Актуальність теми. Сучасний етап розвитку економіки України характеризується суттєвими змінами зовнішнього та внутрішнього середовища господарювання, відбувається прискорення темпів науково-технічного прогресу, і як наслідок, загострює конкуренцію в пропозиції нових товарів і послуг, а також поліпшенні їх якісних характеристик. В зв'язку з цим стійкість економічного стану більшості суб'єктів господарювання значною мірою визначається темпами і масштабами здійснення інвестиційної діяльності, що дозволяє своєчасно і швидко реагувати на умови конкурентної боротьби, що постійно змінюються, шляхом використання різних нововведень. Вказані тенденції підкреслюють необхідність і пріоритетність інвестиційної діяльності в Україні. Все це вимагає адаптації підприємств до нових умов. Здатність до адаптації значною мірою залежить від ефективності системи управління, що діє, важливою функцією якої є планування. Отже необхідність удосконалення діяльності підприємства з планування інвестиційних процесів обумовлена тим, що саме за допомогою інвестиційного планування відбувається забезпечення підприємства необхідними інвестиційними ресурсами й підвищення ефективності його інвестиційної діяльності в майбутньому.
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт дослідження — інвестиційна діяльність підприємства. Предмет дослідження — планування інвестиційних процесів на підприємстві.
Мета та задачі. Мета дослідження — удосконалення діяльності підприємства з планування інвестиційних процесів на підприємстві.
Задачі дослідження полягають у розробці методичних рекомендацій з:
Методи дослідження. У роботі застосовані наступні методи: методи системного, економічного аналізу, економіко-статистичні методи, методи експертних оцінок, методи моделювання, діалектичний метод, метод використання аналогів, кількісний та якісний аналіз.
Огляд досліджень та розробок за темою. Окремі аспекти даної проблеми знайшли своє відображення в працях та¬ких зарубіжних фахівців: М. Бромвіча, В. Мильника, Д. Норткотта, Р. Фатхутдінова, Д. Хана та інших. У вітчизняній економічній літературі також значна увага приділена дослідженню важливих питань інвестиційного планування, про що свідчать праці І. Бланка, А. Наливайка, А. Пересади, О. Ястремської та інших. Значний внесок у розвиток інвестиційного планування зробили викладачі ДонНТУ: В.М. Хобта, О.Ю. Попова, А.В. Мєшков, О.М. Фіщенко, Т.О. Ганашиліна. Проте питання інвестиційного планування на підприємствах не отримало фундаментального та комплексного відобра¬ження у вітчизняній економічній літературі, що й зумовило актуальність теми даної роботи.
Наукова новизна. Ефективна діяльність підприємства вимагає постійного розвитку, а інвестиційні процеси є його невід'ємним елементом. У даній науковій роботі розроблені методичні рекомендації з використання основних складових планування інвестиційних процесів на підприємстві, таких як: оцінка інвестиційних ризиків і ефективності інвестиційного проекту, розробка стратегії маркетингу і моделювання інвестиційного проекту. Всі методичні рекомендації апробовані на прикладі інвестиційного проекту ТОВ «Амстор», і приведені в додатках у вигляді розділів бізнес-плану.
За нестабільності зовнішнього середовища, невизначених умов господарювання ефективність роботи підприємства багато в чому залежить від стану внутрішньо-фірмового планування. Чим вищий рівень невизначеності, що є наслідком нестабільності в суспільстві, тим більшого значення набуває планування.
На сучасному етапі підприємство у процесі своєї господарської діяльності стикається з багатьма контрагентами (кредиторами, дебіторами), тому, аби зайняти свою нішу на ринку і успішно працювати, воно має враховувати багато чинників, що впливають на його діяльність, а це, в свою чергу, вимагає планування і прогнозування власних кроків.
Планування, як важлива функція управління підприємством — об'єктивно необхідний процес визначення цілей діяльності на певний період і засіб досягнення поставленої мети. Саме планування об'єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою діяльності, надає всім процесам односпрямованості та скоординованості. Це дає змогу найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси, професійно розв'язувати різноманітні управлінські завдання.[8]
Планування інвестиційної діяльності становить основу управління інвестиційною діяльністю підприємства. На сучасному етапі планування — це, насамперед, процес вироблення й прийняття рішень, що дають можливість забезпечити ефективне функціонування й розвиток підприємства в майбутньому.
