| Матеріали по темі випускної роботи: | Головна сторінка | Автобіографія | Реферат | Бібліотека | Посилання | Хобі | мої роботи |
ПРО СЕБЕ:
Я, Должикова Олена Віталіївна, народилась 19 грудня 1986 року в м. Єнакієве в родині робітників. Мої батьки: батько – Должиков Віталій Геніьович – шахтар (забійник) на даний час пенсіонер; мати – Должикова Наталія Валентинівна – електромонтер СЦБVI розряду. В серпні 1988 року мене віддали до дитсадка. Із самого ранньго віку зростала жахливою «почемучкой», мене цікавило абсолютно все. Усіх своїх близьких і рідних замучувала потійними питаннями «Чому...?» та «Навіщо...?». Зростала дуже моторною, дійсним шибеником. У дитсадку відвідувала цирковий гурток, ну просто «хлопчик у спідниці»! Але моя мати вирішила, що, оскільки я все-таки дівчинка, з 5 років мене віддали займатися до гуртка народного танцю, у якому я займалась залюбки. На цей час самим жахливим для мене була обов'язкова сувора зачіска, яка стягувала волосся. Аде заняття танцями мене так захоплювали, що муки із зачіскою, дуже суворі вчителя – усе було неважливо!
ШКІЛЬНІ РОКИ:
У вересні 1993 року пішла до першого класу ЗОШ №8. Заняття танцями не покинула. У них було моє життя. З яким захопленням я дивилась на поставу, ходу вже не зовсім молодої керівниці нашого ансамблю. Завжди сувора, підтягнута, вона була прикладом для всіх дівчат колективу. А він був дуже великий. Але в січні 1995 року захворіла і заняття танцями довелося покинути за вимогою лікарів. Після цього періоду ще пробувала повернутися, але мені здавалось, що це вже не ті танці, не та група і взагалі, це не моє. У школі вчилась добре. 6 клас – знаменний рік. Саме в цей рік уперше стала відміницею, склавши екзамен з математики на «п'ять». Але мій триумф тривав недовго. Уже в натупному році я новернулась до старих досягнень: «4» з фізики. Прикро! У житті ця подія відобразилась у стрес, який пережила тільки завдяки матері, її терпінню, навіюванню. Вона завжди навіювала, що «ти зможеш досягти усього, якщо впевнено та наполегливо будеш йти до своєї мети. Головне вірити у себе та свої сили». І мамина мудрість допомогла. Уже у 8 класі я знов усе здала на «відмінно». І до закінчення школи не втрачала це досягнення. Шкільні роки пройшли активно та весело. Я брала участь у різноманітних загальношкільних і міських конкурсах, олімпіадах. Захоплювалась хімією, відвідувала гурток юних хіміков. Для мене здавалось захоплюючим проведення дослідів, спостереження поведінки реагуючих речовин. З 8 класу почала займатися в секції з волейболу до закінчення навчання. У вільний час залюбки в'язала гачком, вишивала хрестиком, чим захоплююсь і зараз. У 2003 році закінчила школу із золотою медаллю.
РОКИ СТУДЕНТСЬКОГО ЖИТТЯ:
Цього ж року всткпила до Донецького націонельного технічного університету на фізико-металургійний факультет за напрямком навчання «Промислова теплоенергетика». Щоб посправжньому зрозуміти родзинку студентського життя та спробувати самостійність, я оселилась у гуртожитку. Нашому факультету відповідав гуртожиток №4. Саме веселе студенське життя кипить напевно саме тут. У кімнаті 342, куди мене оселили, я знайшла двух своїх подруг – студенток п'ятого курсу. У порівнянні зі школою, в університеті нам почали висовувати набагато більші вимоги. Спочатку було важко перебудуватися, але потім, здавши першу сесію, утянулась. Мої старші подруги завжди старались підтримати мене, підбадьорити, прийти на допомогу з мудрою порадою. Життя, здавалось, кипіло. Рік пролетів непомітно. Потихеньку в голову почала закрадатися думка про те, що незабаром довидеться розлучатися, яка гнобила. Тоді почали жаліти про те, що ми не однолітки. Після того, як вони закінчили університет, ми підтримуємо зв'язки. Перший курс це самий яскравий у студентському житті. У навчальному процессі проблем не спостерігалось. Приймала участь у ряді студентських конференцій. Але на перших курсах ніколи не виходило скласти все на відмінно. То екзамен, то курсова – взагалі, виходила хоч одна «4». Але і далеко від дому мене завжди супруводжувала материнська любов та мамина мудрість. Тоді я собі сказала: «Я зможу!». Поставивши перед собою таку ціль, я стала добиватися нових успіхів. Кожень день пари – завдання – бібліотека – реферати – курсові... Незабаром я була винагороджена! Уже III – IV курси я закінчила на «відмінно». Склавши ще державний екзамен на «п'ять» і набравши середній бал 4,82 отримала червоний диплом бакалавра. Цих зусиль вистачило для того, щоб вступити до магістратури, де зараз і навчаюсь. Для мене період навчання в університеті дуже цінний час, змінивший мене: час, навчивший приймати самостійні рішення і відповідати за них. З'явились друзі, нові захоплення і плани на найближче та далеке майбутнє.
ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ:
Мої найближчі плани – успішне закінченні магістратури. У майбутньому я хочу реалізувати себе у праці, не зупинятися на досягнутому і кожнього разу підкоряти нові цілі.
| Матеріали по темі випускної роботи: | Автобіографія | | Реферат | | Бібліотека | | Посилання | | Хобі | | мої роботи |