Довганич Єгор Валерійович

        Бiографiя

Дитинство

Я, Довганич Єгор Валерійович, народився 8 грудня 1987 року в місті Донецьк у сім'ї робітників. Моя мати, Довганич Марина Володимирівна, народилася 5 лютого 1963 року також у місті Донецьк; а батько, Довганич Валерій Іванович, – 27 листопада 1958 року в Макіївці. 19 лютого 1992 року народився мій брат, Довганич Денис Валерійович.

У дитинстві я ходив до 3 дитячих садків: «Золотий ключик», «Рибка» і «Сонечко». Улюбленішим, звичайно, був мій останній садок — «Сонечко». Там я навчився читати. Коли я був в підготовчій групі, почав відвідувати заняття дошкільної підготовки для того, щоб під час вступу до «1А»-класу в мене не виникло проблем. На іспиті вчитель попросила написати мене що-небудь, і, першим, що прийшло в голову, було слово «дима».

Школа

1 вересня 1994 року поступив, тоді ще, до ЗШ №37, яка тепер носить назву «Багатопрофільний ліцей із загальноосвітніми класами І-ІІ ступенів №37». Таке перейменування вплинуло і на букву мого класу: закінчивши «7А», я поступив до «8ЕМ» (ЕМ – економіко-математичний). Починаючи з восьмого класу був відмінником, а до цього отримати п'ятірки з усіх предметів мені вдалося лише раз – у другій чверті третього класу, я цим дуже пишався.

З дитинства предметом, який мені найбільше неподобався — була українська мова, так би мовити: «плекайте рідну мову!», а улюбленим – математика. В результаті, за шкільне життя, я один раз був на обласній олімпіаді з математики і двічі – з української мови.

Впродовж шкільних років у мене були такі захоплення: бальні танці, естрадні танці, футбол, баскетбол, займався в театральній студії, був капітаном шкільної команди з волейболу. А одного літа, в літньому таборі, навіть брав уроки плетіння макраме.

Перед вступом до університету весь 11 клас відвідував підготовчі курси з математики та інформатики. Інформатику тоді нам викладав, ще не знайомий мені, доц. Теплинський С.В. Склавши другий рейтинг з інформатики на 55 балів з 60, я вже тоді зрозумів, що потрапив... Багато в чому, саме йому я зобов'язаний своїм успішним зарахуванням в ряди студентів Донецького національного технічного університета (ДонНТУ).

Університет

ДонНТУ і спеціальність «Комп'ютерні системи і мережі» обрали разом із батьком за вечерею. Вирішили, що «має бути цікаво». Хоча, якщо чесно, то схожі спеціальності свого часу закінчили обидва моїх дядьки. Отже, можна сказати, що я пішов за стопами своїх дядьків.

З першого курсу став старостою. Одним з найяскравіших спогадів того періоду був суботник у парку Щербакова під керівництвом Теплинського С.В. За той день я зібрав стільки листя, скільки не збирав за все попереднє життя в цілому. Також пам'ятаю як, розсерджений біг в деканат на першому курсі обурюватися несправедливою оцінкою Губаря Ю.В. Лише потім я зрозумів, що все в цьому житті справедливо.

Коли настав час обирати тему магістерської роботи, я взагалі не передбачав чим би мені зайнятися і що мені «ближче». Тому першим керівником вибрав Гусева Б.С. Але після того, як у восьмому семестрі прослухав курс лекцій Зінченка Ю.Є. з проектування HDL&FPGA технологій, вирішив змінити тему своєї магістерської роботи і наукового керівника, якими стали – «Дослідження і розробка методів діагностики ПЛІС» і доц. Зінченко Ю.Е. відповідно.

Якщо казати про плани на майбутнє, то на початку 2009 року ситуація з робочими місцями доволі напружена, що надає стимул успішно закінчити університет і знайти гідну роботу. Мій дідусь дуже хоче, щоб я залишився викладачем на кафедрі, тому що це благородна праця, але я сам ще не до кінця визначився. У будь-якому випадку думаю, що моє подальше життя тісно переплітатиметься з комп'ютерними технологіями, тому вважаю, що зробив правильний і вдалий вибір своєї спеціальності.