Планування інвестиційними процесами сьогодні — це розробка системи планів і планових показників із забезпечення підприємства необхідними інвестиційними ресурсами й підвищення ефективності його інвестиційної діяльності в майбутньому.
Основні принципи планування інвестиційних процесів на підприємстві:
Об'єктами інвестиційного планування є:
Основні задачі інвестиційного планування:
Завдання інвестиційного планування припускають рішення питання проте, якими повинні бути цілі організації, що повинні робити організація і її члени для їх досягнення. По суті і змісту завдання інвестиційного планування повинні відповідати на наступні питання:
Процес планування інвестиційної діяльності на підприємстві представлений на рисунці:
Рисунок 1 Процес планування інвестиційної діяльності підприємства (8 фрагментів, 9 повторів, розмір 428х459, 35.5 Kb, Gif Animator 89 А)
Необхідність техніко-економічного обґрунтування планів визначає систему показників інвестиційних планів.
В інвестиційних планах використовуються такі види показників:
Обсяги та темпи інвестиційної діяльності свідчать про недосконалість механізму управління інвестиціями. Тому необхідно розглянути його функції та виявити можливості покращення їх виконання. До основних функцій відносяться планування, організація, контроль, регулювання, мотивація.
Перша з перелічених функцій, планування, представляє собою набір дій і рішень, що розроблені керівництвом, які спрямовані на досягнення цілей підприємства на різних рівнях . Вона є первісною для всіх наступних функцій. В умовах сучасних пострадянських держав планування на підприємстві має більш вузькі межі, ніж під час існування командно-адміністративної системи у СРСР. Це пов'язано з набагато більшою змінністю в економічній ситуації. Але тим більшу винагороду зможе отримати підприємство, яке вдало організує цей процес. Особливістю теперішньої економічної ситуації в Україні, яка заважає виконанню функції планування, є відсутність відповідної інформації у достатньому обсязі і достатньої якості, що безпосередньо впливає на успішність планування, оскільки інвестор потребує на найбільш повну інформацію, яка б дала йому можливість чітко уявляти майбутню динаміку розвитку ситуації.
Важливою особливістю функції планування є її гнучкість. Якщо інвестор може в будь-який час змінювати свої рішення у відповідності з новою інформацією, то він може знизити ризикованість своїх вкладень. З цієї точки зору фінансові інвестиції є більш вигідними, ніж капітальні, через більшу ліквідність цінних паперів, тобто можливості у короткі строки змінити напрямки вкладання коштів. Це, безумовно, пов'язано з певними витратами, що підтверджує той економічний закон, що за зниження ризикованості потрібно платити зниженням доходності. Гнучкість, на відміну від принципу жорсткого планування, робить підготовку інвестиційних проектів і їх здійснення набагато більш важким, але й підвищує ефективність планування.[12]
На основі вищенаведеної інформації можна зформулювати наступні правила планування інвестиційних процесів на сучасному підприємстві:
Процедура управління ризиками інвестиційної діяльності, є актуальною у сучасних економічних умовах і передбачає виділення комплексу елементарних ризиків та основні їх чинники. Сутність ризику організаційної підсистеми управління інвестиційним розвитком прийнято розуміти як імовірність неможливості здійснення інноваційних процесів суб'єктами господарської діяльності (СГД). Наслідками реалізації цього виду ризику можуть бути ситуації, пов'язані з недоодержанням прибутку чи навіть банкрутством підприємства.
Вітчизняний і закордонний досвід у галузі управління інвестиційним ризиком показує, що існують різні кількісні і якісні методи виразу оцінки економічного ризику. Так, В.В. Вітлінський виокремлює абсолютну та відносну оцінки економічних ризиків. У його роботі досліджуються характеристики кількісної оцінки економічного ризику, аналізуються можливі варіанти застосування окремих методів оцінки економічного ризику. Але аналіз ризику не є самоціллю, бо він є основою прийняття ефективних рішень про вибір оптимальних з ряду альтернативних варіантів інвестиційного розвитку суб'єктів господарювання, а також рішень про запобігання, зниження чи компенсацію ризику (можливих втрат). Тому результати аналізу мають не тільки надавати кількісну оцінку ризику, але і виявляти об'єктивні і суб'єктивні чинни¬ки ризику, визначати ступінь їхнього впливу на зростання (зменшення) ризику.
