Войтенко Андрiй Вoлoдимирович

• Середній бал за період навчання 4,98
• Володіння мовами: російська, українська (вільно), німецька (на рівні достатньому для читання, листування та розмови), англійською (на рівні достатньому для читання та листування).
• Професійні навички:
  Мови програмування: Assembler, Pascal (Delphi), C/C++ (Visual C, C++ Builder), bash, Java(J2ME), SQL (MS SQL, Sybase, FoxPro, MS Access), VBA.
  Розробка та адміністрування баз даних: MS SQL, Sybase, FoxPro, MS Access;
  Інтернет технології: HTML, Java-Script, Flash;
  UML (Rational Rose);
  
• Досвід роботи:
  1.09.05-1.02.08 – Обчислювальний центр ДонНТУ. Посада: інженер-програміст;
  1.08.07-поточний час – ТОВ «Корпоративні комп’ютерні системи».
  

      Народився я першого червня 1986 року у місті Донецьку в сім’ї чудових людей: Войтенко Володимира Леонідовича та Войтенко Ольги Петрівни. Не зважаючи на своє міське походження, більша частина мого дитинства пройшла у сільській місцині, подалі від міської метушні. У місті ж я переважно проводив час у дитячому садку «Теремок».

      У шість років, усвідомивши, що дитячий садок це вже пройдений етап, я твердо вирішив навчатися. Таким чином, я записався на цілу низку дошкільних гуртків. Але найбільш улюбленим виявилося плавання, інші я досить швидко залишив.

      У віці семи років, тобто у 1993 році, розпочалося моє навчання у загальноосвітній школі №37 міста Донецька. У молодших класах я навчався за експериментальною Вальдорфською методикою. Як нам пояснили, це була методика, за якою навчалися у Німеччині. Згідно з цією методикою, окрім традиційних дисциплін, ми вивчали екзотичні предмети, як наприклад, ліпка з воску, в’язання крючком та спицями, гончарна справа, гра на сопілках, a пізніше на роялі. (нажаль цю дисципліну ми вивчали дуже мало, нажаль, я й досі не вмію грати на роялі). У другому класі ми з ознайомлювальною програмою відвідали Західну Україну. Треба відзначити, що ця мандрівка залишила купу вражень.

      Але скоро виявилося, що ця методика не виправдала себе, тобто експеримент провалився. І з п’ятого класу, я продовжив своє навчання у фізико-математичному класі тієї ж школи. У тому ж році вчителі помітили в мене здатності до математики, і починаючи з шостого класу, я став постійним учасником обласних олімпіад з математики. Також я приймав участь та займав призові місця у різноманітних районних олімпіадах (з інформатики, фізики хімії та навіть зайняв 3 місце з біології). З сьомого класу я навчався у відкритому математичному коледжі при Донецькому державному університеті. Починаючи з п’ятого класу приймав участь у міжнародному математичному конкурсі «Кенгуру» та міському конкурсі «Золотий ключик» та займав призові місця. Також у школі я займався спортивними бальними танцями, баскетболом та волейболом.

      У дев’ятому класі я поступив до Донецького колежу у «Б» клас. Спеціалізація якого була обчислювальна техніка. Також паралельно я навчався у очно-заочній школі "Ерудит" зі спеціальності математика. В колежі я продовжував приймати участь в олімпіадах, регулярно вигравав міську олімпіаду з математики, був на обласних зборах та зайняв 4 місце, що врятувало мене від поїздки до Тернополя. Зайняв друге місце на міській олімпіаді з інформатики, та потрапив в друге на обласну олімпіаду з інформатики. В 10 класі зайняв 3 місце на конференції малої академії наук України серед 11 класів. Також приймав участь в турнірах по Бриджу (Олімпійський вид спорту), та отримав 3 розряд. У 10 класі мене було занесено до обласних списків обдарованих дітей, завдяки чому, я отримував стипендію обдарованої дитини у 11 класі. Також в 11 класі ми заснували традицію, яка живе й досі, а саме кожного року їздити на природу. Кожен рік на травневі свята мі збираємося кількома компаніями та вирушаємо на кілька днів у ліс з палатками.

      З появою в домі комп’ютера (ця подія сталася зимою 1996 року) з'явився інтерес до нього. Так я довідався про факультет обчислювальної техніки та інформатики, на якому тоді навчався мій брат. На момент закінчення колежу, комп’ютер став невід'ємною частиною мого життя. Знаючи, що найбільш повні знання про цей витвір наручного прогресу я зможу отримати, якщо буду навчатися на спеціальності комп’ютерні мережі та системи. Я вирішив прийняти участь у рейтингових іспитах. Зайнявши перше місце на факультеті за результатами рейтингових іспитів, я розпочав навчання в групі КС-03в. По закінченні першого курсу я перейшов до групи СП-03н, навчання в якій, на мій погляд, було найбільш продуктивним і, як виявилося, я не помилився. Закінчивши 4 курси і отримавши диплом з відзнакою, я вирішив продовжити навчання у магістратурі, чим займаюся й досі.

      Навесні 2005 року, я разом із групою студентів та викладачем німецької мови, розробляв проект для участі у Європейському змаганні Join Multimedia. Змагання проводилося під патронатом Siemens . Наш проект пройшов до фінальної частини змагань.

      Невід’ємною частиною мого студентського життя стала стрільба з луку, якою я займаюся з 1 вересня 2003 року. Але це окремий етап мого, якому присвячене індивідуальне завдання. Зараз же хотілося лише відмітити основні моменти. Починаючи з березня 2003 року входжу в склад збірної області зі стрільби з луку. Приймав участь у різноманітних змаганнях. За підсумками яких отримав звання кандидата у майстри спорту України.

      Плани на майбутнє звісно є і їх чимало. У найближчому майбутньому я планую успішне завершення магістратури. Подальша реалізація моїх планів буде залежати від перспектив, які відкриються. Зараз може сказати лише те, що плани в мене як у Наполеона.