У прекрасний погожий осінній день, точніше 23 жовтеня 1986 року у місті Донецьку, в 10.30 народилося друге дитя в невеликій сім'ї – це була Я. Народившись, я зробила перший подарунок у своєму житті моїм батькам – привітала їх з дерев'яним весіллям. Мама і папа довго думали, яке ім'я мені обрати і просто запитали у мого брата. Він беззастережно назвав лише одне ім'я: «Юля!». І зараз я, Баштінськая Юлія Миколаївна, хочу розповісти про своє життя.

   У сім'ї я була найтихішою, спокійною, навіть можна сказати слухняною. Мене не балували, а просто любили і зігрівали своїм теплом. За це я вдячна своїм батькам і старшому братові.

   Мій папа, Баштінський Микола Юхимович, за фахом – інженер-електромеханік, моя мама, Баштінськая Тамара Федорівна, інженер-механік та мій брат, Баштінський Микола Миколайович – економіст.

   Оскільки мама і папа працювали мене в 1,5 роки віддали в ясла, дитячий сад «Золота Рибка». На жаль я не пам'ятаю прізвища своїх нянь і вихователів, але в моїй пам'яті залишилися їх особи, то тепло і радість, яке дарили вони щодня. У садку я навчилася приймати маленькі, але самостійні рішення, «працювати» в колективі, при створенні різних фігурок з піску, пластиліну і тому подібне, також участі в танцювальних конкурсах, публічні виступи на ранках. Найяскравіший спогад цей був, як я навчилася вимовляти букву «р». Мене навчила моя подружка. Йдучи додому я не промовила мамі ні слова, але зайшовши в квартиру я почала бігати і перераховувати всі слова з буквою «р», які знала на той час. Як і всі діти, я дуже прагнула вирости швидше і піти в школу. Але була невелика проблема - мене не хотіли брати, оскільки приймали дітей, яким на 1 жовтня виконалося 7 років. Після проходження співбесіди я все-таки поступила на навчання у школу, оскільки була розумною дівчинкою.

    Мої шкільні роки діляться на 3 періоди вчення:

    1 вересня і я з двома бантиками, в шкільній формі і букетом хризантеми йду в 1 - Б клас загальноосвітньої школи I – III рівнів № 92 (на даний момент гімназія Кіровського району). Вже в перших класах я полюбила писати, складати. Я дуже вдячна своїй першій вчительці Сеньовой Зінаїді Іванівні за терпіння і важку працю пояснення дітям точних наук і читання художньої літератури. Коли мене запитували, ким я хочу стати в майбутнім я відразу говорила, що вчителькою або вихователем (багато моїх родичів були вчителями) і ці слова я повторювала до 7 класу.

    У 5 класі я перейшла в старший блок школи. Разом з новими враженнями у мене з'явився новий клас 5 – З і звичайно новий класний керівник Сурядна Оксана Олександрівна, вчителька по математиці. з нею ми проводили силу-силенну часу: влаштовували походи на природу, в кінотеатр, всілякі вечірки – «ласунів», також участі в КВНє. І в кожної прогулянки ми потрохи пізнавали світ, покращували свої знання в багатьох дисциплінах. Напевно, за час навчання це був найдружніший клас!

    Але настав час дорослішати і наш клас розбили: з 4 класів зробили 3 з різним ухилом. Я пішла в химіко-біологічний клас 9 - В, оскільки схильність була все-таки до точних наук. Всі предмети мені давалися легко, по цьому я брала участь в олімпіадах по хімії і біології. У 10 класі наш клас щоп'ятниці їздив на заняття по хімії і біології в Донецький національний університет. Але наскільки я б не любила ці предмети мені хотілось чого то нового, цікавішого.

    За час навчання в школі я займалася гімнастикою, бальними танцями, вчилася грати на фортепіано, брала активну участь в суспільному житті в школі. Не можна, згадуючи про школу, забувати про тих, хто нас оточує, особливо про вчителів. Зараз я дякую всім вчителям за їх мужність, доброту, розуміння і ласку, яке вони дарили мені за 10 років навчання. А особливо хотілося б вшанувати пам'ять директора моєї школи Гусева Віктора Івановича, адже завдяки ньому у мене минули самі кращі шкільні роки.

