Моя біографія

Небагато про мене...

Мене звуть Олена. Мені не до вподоби 1) довго сидіти без діла, 2)на одному місці і 3) над нудотною нецікавою роботою. Зараз працюю над тим, щоб стати магістром в області комп'ютерної інженерії. У цьому мені, сподіваюся, допоможе система, яку проєктуємо я та мій науковий керівник (доц. А.А.Омельченко), що буде попереджати водіїв і операторів на виробництві про небезпеку засипання на робочому місці. Після чого хочу стати гідним фахівцем і отримати роботу, що буде протилежна пунктам 1), 2), 3).

... а тепер трохи більше про мене

Я народилася 15 лютого 1985 року в місті Доброполье Донецької області. День мого народження за народному календарем вважають днем зустрічі і протистояння зими і весни, напевно, це вплинуло на формування мене як людини активної, разнопланової, борця за свої інтереси.

Дві найголовніші людинии в моєму житті, що брали безпосередню участь у процесі моєї появи на світ - мої батьки:
- батько Вознюк Олександр Володимирович - начальник ділянки на ш-ті ім. Засядька;
- мати Вознюк Вікторія Миколаївна - помічник ентомолога в Добропольскій районній СЕС.

Моє веселеньке дитинство:)

Згідно батьківських розповідей ще в дитячому садку (д/с "Золота рибка" м.Доброполля) я почала виявляти цікавість до творчості. І вже жоден концерт не обходився без моєї участі. Так я спочатку позбавила вихователів у садочку роботи Снігурок, а потім і основної роботи - не знаю чому, але моїм одноліткам подобалося грати в придумані мною ігри, а вихователі в цей час просто відпочивали.

Шкільні роки

І навіть, коли в один прекрасний день, зазначений вище, мені виповнилося сім років, і я пішла в школу І-ІІІ ступенів № 19, я не забувала про відпочинок своїх вихователів. Після занять я приходила в дитсадок, почитати вголос книжки для дітлахів (правда мама трохи лаялася, коли я, сама ще дитина, пропадала після школи).

Враження з-за парти

У школі я вчилася на відмінно. Зубрилкою, звичайно, не була, але уроки робила справно. Я знала, що сподіватися потрібно тільки на свої власні сили, ну і хоч хтось же в класі повинний був давати списувати. З предметів мені подобалися алгебра, геометрія і біологія, а от "рідні": російську і українську мови вважала не дуже цікавими. Але це не зупиняло моїх вчителів, щоб не посилати мене на ті чи інші предметні олімпіади. Тому за шкільні роки я побувала на всіх шкільних і практично всіх міських олімпіадах. У підтвердження цього дотепер зберігаю дипломи і грамоти за зайняті призові місця.

У старших класах я брала активну участь у різних командних ерудит-змаганнях місцевого, районного й обласного масштабів. Дипломні підтвердження цього, також як і вищезгадані, зберігаються в книжковій шафі

Творчі досягнення

Одним з найбільших захоплень шкільних років був КВК. Це кохання починалася з маленької шкільної сцени, придумування сценаріїв і спроб змусити однокласників зіграти придумане. А потім переросло в нескінченні репетиції, співи та підтанцовки для того, щоб потрапити на дійсну міську сцену (по розмірах вона не набагато більше шкільної, але азарт, прагнення і смак перемоги виправдовували витрачені сили).

Я "натура мінлива"

Хоббі за час навчання в школі я встигла поміняти кілька разів. Я займалася потроху усіма видами танців: бальні, естрадні, народні, ходила на театральний. Але по-справжньому зуміла знайти і реалізувати свої таланти на студії телебачення і преси "Рожевий слон", за що вдячна керівнику студії Титовой Наталії Михайлівні.

