Я народилася 9 березня 1986 р.
    Своє щасливе дитинство пам'ятаю, починаючи з дитячого садочку, який зіграв у ньому важливу роль. Вже в дитячому садочку виявилася творча сторона моєї особи: я брала участь у багатьох виступах, в основному це були танці. Але наприкінці мені жахливо хотілося до школи, відчути себе дорослою, на що батьки тільки із сумом посміхалися. Прощання із садочком назавжди залишиться в моїй пам'яті, за що я дуже вдячна моїм вихователям. Але попереду чекало нове життя…

    Продзвенів мій перший в житті шкільний дзвоник і настав той довгожданий час, в 1993 р. я стала учнем ОШ №6 р. Шахтарська. Після того, як я зрозуміла куди потрапила і що на мене чекає, то була вже на така радісна. З часом були розставлені всі пріоритети, улюблені предмети слухалися уважно, а інші над силу. У школі я більше любила геометрію, ніж алгебру, фізику, ніж хімію, географію, ніж біологію. Завдяки вчителю з російської літератури дуже полюбила цей предмет і навіть брала участь в міській олімпіаді, де зайняла перше місце. Проте вже тоді я прагнула здобути різноманітні знання і бути розвиненою людиною, і у мене це непогано виходило. Мій інтерес до природних наук виявився через фізику, і знову велику роль тут зіграв вчитель.
    Клас у нас був дружний, веселий і активний. Ми постійно ходили в походи, організовували свята, в яких я брала безпосередню участь. На одному лише ентузіазмі ми писали сценарії, репетирували сцени, вигадували ігри і конкурси, щоб в святковий вечір зібратися всім класом за традиційним тоді «солодким столом» і удосталь повеселитися.
    Навчання займало лише частину мого часу, а решта - ділилася на школу танців і музичну школу. Дев'ять років я займалася в танцювальному колективі «Грація», яким керувала Попова Л.В. У неї були свої дієві, вимогливі, а деколи навіть ексцентричні методи навчання, які давали відмінний результат. А ось музичну школу через п'ять років я всеж-таки залишила, вже дуже мені не подобалося сольфеджіо, хоча вокал і уроки гри на бандурі майже завжди доставляли мені радість.
    Пам'ятаю також туристичний кружок, в якому я здобула безліч корисних знань (як в'язати морський вузол, як спуститися зі шкільного даху…).
    Як результат, школу я закінчила із срібною медаллю, навчилася скрізь встигати і зрозуміла, що можливості людини безмежні, при бажанні.

    На вибір моєї майбутньої спеціальності вплинуло відвідування підготовчих курсів від ДонНТУ, на яких я поступово звикала з думкою про те, що стану інженером. Тому зараз я навчаюсь за спеціальністю «Підйомно-транспортні машини і устаткування». Після вступу почалося студентське життя: пошуки аудиторій в лабіринтах корпусів, нескінченні пари, безліч нових цікавих знайомств і веселе життя в 9-у гуртожитку. Після здачі першої сесії жити стало набагато легше, а далі все якось саме собою виходило.
    На третьому курсі я вирішила, що однієї освіти мені не достатньо і поступила на факультет перепідготовки кадрів ДонНТУ, де зараз продовжую навчання за фахом «Менеджмент організацій».
    Пройшло ще небагато студентського безтурботного життя і настав час дізнатись про НІРС і про те, що треба вибирати собі наукового керівника і визначатися з темою свого майбутнього диплома.
    Керівником я вибрала вимогливого, але справедливого викладача, Хиценко Н.В. Він допоміг мені з вибором теми диплома, яка на даний момент звучить так: «Вибір раціонального устаткування для механізації навантажувально-розвантажувальних робіт з використанням вірогідностного аналізу його робочих процесів».

    В майбутньому… висококваліфікований співробітник провідної світової компанії. :)