Гриненко Дар'я Василівна
Автореферат магістерської роботы:
"Вплив деформаційної та термічно обробки на структуру та властивості сталі 10Г2ФБ з різним вихідним станом"
Науковий керівник: Професор, д.т.н., член експертної комісії по матеріалознавству та архитектурі ДАК України Горбатенко Володимир Петрович
Контрольована прокатка є найбільш поширеним способом виробництва листів з низьковуглецевої трубної сталі. Характерною рисою сталей, оброблених за контрольованими режимами, є формування смугастої структури та анізотропія властивостей, які знижають якість металу і зменшують час експлуатації трубопроводу.
Метою даної роботи є порівняльне дослідження структури та властивостей сталі10Г2ФБ з різним вихідним станом після контрольованого прокату за регламентованими режимами та подальшої термічної обробки.
Матеріали та методика: об’єктом дослідження є зразки зі сталі 10Г2ФБ, відібрані від литого сляба (далі литі), а також від листа товщиною 15,7 мм, прокатаного за технологією контрольованої прокатки (далі катанні) Тк.прок.720-7400C.
Данні зразки прокатували після нагріву до 950 – 1150 0С зі ступенями оптиску (ε=25-60%) з охолодженням деформації при різних температурах. Після деформації зразки підвергли відпалу при 500 - 650 0С. На зразках досліджували магнітні властивості, твердість, мікротвердість, а також визначали кількість і розмір структурних складових по довженні і по перетину зразків.
Результати дослідження твердості показали, що підвищення температури прокатки призводить до збільшення значення твердості «литих» зразків та к зниженню її значень в «катаних» зразках. Мікротвердість фериту «литих» зразків зменшується з підвищенням температури нагріву під прокатку, при цьому в «катаних» зразках вона практично не змінюється.
Проведення відпалу призводить до зниження твердості. При збільшені температури відпалу а (500-650 0С) твердість зменшується порівнюючи з 5000С. Значення твердості після відпалу від 6500 менше ніж у вихідному стані, у литого зразка (Т прок.=9500С) твердість вища ніж у вихідному стані.
Результати досліджень залишкової намагніченості показали, що збільшення температури прокатки призводить до зменшення значення Н1 у зразках. При цьому значення залишкової намагніченості в «катаних» зразках вища ніж у «литих». Проведення відпалу призводить до зменшення значень залишкової намагніченості. При збільшенні температури відпалу (500-650 0С) значення залишкової намагніченості зменшується.
Відомо, що формування смугастої структури в сталях контрольованої прокатки обумовлено проведенням деформації в α-γ області коли процеси рекристалізації практично подавлені. Схема деформації зразків виключає прокатку у двофазній області, що повинне призвести до формування рівномірної ферито-перлітної структури. Однак незалежно від температури нагріву в «катаних» зразках формується смугаста структура. Вихідні «литі» зразки, деформовані за близькими режимами, такою особистістю структури практично не мають.
Дослідження показали, що вихідний стан сталі може додати суттєвий вплив на процеси структуроутворення при подальшій гарячій пластичній деформації у зв’язку з проявами структурної спадкоємності.