У абсолютному виразі ризик може визначатися очікуваною величиною можливих збитків, якщо збитки піддаються такому вимірові. Використовують також середньоквадратичне відхилення як міру ризику. На практиці, на думку В. В. Вітлінського, часто обмежуються спрощеними підходами, оцінюючи ризик на базі одного чи кількох головних показників (критеріїв), параметрів, що являють собою найбільш важливі узагальнені характеристики у даній конк¬ретній ситуації.
У відносному виразі ризик визначається як величина можливих збитків, віднесена до певної бази, за яку найзручніше приймати або майно підприємця, або загальні витрати ресурсів на даний вид підприємницької діяльності, або ж очікуваний дохід (прибуток) від даного підприємства. Співвідношення максимально можливого обсягу збитків та обсягу власних фінансових ресурсів інвестора є мірою (оцінкою) ризику, а перевищення збитків веде до вкрай негативних наслідків — банкрутства.
Оскільки аналіз ризику ведеться в умовах неповної визначеності, то кількісну оцінку ризику можна виконати тільки у вигляді імовірнісних прогнозів. Тому для цього використовується методичний підхід, коли кожний з елементарних ризиків можна подати у вигляді структури, яка поєднує чинники ризику (атрибути структури) і можливі наслідки впливу їх різних комбінацій.[13]
Оцінка ступеня ризику важлива з позиції того, що суб'єкт інвестування отримує можливість вибору конкретного напрямку, виходячи з власних пріоритетів. Аналіз економічної літератури, присвяченої даній проблемі, показав, що на сьогоднішній день найбільш розповсюдженими методами кількісної оцінки ступеня ризику є:
Сутність статистичного методу оцінки ступеня ризику базується на теорії ймовірності розподілу випадкових величин. Це означає, що за наявності достатньої кількості інформації по необхідних елементах аналізованої системи в минулих періодах для конкретних видів інвестиційної діяльності можливо оцінити Ймовірність реалізації визначених видів ризику в майбутньому. При використанні даного методу ступінь ризику виражається через величину дисперсії або середньоквадратичного відхилення від очікуваних величин.
Визначення ступеня ризику шляхом аналізу доцільності витрат орієнтовано на ідентифікацію потенційних зон ризику. Сутність цього методу базується на тому факті, що витрати в процесі інвестиційної діяльності по кожному конкретному напрямку, а також по окремих елементах не мають однакового ступеня ризику. Для аналізу доцільності витрат потрібно провести розподіл всіх елементів витрат по різних видах ризику, в межах яких конкретні збитки не перевищують граничні значення встановлених рівнів ризику. Всі види ризику разом являють собою зону загальних збитків. Для проведення аналізу необхідно умовно розподілити їх на зони із різним ступенем стійкості до ринкових коливань і провести нормування рівнів по відповідних видах ризику.
Метод визначення ступеня ризику шляхом експертних оцінок має більш суб'єктивний характер у порівнянні з іншими методами. Ця суб'єктивність являється наслідком того, що група експертів, що займається аналізом ризику, висловлює власні суб'єктивні судження як про минуле деякої ситуації, так і про перспективи її розвитку.
В найбільш загальному випадку сутність даного методу полягає у виділенні певних груп ризиків і розгляді чинників їх впливу на реалізацію інвестиційного проекту. Цей розгляд зводиться до встановлення бальних оцінок щодо ймовірності виникнення того чи іншого виду ризику, а також щодо ступеня його впливу на проведення Інвестиційної діяльності. Найчастіше даний метод застосовується при недостатній кількості інформації або при визначенні ступеня ризику такого напрямку фінансової діяльності, який не має аналогів, що також не дає можливості аналізувати показники минулого.
Сутність методу використання аналогів полягає в тому, що при проведенні аналізу ступеня ризику визначеного направлення інвестиційної діяльності доцільно використовувати дані про розвиток аналогічних напрямів в минулому. В основу даного методу покладений збір статистичної інформації, яка потім оброблюється з метою виявлення залежностей між планованими результатами інвестиційної діяльності врахуванням потенційних ризиків.
Об'єктивна складність використання методів аналогій для оцінки ступеня ризику полягає в тому, що дані минулих періодів застосо¬вуються в теперішній момент часу без врахування того факту, що будь-який напрямок економічної діяльності знаходиться в постійному розвитку, безперервно змінюється.
