Дитинство
18 червня 1986 року у м. Донецьку на радість своїх батьків з'явився Я. Доречі про батьків, мій батько Терещенко Геннадій Володимирович та мати Терещенко Олена Василівна навчилися в одній групі на біологічному факультеті в ДонГУ.
Ця солодка парочка сдавала державні іспити та дипломувалась, коли мені вже виповнився один рік, а так як няньки в мене не було, тому я в колясці усюди їх сопроводжував. Так що вже з пелюшок я був залучен до сдачі сесій та такого роду заходів.
В дитинстві я був слухняною та вихованою дитиною, але це не означає, що спокійною. З дитячого садку «Журавушка», який я вівдвідував, запам'яталось багато хлопців й дівчат, з якими потім я навчався в школі в одному класі. Тому без сумніву можу сказати, що деяких своїх друзів я знаю буквально «з горщика».
Школа
В ЗОШ №9, в якій я почав навчатися по досягненні сімох років, навчання давалась легко та невимушено. Чим я тільки не займався в школьні роки, всього й не згадати. Із ранішніх класів запам'ятались відвідування «гуртка різьби по дереву та металу».
Виготовлені там й на уроках праці «шедеври» (дверні ручки, накидні крючки, шпінгалет, граблі, пенал, кухонна доска…) були відвезені в село до дідуся та бабусі та використовуються й нині (я навіть і не думав, що всі ці дурниці стільки прослугують).
Доречі до села я їздив майже на всі шкільні канікули, тому, хоча я народився та виріс у центрі Донецьку, вмею їздити на тракторі, управляти возом із кіньми та ремонтувати велосипеди.
Коли в п'ятому класі почали викладати англійску мову, у мене спочатку з'явився інтерес та здібності до цього предмету. Окрім школи я ходив індивідуально займатися з перекладачем англійської мови.
Згадується випадок, коли додому задали скласти п'ять вопросів до виразу «I have a friend», а я від нічого робити состряпав більш ніж шістсот вопросів. Пам'ятаю, вчителька довго не могла закрити щелепу, коли побачила моє домашнє завдання.
Навіть грав вовка у шкільній театральній постановці «Червоної шапки» на англійській мові. Приймав участь в олімпіадах й не тільки з англійської мови. Окрім олімпіад брав участь в усіляких інтелектуальних заходах типу «брейн-рингів» та «Що?Де?Коли?».
З самого раннього дитинства я займався в різних спортивних секціях. Ще з дитячого садка я ходив на спортивну гімнастику. Потім з третього класу мій батько записав мене в секцію дзю-до, так як сам є кандидатом у майстри спорту з дзю-до та самбо.
Мені там дуже подобалось і я протренувався п'ять років. Була ще ціла купа секцій, про які навіть і не варто згадувати. З дев'ятого класу почав ходити до секції кіокушинкай карате в манежі ДонНТУ.
Цим тренуванням я присвячував немало часу, виступав на різних змаганнях, займав призові місця. Так що у випускних класах школи я вовсю спілкувався зі студентами ДонНТУ, що зіграло свою роль в моєму виборі ВНЗ.
Паралельно з усім цим я ходив до музичної школи та отримав музикальну освіту по класу «віолончель». П'ять разів виступав в Донецькій філармонії у складі ансамбля та оркестра.
Пам'ятаю, мама хвалилась фотографіями свого сина на сцені філармонії, батько ж розповідав який у нього син спортсмен. Так що я був гордістю та відрадю для обох зі своїх батьків. Чому ж був? І зараз є :)
Університет
Взимку в одинадцятому класі зі своїми однокласниками почав ходити на вступні рейтинги до ДонНТУ і, набравши необхідну кількість балів, УРА — я студент ДонНТУ спеціальності ЕМК бюджетної форми навчання.
Випускні іспити пройшли без усіляких проблем. Закінчив школу на відмінно по всім предметам та був відмічен як олімпійська спортивна надія школи.
Так шкільне життя непомітно перетекло в університетське. З'явилось багато нових знайомих. Після місяця навчання до нас прийшов викладач Яценко Олександр Федорович та запропонував перейти на французський технічний факультет (це та ж спеціальність, тільки всі основні предмети викладають на французській мові).
Поміркувавши, я написав заяву й досі задоволений, що поступив саме так.
Спочатку було незрозуміло, але добре, що мову почали вчити з алфавіту. Та вже навесні, провчивши французську мову не більш півроку, я зайняв третє місце на олімпіаді серед першокурсників.
Окрім олімпіад я брав участь в різних науково-технічних конференціях, на одній з яких зайняв перше місце. Однак на університет витрачалось небагато часу. Батьки дивувались, як можно стільки часу проводити на вулиці та у нічних клубах, навіть під час сесій, та навчатися на 4 та 5.
Так сесія за сесією і я закінчив четвертий курс, паралельно отримавши звання молодшого лейтенанту запасу на військовій кафедрі.
Спілкуючись з Оверко Валентином Михайловичем, одним із самих, на мій погляд, кращих викладачів, я вирішив під його керівництвом зайнятися дослідженням перехідних режимів у шахтних водовідливних установках та розробкою засобів захисту від небезпечних коливальних процесів,
виникаючих при гідравлічному ударі. На данний момент я відправив заявку на отримання авторських прав на винайдений зворотній клапан для захисту від гідравлічних ударів.
У найближчих планах отримання магістерського диплому та працевлаштування. А взагалі, у подальшому хочу поподорожувавати по світу, відвідати різні країни та в далекому майбутньому на склоні років бути задоволеним прожитим життям і краще шкодувати про те, що зробив, аніж про те, чого не зробив.
|
