Новіков Антон Іванович

Факультет "Энергомеханіки та автоматизації"

Спеціальність "Гірниче обладнання"

Тема випускної роботи: "Збільшення ресурсу ріжучого инструменту прохідного комбайну з планетарним виконавчим органом"

Науковий керівник: к.т.н. професор Семенченко Анатолій Кирилович

E-mail: nolvikov@mail.ru

Про себе

Середній бал у період навчання в університеті 4,46. Вільно володію російською й українською мовами. В обсязі, достатньому для читання й переписки, володію англійською мовою. Захоплююся спортом, а саме: волейболом, футболом, баскетболом і плаванням. Маю досвід роботи із САПР: Solid Works, Ansys, Matcad, а також креслярськими програмами: Компас, Autocad.

Біографія

Я, Новиков Антон Іванович, народився 3 серпня 1986 року в місті Донецьку. За своє щасливе дитинство я нескінченно вдячний моїм чудовим батькам. Мій батько - Новиков Іван Миколайович, електрик, багато років присвятив роботі й розвитку заводу «Донецькгірмаш» раніше мало назву 15-ти ліття ЛКСМУ, і мама - Новикова Людмила Федорівна, працює на тім же заводі бухгалтером. У першу чергу від них я одержав гарне виховання, цілеспрямованість, працьовитість і взагалі безліч важливих людських якостей, які дуже допомагають мені в житті.

Дитинство моє було радісним і безтурботним. Напевно, як і багато хлопчиськ, я любив возитися з машинками, грати «у війнушки», ну й, звичайно ж, пошаліти. Коли мені виповнилось два роки, я пішов у дитячий садок. Пам'ятаю, як навчали нас малювати й ліпити фігурки із пластиліну, збирати конструктор і робити гербарій. Уже в садку стали проявлятися мої спортивні якості - майже завжди я брав участь у змаганнях з легкої атлетики, футболу. І от плавно наступила осінь 1992 року, мені вже виповнилося 6 років і, попрощавшись із рідними стінами садка, я пішов у перший раз, у перший клас.

Навчаючись у школі, мій інтерес до спортивних ігор продовжував зростати. Мої батьки стали помічати, що більшість своїх вільних часів на вулиці я проводив, граючи у футбол, тому вони вирішили мене записати в яку-небудь спортивну секцію. Розуміючи всю відповідальність заняття спортом, вони спочатку вирішили запитати в мене, чим би я хотів займатися і я, як будь-який хлопчисько мріяв стати футболістом. Мені дуже подобалося займатися футболом доти, поки я не дізнався, що існує ще багато інших видів спорту.

З 8 класу я закинув футбол і почав ретельно займатися легкою атлетикою, де пізніше мені присудили 2 дорослий розряд, але всі говорили, що кар'єра легко атлета короткострокова і я перестав нею займатися.

Будучи в 9 класі я ходив у секції з волейболу. Ці досягнення придалися й у школі. Граючи за волейбольну команду нашого району, протягом трьох років ми займали почесне третє місце в місті, і це при тому, що в Донецьку є дві спеціалізованих шкіл по волейболу. Також призи ми привозили з воєнно-польових зборів, беручи участь у змаганнях із ДПЮ (допризовної підготовки юнаків). Було дуже цікаво, тому що надавалася можливість випробувати в дії автомат Калашникова й вкусити, хоч якоюсь мірою, військовий спосіб життя.

Як би те не було, які б труднощі не доводилися переборювати в моєму шкільному житті - у мене залишаться тільки самі теплі й самі незабутні спогади про мої шкільні роки, починаючи з першого й закінчуючи одинадцятим класом. Перший дзвінок, іспити в дев'ятому класі, випускний - все це назавжди залишиться в моєму серці, і я завжди з посмішкою згадую ці радісні миті.

В 11 класі переді мною стало питання куди поступати. Я довго не міг визначитися, куди поступити через велику розмаїтість вищих навчальних закладів. Але оскільки мені легко давалися точні науки, і подобалося винаходжувати щось нове, мій вибір зупинився на ДНТУ, на спеціальності МАШ. Оскільки школу я закінчив без трійок, свій єдиний вступний екзамен з математики, я міг здати по співбесіді. Але я вирішив підстрахуватися й піти на підготовчі курси, де познайомився зі своїми майбутніми одногрупниками.

1 вересня, прийшовши на першу «пару», я не зміг відразу знайти свою аудиторію й довелося довго блукати по лабіринтах 3-го корпусу. Але нічого, і ця проблема незабаром була переборена, а далі пішли лекції. Спочатку було не дуже звично, тому що спосіб подачі матеріалу кардинально відрізнявся від шкільного. Швидкість «начитки» інформації змушувала писати рази в три швидше, ніж у школі. Однак і до цього я швидко пристосувався. Важливою подією, як і для всіх першокурсників, була перша сесія. Перше хвилювання, перші вдачі й розчарування - все це назавжди урізалося в мою пам'ять. І, звичайно ж, святкування результатів першої сесії. Зібралися практично всі однокурсники, було дуже весело й незабутнє.

На другому курсі мені полегшало вчитися, тому що я звик до системи навчання інституту. Третій курс ознаменувався участю в наукових конференціях - спочатку по «Деталях машин», а потім і по вже встигшими стати мені рідними «Гірничим машинам».

Починаючи з 5-го курсу, керівником моєї наукової праці став Семенченко Анатолій Кирилович - зав. кафедри «Гірничі машини», професор і доктор технічних наук. Про нього я можу сказати, що це дуже добрий викладач, висококваліфікований і повний нових ідей фахівець, а головне людина, що заслуговує глибокої поваги.

Тему магістерської роботи «Розширення області застосування прохідницьких комбайнів на міцні породи» ми з Анатолієм Кириловичем підбирали разом. По-перше, удосконалення прохідницької техніки - це один з основних напрямків його діяльності, та і я, будучи представником машинобудівного містечка, нічого не мав проти цієї ідеї. Через деякий час, можу з повною впевненістю затверджувати, що пророблення даної теми виявилося дуже захоплюючим і багатогранним заняттям. І хоча робота ще далеко не закінчена, однак я думаю, що в майбутньому вона буде мати певний результат.

Плани на майбутнє

На початок

Творческая биография Автореферат магистерской работы Электронная библиотека Ссылки по теме Отчёт о поиске Индивидуальное задание _______________________________________________ Донецкий национальный технический университет Поисковая система ДонНТУ Магистры ДонНТУ

© 2008 Новіков А.І.

© 2008 ДонНТУ