Автобіографія
Я з'явився на свт прекрасним, теплим весняним днем 21 травня 1986 року в місті Бердянськ. Вдихнувши свіжого морського повітря, я відразу вирішив, що життя прекрасне і потрібно
прожити його не даремно.
Тепер щораз коли я приїжджаю в Бердянськ у гості до своєї бабусі,
обов'язково приходжу на берег моря. Морське повітря та
енергія води заряджають мене бадьорістю й дають мені сили й бажання жити й щось робити. Я люблю море...
Після народження мене, як і будь-якого іншого ребе6нка,
оточили любов'ю, пещенням і турботою. Перші кілька місяців свого життя я провів у Бердянську а коли одержав
достатній заряд життєвої енергії, батьки забрали мене в Донецьк. Перший мій спогад з дитинства - це народження сестри.
Мені тоді було три роки, але я прекрасно пам'ятаю як ми з папою ходили до мами в роддом дивитися на сестру.
У два роки мене віддали в дитячий ясла-сад № 273 "Лелека". Тут я познайомився зі своїм кращому другом.
Разом ми потім сиділи за однією партою в школі, поступуали в один університет
, з яким у мене багато загального й з яким ми дружимо дотепер.
Життя в цей період для мене була радісне і безтурботне, не дивлячись на те що відбувалося в той час у нашій країні.
Як не дивно, але про садок у мене залишилося багато гарних і радісних спогадів.
В 1993 році я почав навчання в загальноосвітній школі №13 р. Донецька.
Протягом всіх десяти років навчання в школі я завжди був кращим учнем у класі.
Всі вчителі мене дуже любили й пророкували мені світле майбутнє.
В 1994 році я поступив у музичну школу №2 по класу акордеон. Із цього моменту починається моє активне життя,
починається любов до музики. Моїм вчителем став Карагодін Олександр Антонович.
Це прекрасна людина, що крім музики завжди вчила нас життєвої мудрості, надихав нас.
Крім акордеона він вчив грати мене на гітарі, на бас гітарі, синтезаторі, барабанах.
Музика зайняла важливе місце в моєму житті. Карагодін створив ансамбль у якому я займаюся дотепер .
У цей же період починається моє активне відвідування всіляких кружків і секцій.
Шахи, карате, плавання, туризм і багато чого іншого. Вільного часу практично не було.
Спасибі за все це мамі. Вона з дитинства привчила мене до активного життя й з тих пор я не можу просто сидіти на місці.
З 1999 року я починаю брати активну участь у громадському житті школи.
Беру участь практично у всіх олімпіадах, конкурсах, граю в "Що? Де? Коли?", у КВК.
Займав призові місця в районних олімпіадах по географії й історії, у міських і обласних конкурсах талантів,
у змаганнях із плавання. За все це, як і годиться, маю величезну кількість грамот.
В 2001 році я з відзнакою закінчив дев'ятий клас.
У цьому ж році теж з відзнакою закінчив музичну школу, але продовжив заняття в ній,
граючи в ансамблях. Десятий і одинадцятий клас пройшли ще більш активно й весело.
Я пішов на дзюдо, а наприкінці десятого класу захопился кун-фу й це моє захоплення триває дотепер
І от почався одинадцятий клас, і прийшов час думати про вступ в університет. Незважаючи на те ,що всі мої вчителі
бачили мене на історичному факультеті, думаючи, що я стану політиком, я вже чітко вибрав для себе технічний університет.
Ще з десятого класу я почав захоплюватися електротехнікою, був звукооператором у школі й відповідав
за робочий стан шкільної апаратурами. Тому побачивши в списку факультетів університету електротехнічний я зрозумів,
що повинен там учитися. Успішно закінчивши школу, я без проблем посткпив на електротехнічний факультет
Донецького національного технічного університету. І звичайно вибрав спеціальність,
зв'язану на мій тоді погляд з електронікою, електротехнічні системи енергоспоживання.
Почалося студентське життя. Перший курс університету пройшов досить важко.
