Колбасін Сергій Анатолійович Факультет: Комп'ютерних Інформаційних Технологій та Автоматики Кафедра: Автоматизовані системи управління Спеціальність: Информационные управляющие системы и технологии (АСУ) Тема: Розробити комп'ютерну підсистему керування охолодженням безперервного лиття злитка в зоні вторинного охолодження на МНЛЗ Керівник: доцент Секірін Олександр Іванович

Про себе

Дитинство

Народився 12 грудня 1986 року в місті Гірник - дійсному місті шахтарів. Папа - Анатолій Миколайович, на даний момент пенсіонер. Мама - Олена Аскольдівна, доктор за покликанням, медсестра за професією. Є ще рідна сестра Євгенія, що старше мене на 3 роки. Так само хотілося б згадати про двох двоюрідних моїх сестрах Оленці та Олександрі, а так само їхніх батьках, які внесли в моє життя якийсь надзвичайний колорит. От із цими людьми в мене й минуло дитинство. Мені не забути ігри у футбол, волейбол і баскетбол до вечора з моїми друзями, коли я був маленьким, та й багато пізніше, будучи старшокласником. Напевно, десь глибоко в мені дотепер живе дитина. І це прекрасно! Адже, на життя потрібно дивитися дитячими очами, особливо коли вона підкидає тобі різного роду сюрпризи, приємні й не дуже.

Школа

Школа - це період часу, коли формується особистість. Людина йде в школу будучи зовсім дитиною, зростає там, вчиться жити, спілкуватися з людьми, зустрічати труднощі й боротися з ними. У результаті, виходить зі школи вже доросла сформована особистість. В 1993 році мені випала доля йти в школу. Коротко можу сказати, що зі здебільшого з вчителями мені пощастило. Можу з повною впевненістю сказати, що клас у мене з незвичайний у порівнянні з іншими, тому що в нас дітей просто зараховували, а інших приймали по співбесіді. Але це не має ніякого значення. Найкраще запам'ятовуються не уроки, а перерва - невеликі паузи між навчанням, але насправді саме в ці короткі проміжки часу й зароджувалася дійсна дружба, вирішувалися "найважливіші" шкільні й "суспільні" проблеми. :) Не секрет, що дуже важливо вміти пристосовуватися до будь-якої обстановки з різними по характері людьми, а де цьому краще вчиться як не в школі... Хто не згодний пишіть мені на мило kolbasik@yandex.ru. Саме собою були в школі як успіхи, так і падіння, після яких вставав і знову натикався. Як говорить одне латинське прислів'я: "Людині властиво помилятися". На жаль або на щастя, я не виключення. Люди помиляються, але ці помилки роблять людини сильніше. Були олімпіади, були грамоти й т.п. У підсумку школу я закінчив в 2003 році.

Університет

Вибір спеціальності дався важко, тому що батьки повторювали - економіст, а я у відповідь - програміст. Таке протистояння тривало десь півроку, під час якого я ходив на підготовчі курси. Як би не було дивно, але моя версія подальшого навчання перемогла. Залишалося тільки вибрати в який університет і на яку спеціальність. Пошук був недовгим. Я зробив свій вибір і в жодному разі не шкодую про нього. І от після закінчення школи я пішов здавати співбесіду на надходження в університет. Очікувати доводилося довго. Але правда компанія дібралася весела й очікування не було настільки стомлюючим. У підсумку я надійшов. І от отут-те все почалося. Жив я в гуртожитку, що давало про себе знати наприкінці кожної сесії. Але, праві ті, хто говорять: "Від сесії до сесії живуть студенти весело". У студентські роки я одержав безцінний досвід спілкування з різними людьми, рішення різноманітних проблем і навіть готування їжі. Були знову підйоми й падіння, радість і розчарування, олімпіада й одержання прав категорії "В". В 2007 році я одержав бакалавра й пішов працювати на металургійний завод. Там я одержав неоцінений досвід в установці й обслуговування встаткування АСУТП. Головним девізом служило: "Дайте мені танк, і я його підключу куди знадобиться". Проробивши там близько 8 місяців, я зрозумів: металурги - народ особливий, з якими мені не по шляху.

Плани на майбутнє

Одружитися, виростити малят, побудувати будинок, а дерево я вже посадив. Бути класним фахівцем у своїй справі. І не забувати жити й розвиватися далі. Як говорив Ф. Рузвельт: "Я не поважаю людину, що не розуміший сьогодні, чим він був учора". Тому важливо постійно вдосконалюватися, що й уважаю для себе однієї з головних завдань на найближче майбутнє.