|
Факультет: | Гірничо-геологічний |
| Спеціальність: | Геоінформаційні системи та технології | |
| Email: | Juli_Bat@Mail.ru | |
| Тема мігістерськой роботи: | "Розробка ГІС для вугленосних територій Донбасу, що підробляються" | |
| Науковий керівник: | Гавриленко Юрій Ніколайович |
Автобіографія
17лютого 1986 в 14.35 у Добропільскому пологовому будинку я, Шакір’янова Юлія Рафаїлівна, з'явилася на світ. День не був теплим і сонячним, ішов сніг і було холодно (ну, так говорять очевидці тих подій). Тато, Шакір’янов Рафаїл Рафікович, був радий вузькоокому, темному, із чорними волосиками на голівці чаду, мама, Журавльова Ірина Вікторівна, сказала, що їй принесли не її дитину. Так ми й стали жити втрьох.
Тато, з національності - татарин, народився недалеко від Уральських гір (де саме не знаю) 1 січня 1958 року. У школу пішов у Татарстані, «пішов» зі школи в Україні. Закінчив ДПІ спеціальність «Розробка корисних копалин» із червоним дипломом. 25 років шахтного стажу. Помер 10 квітня 2008 року.
Мама, руська (хоча не факт), народилася на Північнокурильских островах 5 травня 1960 року. У школу пішла в Узбекистані, закінчила в Україні. Одержала середню технічну освіту в Донецьком будівельному технікумі за фахом «Цивільне будівництво» і вищу освіту в МІСІ за фахом «Промислово-цивільне будівництво». Працювала у Донецькому шахтобудівному управлінні (ДШСУ), Білозерському ремонтно-будівельному управлінні (РБУ), Добропільскому шахтобудівному управлінні (ДШСУ-9) і зараз працює в Добропільскому міському водоканалі на посаді начальника виробничого відділу й прагне стати головним інженером.
Батькам треба було годувати мене, а їла я добре, через це сидіти зі мною було ніколи й коли мені виповнився один мій рік, мене віднесли (ходити я ще не вміла) у ясла. Ясла пройшли несвідомо й тому я нічого не пам'ятаю, а от в 3 роки я перейшла (так, так перейшла, тому що це було в тім же будинку, що і ясла, тільки на поверх вище) у садок з назвою «Теремок». Коли ми перемінили місце проживання, тобто переїхали з Білозерська в Добропілля, мене відвели в садок «Казка» у групу «Дюймовочка». Проходила я в цей садок з 1989 по 1993 рік. Саме ця державна установа мені сподобалося найбільше, там ми їли, гуляли й спали, і як мені здавалося, усе безкоштовно. Саме в ньому я одержала багатий життєвий досвід: перша любов, поцілунок, образа. Правда перша сигарета, була у бабусі на селі, коли мені було 5 років, у мене так і не вистачило розуму її запалити, мене застав за цією справою діда й здав мамі, було сумно. Навесні 1993го в садку ми вивчили дві пісні «Першокласник» та «Разом весело крокувати по просторах» і я усвідомила, що нас випроваджують із цього «казкового» місця.
Зі знанням алфавіту і вмінням читати по складах 1 вересня 1993 року я пішла «перший раз у перший клас» у школу-інтернат міста Добропілля I-III ступенів. Навчалася прилежно, наприкінці року горда йшла на останньому дзвінку за непотрібним папірцем за назвою «Похвальний лист». В інтернаті годували добре, одягали однаково й без смаку. Там я провчилася до 8 класу й перейшла в гуманітарно-математичну гімназію II-III ступенів. Кульмінацією шкільного навчання було одержання «золотої» медалі. Протягом усього навчання в школі суспільною діяльністю захоплювалася пасивно, тобто була або глядачем або вболівальником.
26 червня 2003 узявши свій атестат з відзнакою й паспорт поїхала в Донецьк подавати документи на маркшейдера, але мене не взяли. Тоді переді мною розкрила обійми не зрозуміла, але приваблива своєю назвою спеціальність «Геоінформаційні системи й технології». І я здала документи саме на неї, а через годину ще й на «Математика (рос.)» у Національний університет. Вступила в обидва ВНЗ на бюджет. Вибір був зроблений убік ДонНТУ, коли прийшла на співбесіду в ДонНУ й побачила 120 дівчин і 2 хлопців, я вирішила, що з такою конкуренцією у мене не буде ні якого особистого щастя.
З 1 вересня 2003 року почалася нова «ера» у моєму житті, що триває й донині й називається студентством. Студентство - це здача курсових, лабораторних, розрахункових робіт за тиждень до сесії, курс будь-якого предмета будь-якої кафедри екстерном - за одну, дві ночі, складні дилеми: пиво або ТМОГВ, Могильний Сергій Георгійович, літні практики, гуртожиток № 7 (окрема тема).
Отже, знайомство з гуртожитком №7 відбулося влітку 2003 року на відпрацьовуваннях. Тут мене навчили новій методиці миття підлог: розливаєш відро води, а потім збираєш її ганчіркою. Життя так склалося, що жити я почала в гуртожитку тільки з 15 березня 2004 року. Тут я довідалася, як можна весело, але шкідливо для здоров'я, провести час, що таке годинна черга «за помитися» і як можна наїсться з порожнім холодильником, взагалі, пройшла курс виживання всього за 60грн на місяць
23 липня 2007 року прийшла в ПП «Топограф» проситися на практику, довго просити не довелося, тому що практиканти - це майже безкоштовна робоча сила. Так ПП «Топограф» став моєю першою роботою за спеціальністю, тому що на роботу вийшла 24 липня 2007, а на практику 1 вересня, там і донині. «Топограф» познайомив мене із чудовою людиною й відмінним фахівцем (по сумісництву - головним) Степановою Наталією Фірсівною. Вона ж, в свою чергу, навчила мене робити обмінні файли, переоформлення документів і поважати думку прокуратури.
Зараз я магістрант кафедри «Геоінформатики й Геодезії» займаюся тим, що пишу магістерську роботу. Магістерську пишу під керівництвом професора Гавриленко Юрія Миколайовича.
Після закінчення магістратури планую йти й трудиться й звичайно ж заробляти великі гроші