| |
Вільно володію російською і українською мовами. У об'ємі, достатньому для читання і листування, володію англійською мовою. Маю навики роботи з операційними системами Windows 98/2000/XP, Linux; з мовами програмування – Borland Pascal, C, C++, C++ Builder, Delphi, Assembler; засобами роботи з базами даних – Access, Visual FoxPro, Microsoft SQL Server; пакетами MS Office 97/2000/2003, NetCracker, Matlab, Statistica; графічними пакетами Flash, Corel, Photoshop. Захоплююся полюванням, плаванням, мрію стрибнути з парашутом.
--вгору--
Народився я 29 березня 1985 р. в місті Курган-Тюбе Республіки Таджикістан. На той час батько мій, Чуклін Валерій Михайлович, був військовослужбовець, а мати, Чукліна Ніна Евгенієвна - педагог. У мене були два старші брати, Чуклін Андрій Валерійович і Чуклін Дмитро Валерійович, які пізніше закінчили військові академії і ще з нами жив дідусь, батьків отець, теж колишній військовий. Місто Пяндж, де жила наша сім'я, знаходиться на півдні Таджикістану, на межі з Афганістаном, де у той час тільки що закінчилася війна і ігри наші були в основному «військові».
--вгору--
У перший клас я пішов в 1991 р. в російсько-таджицько-узбецьку школу в м. Пяндж. Мою першу вчительку звали Олена Юріївна Травкіна. Друзі у мене були різних національностей і з кожної мови я знав необхідний запас слів, щоб спілкуватися з ними.
У 1992 р. в Таджикистані почалася громадянська війна і наша сім'я переїхала в м. Новоазовськ Донецької області на батьківщину моєї мами.
Я пішов в другий клас Новоазовськой СШ№1. Моєю вчителькою стала Олена Михайлівна Сабатура. Наша школа знаходилася на березі Азовського моря, куди ми часто бігали гуляти у вільний час.
З п'ятого класу нашим класним керівником став Сергій Миколайович Бороденко. Він захопив нас створенням краєзнавчого музею, в якому ми були екскурсоводами, а особливо захопив багатоденними походами. Сергій Миколайович зробив нам безцінний подарунок: з п'ятого класу і до випускного вечора він знімав наше шкільне життя на відеокамеру.
У кожному класі ми говорили ким хочемо стати і до восьмого класу я весь час говорив, що буду як дідусь, батько і брати – офіцером – прикордонником. З десятого класу я захопився інформатикою. В цей час я почав ходити на додаткові заняття по інформатиці в школі. З того часу, на традиційне питання: ким хочу стати я вже відповідав – програмістом.
--вгору--
Літом 2002 року я здаю співбесіду по математиці і стаю студентом Донецького Національного Технічного Університету. Визначитися у виборі спеціальності мені допоміг старший брат. Таким чином, я вибрав факультет КИТА і спеціальність ІУС.
Перший курс запам'ятався станом напруженості. Вся сім'я хвилювалася за підсумки першої сесії, які в результаті вийшли дуже навіть непоганими. В цей час у мене з'явилися нові друзі, з якими ми дружимо всі студентські роки і будуємо сумісні плани на майбутнє.
На другому курсі навчання я поступив на військову кафедру ДонНТУ, яку закінчив в званні молодшого лейтенанта, так що в якійсь мірі моя дитяча мрія збулася: я не порушив династію і став офіцером.
З кожним новим семестром і з кожною новою сесією я переконувався, що вчитися на моїй спеціальності важко, але посильно і головне цікаво. Відкриваючи нові сторони моєї спеціальності, я зрозумів, що зробив правильний вибір. Моя спеціальність актуальна, востребуемая, але головне, звичайно, не просто отримати диплом, а стати хорошим фахівцем. До кінця четвертого курсу я точно знав, що продовжу навчання в магістраті. Тему магістерської роботи я вибрав разом з своїм науковим керівником, доцентом Телятниковим Олександром Олеговичем.
--вгору--
В найближчому майбутньому я планую захистити магістерську роботу. Знаю, що працюватиму за фахом, а ось де і ким – на ці питання відповість життя.
|
|
