Сазанова Ірина Ігорівна

У відносно недалекому 1896 році, що прославився Чорнобильською катастрофою і легендарним рахунком 5:0 у грі між збірними Аргентини і Ямайки на чемпіонаті світу з футболу, у родині молодих ветлікарів - Сазанових Ігоря Євгеновича й Олени Миколаївни з'явилася довгоочікувана дівчинка. За свідченнями очевидців, 23 жовтня того року бабине літо було в розпалі: світило сонце, цвірінькали горобці на гілках, все живе раділо, словом, природа навіть не підозрювала, який подарунок вона одержала в особі майбутнього еколога.

Саме професія батьків, вірніше місце проживання - селище ім. Свердлова м. Макіївка Донецької області зіграло велику роль у моєму житті: на сімейній нараді вирішили, що умови маленького селища з восьмирічною школою не підходять для реалізації честолюбних батьківських планів. Тому мої дитинство і юність пройшли в м. Сніжне під наглядом бабусі Валентини Михайлівни.

Раннє дитинство запам'яталося дитячим садком "Сонечко", а 1 вересня 1993 року почалися чудесні шкільні роки в стінах ЗШ № 10. Бабуся хотіла, щоб я виросла розвиненою дитиною, тому крім атестата звичайної школи в мене зберігаються атестат музичної школи з класу акордеона (дотепер твердо переконана, що гра на важкому концертному інструменті - не жіноче заняття), грамоти учасниці танцювального колективу "Сніжинка", посвідчення друкарки шостого розряду. Крім цього, я можу похвалитись трирічним стажем занять у художній студії й дворічним поглибленим вивченням хімії. Всі ці муки призвели до того, що після закінчення школи в мене був відмінний атестат і честолюбні мрії про медінститут (бабуся чомусь вважала, що лікар - це найбільш відповідна для жінки професія). Однак на черговій сімейній нараді батьки цілком справедливо вирішили, що двох медиків у родині цілком достатньо, а знання в області хімії можна застосувати й на хімічному факультеті, тому вибір ВНЗ був скоріше інтуїтивним, ніж усвідомленим.

В 2003 році я вступила до хімічного факультету ДонНТУ, пройшовши співбесіду з хімії, на спеціальність "Управління екологічною безпекою". Чотири роки пролетіли непомітно - лекції, лабораторні заняття, суботники й групові святкування дня народження улюбленого хом'ячка Потапа склали захоплюючий калейдоскоп під назвою "студентське життя", що проходить під девізом "Від сесії до сесії живуть студенти весело".

В 2007 році я захистила бакалаврську роботу на тему "Оцінка впливу шахти ім. Кірова на навколишнє середовище" зі спецчастиною "Рекультивація породних відвалів" (виявилося, що на наших донбаських "Карпатах" можна й потрібно вирощувати ліси й сади). Після захисту, відгулявши заслужені канікули (вірніше, відпрацювавши ці дні продавцем лікеро-горілчаного відділу), я вступила до магістратури.

Тему магістерської роботи - "Реалізація механізмів Кіотского протоколу в Донецькій області" - запропонував мій керівник - професор А.І. Панасенко, і тепер мені, фанатці епістолярного жанру, доводиться нидіти над нормативними документами.

Для мене навчання в магістратурі - це одержання нових знань і спілкування з новими більше цікавими людьми.

У мої плани на майбутнє входять, насамперед , успішно закінчити навчання й розвити свою особистість . Після захисту диплома, звичайно, хотілося б знайти роботу за спеціальностю, тим більше в цей час екологізація виробництва стає усе більш актуальною.