    І ось вже в 2003 році я планую своє подальше навчання. Вибір ліг на 2 різних напрями бухгалтерський облік і аудит у Донецькому індустріально педагогічному технікумі і по стопах батьків стати інженером, тобто поступити в Донецький національний технічний університет, в якому вчилася моя мама. Ось вибір спеціальності був злегка ускладнений в університеті оскільки я не розуміла ще чого я сама хочу, по цьому факультет і спеціальність допомогли мені вибрати батьки. На початку лютого я паралельно з навчанням в 11 класі також готувалася до рейтингових випробувань в університет. Завдяки підготовці, яку надав Абдулін Рафаїл Наїловіч, я різко збільшила знання по математиці в школі і тим самим з першого ж рейтингу поступила на цільовий контракт на спеціальність «Електротехнічні системи електроспоживання» електротехнічного факультету. А також я поступила по рейтингам в ДІПТ, але все-таки вибрала – вирішила стати інженером.

    До випускного вечора в школі я знала, що я вже студентка.

    Ось і прийшов час навчання в університеті. Перший семестр був дуже насичений знайомством з новими людьми, новими враженнями про заняття і кінцева участь в суспільному житті університету - в команді КВН на дебюті першокурсника і у результаті створення своєї команди електротехнічного факультету «До лампочки!», яка брала участь в Кубку ректора і днями факультету.

    Особливо запам'яталося перше заняття – лекція з фізики, напевно, для мене ця була найдовша лекція за весь період навчання. Тому що організм ще не сприймав початок навчання, а особливо я не уявляла, як можна висидіти пару – аж цілу годину двадцять хвилин! Але через деякий час все стало буденно, лише поява нових предметів кожен семестр перетворювали мене, як би в землекопа, який все більше рухається до поставленої мети і, уявіть собі, з кожним кроком цей граніт науки ставав все м'якшим і м'якшим. Тому що за час мого вчення мені завжди допомагали викладачі, особливо хотілося відзначити Черникову Лідію В'ячеславівну – поза сумнівом, куратор моєї групи ЕСЕ – 03а і дуже хороший фахівець в енергетики і електротехніці, та і не тільки в цих напрямах, чудово пояснюючий викладач якого легко зрозуміти; Черникова Віктора Юрійовича, Немолякину Лілію Георгіївну – викладачі по теоретичних основах електротехніки, які дали основу моїм знанням в цій області, і багато інших, список настільки великий і моя вдячність безмежна, що можна обписати безліч листів паперу, але емоції так і залишаться в моїй душі неописаними.

    Напевно, основним моїм досягненням є мої знання отримані в межах університету, а як доказом диплом бакалавра по своїй спеціальності і вступ в магістратуру на бюджетній основі. Моїм науковим керівником став Куренний Е.Г., котрий запропонував, на мій погляд дуже актуальну, цікаву тему магістерської роботи, яка мені дуже сподобалась.

    Освіта: закінчення магістрату, захист магістерської роботи; здобування другої вищої освіти; поглиблення знання технічної англійської мови. Вивчення програм для роботи на комьютері КОМПАС-3D, AutoCad, WEB-дізайн, поглиблення знань у Photoshop і др. Отримання прав на водіння легковим транспортом категорія «В».

   Бізнес: знайти роботу, яку я б цінувала і , авжеж, отримувала теж саме.

   Сім'я: визначитися в сімейному стані.

   Подорож: побувати в Салехарді – побачити полярний круг, Пітербурзі – побачити, чи так прекрасні білі ночі, як їх описують, на території України побувати в Карпатах і у всіх старовинних містах.

   Зростати на посаді, подорожувати по світу і добитися колосальних досягнень в багатьох галузях знань. Побувати навесні в квітучій сакурой Японії, поплавати на коноє у Венеції, поглянути на Ніагарський водоспад, може навіть підійнятися на Еверест. Відкрити невелику мережу ресторанчиків у всіх куточках світу.

    Ніколи не зупинятися на досягнутому і завжди прагнути до досконалості!!!