"Ми писали, ми писали"... та щось за це отримували!:)

Три роки я вигострювала майстерність свого пера на сторінках районної газети для школярів. А також вчилася вгамовувати тремтіння в руках і ногах, з мікрофоном перед телевізійною камерою. Також з'явився перший досвід проведення різноманітних вітальних, розважальних (і не дуже) заходів. Найяскравішими спогадами з цього етапу мого життя стали три події. Два з них це поїздки зі студією на міжнародні фестивалі дитячого і молодіжного кіно, телебачення і преси в м.Суми "Кришталеві джерела" у 2000р. і м.Славутич "Золота осінь Славутича (ЗОСЯ) " у 2001р. З обох фестивалів за свої роботи ми привезли дипломи лауреатів, дипломантів і спеціальні призи. Третя подія - фестиваль юних журналістів "Молоде перо-2001", що проходив у м.Донецьку. Я стала дипломантом і ввійшла в десятку кращих.

Перший HAPPY END

Так у круговороті відкритих уроків, ускладнених завдань по математиці, фестивалів і інших творчих і не дуже подій прийшов 2002-ий рік і настав час закінчувати школу. Мені зрештою повісили на шию золоту медаль і відправили в подальше плавання.

Вибір дороги у світле майбутнє

Ще під час навчання я вступила по рейтингах у Харківський Національний Автодорожній Університет (ХНАДУ) на спеціальність "Будівництво автомобільних доріг і аеропортів" і в Красноармійську філію ДонНТУ на близьку мені спеціальність "Автоматизовані системи керування". Але вирішила не зупинятися на досягнутому і спробувати свої сили, щоб надійти в ДонНТУ (у тім, що надходити треба саме до політеху в мене сумнівів не було - я хотіла бути інженером і не менше!!!).

Поповнюємо кількість китайців

З вибором факультету проблем теж не було, я знала що хочу бути "китайцем" (від КІТА). З усіх запропонованих мене зацікавила спеціальність пов'язана з медициною КСД (знову спливла моя любов до різноманітної діяльності - бути не просто технарем, а з медичним ухилом). І так, один із кращих результатів при здачі математики, яку звичайно довелося мінімум пів року вивчати з максимальною старанністю, диктант...і я вже п'ятий рік студентка обраного й улюбленого вузу.

Перший досвід самостіного життя

Спочатку, як і усім, було важко!!! Пристосовуватися до інших, не шкільних методів викладання, сесіям, заводити нових друзів і просто спілкуватися в новому колективі, адаптуватися до умов життя в гуртожитку. І це стало по істині вищою школою життя! Мене навчили швидко й в основному самостійно розбиратися в чомусь новому (навчили вчитися). Тепер я знаю, що таке колектив і які в ньому закони, що таке здорова конкуренція. Після гуртожитку я легко пристосовуюся до змушених умов життя і з'являється ще більше прагнення працювати на їхнє поліпшення.

Продовжуємо наближати світле майбутнє

Уже на третьому курсі, не дивлячись на те, що навчання навряд чи можна було назвати легким, я точно знала, що хочу в магістратуру. Це бажання, як і бажання одержати золоту медаль, надійти в серйозний вуз, здійснилася (правда небагато пізніше:). Тоді ж на третьому курсі я обрала свого наукового керівника - доцента, к.т.н. Андрія Анатолійовича Омельченко. Мені сподобалися його методи викладання (дуже хитромудрих предметів) і уміння спілкуватися зі студентами. Ми довго шукали цікаву тему для розробки. І незабаром він запропонував, а я погодилася займатися проектуванням систем контролю пильності людей зайнятих монотонною, але небезпечною роботою.

Плани на другий HAPPY END

Зараз у моїх планах написати і захистити магістерську роботу на тему: "Методи й алгоритми дистантної діагностики функціонального стану людини-оператора". Дуже хотілося б розробити дійсно щось, що допомогло б зробити бепечнішим рух на звичайних дорогах і залізницях і роботу на виробництві, де засипання оператора внаслідок монотонної роботи, може привести до аварій і загибелі людей.

Що стосується планів на майбутнє, то, не боячись показатися банальною, скажу: хочу гарну роботу, щоб "душа лежала" і гаманець радувався; можливість професійного росту, щоб мізки не заіржавіли, ну і як дівчина хочу вдало сполучати перераховане вище з "роботою" люблячої дружини і турботливої матері:::!!!!!!!!!!!!!!!

И ще декілька слів про себе:)

!!!!!!!!!!!!Люблю шампанське, креветок і море і хочу жити так, щоб завжди могла це собі дозволити і було з ким поділитися!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!