди не бути! Другий же трапився на випускному екзамені з алгебри і геометрії, коли викладач з школи №48, довго розглядаючи рішення прикладу поглибленого рівня, яке я тоді вже з легкістю міг вирішити, сказала найцікавішу фразу "А я не можу це перевірити!".
На I курсі міні дуже сподобалася нарисна геометрія і в цей же рік я беручи участь в олімпіаді отримав цікаву пропозицію написати статтю і брати участь в, тоді ще, всеукраїнської конференції "ГРАФІКА ХХ СТОЛІТТЯ", я з радістю погодився. І наступного року я вже був на конференції! Тепер у мене вже близько десяти публікацій в журналах і збірниках тез. Завдяки моєму викладачу, нарисної геометрії і інженерної графіки, Пастернак Дмітрій Ніколаєвичу.
|