Самими складними предметами були фізика й інженерна графіка. Але я звик справлятися із труднощами й успішно
закінчив перший курс. Але найстрашніше для мене було те, що закінчивши перший курс я не мав жодного уявлення про
свою спеціальність. І от наприкінці першого курсу в мене була ознайомча практика.
Керівником практики був Олійник Віктор Григорович, доцент моєї кафедри Електропостачання підприємств і міст.
Якщо я почну перераховувати всі те гарне, що він зробив для мене, те це буде нескінченно.
Скажу тільки, що саме він пояснив мені що ж значить наша спеціальність, і надихнув мене бажанням учитися
й працювати саме по цій спеціальності. Після цієї практики я по сьогоденню полюбив свою спеціальність
і вирішив розібратися у всьому, що її стосується, мені все стало надзвичайно цікаво.
Я просто захворів нею. Віктор Григорович, спасибі Вам. Ви справжній учитель.
Уже із другого курсу я почав учитися на відмінно. Надійшов на військову кафедру й після
4 років навчання на ній одержав звання молодший лейтенант і спеціальність командир взводу зенітно-ракетного комплексу
"Стріла-10".
На другому курсі трапилося ще одна важлива для мене зустріч.
Я познайомився з доцентом кафедри Електромеханіки й ТОЭ Васильєвим Леонідом Олександровичем,
що зараз є моїм науковим керівником і буде моїм керівником в аспірантурі. Трохи пізніше, на третьому курсі,
я почав вивчати курс "Електричні машини" і із цього моменту я серйозно зацікавився науковою роботою й вирішив зв'язати
своє життя з наукою. І саме Леонід Олександрович запропонував мені займатися науковою роботою по електричних машинах
і залишитися працювати на кафедрі Електромеханіки й ТОЭ. Спасибі Вам, Леонід Олександрович за це запрошення.
Вчитися мені дуже подобалося, та й зараз подобатися не менше. І я одержую від навчання величезне задоволення.
Із другого курсу я починаю участь в олімпіадах. Одержав перше місце в олімпіадах по метрології й вимірювальній техніці,
по електричних машинах.
Із третього курсу, почавши займатися науковою роботою, беру активну участь у науково-технічних конференціях.
Саме в цей час я познайомився із завідувачем кафедрою ЕПМ Ковальовим Олександром Петровичем.
Це дуже хороша людина, що дуже допомагає мені в науковій роботі. Під його керівництвом я почав займатися наукою
саме по своїй спеціальності, адже все це мені дуже цікаво.
На четвертому курсі Олександр Петрович направив мене для проходження виробничій практиці в
Науково дослідницький інститут вибухозахищеного електроустаткування у відділ трансформаторів і трансформаторних підстанцій.
Зарекомендувавши себе гарним фахівцем і відповідальною людиною, я одержав пропозицію залишитися там на роботу.
Так я одержав свою першу офіційну роботу й став інженером відділу трансформаторів і трансформаторних підстанцій.
Завдяки відмінному колективу відділу я легко сполучав навчання й роботу. На роботі я одержав багато корисних практичних навичок,
довідався багато нового й цікавого.
В 2007 році я закінчив четвертий курс і одержав диплом бакалавра з відзнакою. У цьому ж році продовжив навчання в
магістратурі. Моїми науковими керівниками стали Ковальов Олександр Петрович і Васильєв Леонід Олександрович.
На даний момент я маю 10 публікацій. Дипломи за виступи на конференціях.
В майбутноьму я планую поступити в аспірантуру і успішно одержати ступінь кандидата технічних наук і ступінь доцента. Хочу стати гарним
викладачем і передавати свої знання. Сподіваюся, що зможу надихати студентів як мене у свій час надихнув Олійник В.Г.
Але ще хочу й займатися своєю спеціальністю, може вийти відкрити свою справу в електротехніціі.
А найголовніша моя мета - щоб моє ім'я в електротехніці залишилося на століття, як ім'я мого кумира Николи Тесли.
І хто знає, може через кілька років я зможу передавати енергію без проводів і одержувати енергію з навколишні нас "ефіру"...
Можу сказати точно - я докладу для досягнення своєї мети максимум зусиль!
На початок
|
ДонНТУ>
Портал магістрів ДонНТУ