Проведений аналіз представлених методів кількісної оцінки ступеня ризику показує, що найбільш об'єктивним є статистичний метод, оскільки він не залежить від особистих суджень людей, що приймають рішення, і не потребує нормування різних факторів ризику. До того ж він дозволяє враховувати специфіку поведінки у часі різних фінансових інструментів на основі їх кореляції між собою і з загальноринковими цінами.[15]
Для оцінки ризику за вибору варіанту інвестування можна застосувати ме¬тод визначення експертних оцінок ризиків у різних фазах розробки проекту. За аналізу ризиків передінвестиційної фази звертають увагу на фінансово-економічну життєздатність проекту, організаційно-технічний потенціал, а також на функції та завдання основних виконавців робіт і на рівень гарантування щодо інвестицій і кредитів.
В інвестиційній фазі розробки проекту оцінюють структуру управління ним, фази його реалізації та якість виконання проектних робіт.
У фазі експлуатації проекту оцінці підлягають фактори, що негативно впливають на його реалізацію. Це — затримка будівництва, перевищення витрат, неузгодженість у фінансуванні, неплатоспроможність контрагентів, втручання держави, виникнення збитків, підвищення цін на сировину й енергоносії, некваліфіковане управління персоналом.
Аналіз ризиків у передінвестиційній фазі стає підґрунтям для вибору варіанту інвестування, причому прогнозують ризики й в інвестиційній, і експлуатаційній фазах реалізації проекту. За кожною З них складають вичерпний перелік факторів ризику, кожен з яких характеризовано показниками пріоритетності та питомої ваги. Ці показники визначають експертним шляхом.[16] Більш детальніше метод визначення експертних оцінок ризиків у різних фазах розробки проекту у роботі розглянуто на прикладі інвестиційного проекту ТОВ «Амстор» у додатках.
В Україні склалася реальна ситуація, коли і вітчизняні, і західні інвестори зацікавлені вкладати гроші в проекти довгострокового розвитку. При цьому розглядаються вже не просто окремі проекти. Перевага найчастіше віддається підприємствам, які мають пророблений обґрунтований комплексний інвестиційний проект, який складається з декількох окремих проектів та визначає обсяг, структуру і напрямки інвестицій як усередині підприємства, так і поза ним з метою розвитку виробництва, підвищення його ефективності, збільшення прибутку і т.д. Отже, наявність гарної бізнес-ідеї і передумов для її реалізації ще не гарантує одержання фінансування проекту. Необхідно привернути увагу потенційного інвестора, переконати його в доцільності участі в проекті за допомогою конкретного документу, яким є бізнес-план інвестиційного проекту, розробці якого потрібно приділяти серйозну увагу.
ББізнес-план інвестиційного проекту дає можливість всебічно оцінити якість розробленої бізнес-ідеї проекту, ефективність майбутнього бізнесу, спрогнозувати й оцінити можливі ризики, визначити комерційну і бюджетну ефективність проекту, довести ідею і мету проекту до акціонерів, потенційних партнерів і інвесторів.
Написання інвестиційного проекту (ІП) вимагає дотримання певних стандартів:
Поширеною формою представлення проекту є бізнес-план, який уявляє собою планово-аналітичний документ, розроблений підприємством по встановленій (стандартній) формі, який в певній мірі роз¬криває характерні риси інвестиційного проекту, доцільність його впровадження, привабливість, вигоду й економічну ефективність реалізації, необхідні для виконання ресурси і їхні джерела, шляхи вирішення можливих проблем при його реалізації в майбутньому.
Необхідно розрізняти бізнес-план інвестиційного проекту і бізнес-план розвитку підприємства. Їхня відмінність полягає, насамперед, в об'єкті планування. Перший розглядає конкретну інвестиційну ідею, здійснення якої в принципі може бути прив'язане до різноманітних підприємств. Другий пов'язаний із розвитком конкретного під¬приємства і може включати перспективи реалізації декількох різноманітних інвестиційних ідей, тобто включати комплекс інвестиційних проектів.
Можна сформулювати такі цілі розробки бізнес-плану:
Важливість написання бізнес-плану при організації бізнесу складно переоцінити. Будь-яка бізнес-ідея, як коштовний камінь, вимагає хорошого «ограновування». В ролі цього «ограновування» виступає бізнес-план, який повинен показати потенційним інвесторам і банкам актуальність і прибутковість бізнес-проекту, а також можливість його реалізації в сучасних ринкових умовах.
Грамотно написаний бізнес-план є і путівником для самої компанії — відбиті в ньому питання допоможуть керівникові правильно розставити пріоритети, вибрати шляхи розвитку компанії.
Інвесторам і банкам необхідно детально і достовірно донести інформацію по бізнес-проекту.
Оформленню бізнес-плану повинна приділятися особлива увага, як відомо, «зустрічають по одягу». Інформація має бути розбита на розділи і підрозділи (з тематики).
Важливу інформацію (у грошовому, кількісному і якісному вираженні) бажано представляти в таблицях, графіках, схемах, діаграмах – так вона наочніша. До їх оформлення треба підходити творчо, використовуючи такі програми, як Corel Draw, Adobe Illustrator і ін., або залучити дизайнера.
Таблиці, графіки, схеми, діаграми мають бути насищені інформацією і нести виражене смислове навантаження, але одночасно прості в сприйнятті, і не переобтяжені.[21]
Основою ефективності економіки є поступальний розвиток виробництва, який не можливий без постійного вливання в сферу господарювання капіталу. На сучасному етапі становлення в Україні ринкових стосунків надзвичайно важливою є активізація процесу інвестування як на державному, так і на корпоративному рівні. При цьому гостро стоїть питання про створення ефективного механізму планування інвестицій.
Здійснення планування традиційно включає постановку цілей інвестиційного процесу і визначення ефективних шляхів їх досягнення на основі рішень, що приймаються. Разом з тим, незважаючи на традиційність змісту цієї функції, планування інвестицій набуває своїх специфічних особливостей, властивих новому етапу розвитку економіки України, які обумовлюють неприємність раніше діючих підходів і принципів до управління вкладеннями капіталу і науково-технічним прогресом.
Необхідно відзначити наступні нові аспекти процесу планування: зменшення сфери регулюємості чинників і умов, що впливають на результативність інвестиційної діяльності підприємств; безперервність планування; підвищення складності виконуваних розрахунків; підвищення гнучкості планування; забезпечення оптимальності рішень, що приймаються.
Стандартною формою представлення інвестиційного проекту є бізнес-план. Питанням розробки бізнес-планів присвячена велика кількість зарубіжної і вітчизняної літератури, з якої виходить, що не існує єдиних, жорстко встановлених стандартів. Проте, є певні принципи для розробників бізнес-планів, не залежні від країни і галузі економіки. У третьому розділі роботи приведені методичні рекомендації з написання розділів бізнес-лану «Стратегія маркетингу» та «Фінансового-економічна характеристика проекту», а у додатках наведені приклади цих розділів.
Важливою особливістю планування в умовах ринку стає неповнота інформації про розвиток ситуації, що визначає неможливість набуття чітких значень результатів інвестування і надійності рішень, що приймаються. Це вносить нові вимоги до процесу планування, оскільки при неповній інформації про розвиток довкілля і стан інвестиційного об'єкту необхідно виробити різні варіанти планових рішень і виміряти їх результативність в можливих ситуаціях. Тому невід'ємним елементом планування інвестицій стає урахування невизначеності. У роботі розглянуті особливості оцінки ризиків інвестиційного проекту, принципи та методи. У додатка наведено приклад розділу бізнес-плану «Оцінка ризиків».
На основі теорії масового обслуговування побудовано модель для аналізу функціонування обслуговуючих систем, коли вхідний і вихідний потоки клієнтів є випадковими. Встановлено, що важливу роль в теорії масового обслуговування грають пуасоновський і експоненціальний розподіли вірогідності. Аналіз систем обслуговування, по суті, не вирішує самих завдань. Він лише дозволяє визначити функціональні показники обслуговуючої системи, які можуть потім використовуватися в рамках деяких моделей ухвалення рішень.
У третьому розділі роботи приведені рекомендації моделювання в теорії масового обслуговування. Відповідно до характеристик інноваційного проекту ТОВ «Амстор», була обрана модель з паралельними сервісами і без обмеження місткості системи, оскільки одночасно можуть приймати заявки декілька операторів, а самі заявки вичерпатися не можуть.
© ДонНТУ Немчин