Ларіонова
Христина Євгеніївна

Середній бал за період навчання в бакалавраті: 4,89.

Володіння мовами:

Вільно володію українською, російською мовами. У достатній мірі для читання і листування володію англійською і польською.

Вміння та навички:

Маю досвід роботи в створені програмних продуктів (C++, VC++, C++ Builder, LabView), баз даних (Access, MySQL), графічного моделювання і дизайну (AutoCAD, Corel Draw, Adobe Photoshop), мультимедиа проектов (Macromedia Flash), web-програмування (HTML, CSS, PHP), розробки геоінформаційних карт (MapInfo, ArcView GIS).

Захоплення:

Танці, фотографія та східні культури.

Особисті якості:

Комунікабельність, здатність працювати в команді, пунктуальність.

Цей роман починається 30 серпня 1987 року в славному українському місті - Донецьку. Любов двох сердець - Ларіонова Євгенія Анатолійовича і Ларіонової Оксани Володимирівни втілилася в прекрасному створінні, якому визначено зробити світ кращим і щасливішим.

Вже в дитинстві жвавість характеру і невгамовна енергія вихлюпувалася на всіх оточуючих, а також «виливалася» у різного роду виступах, дикламуванні віршів і, звичайно ж, у топанні ніг з криками «не піду в дитячий сад». Зокрема, із-за останнього я змінила досить велику кількість цих закладів і не пам'ятаю жодної назви. Єдине, що мені запам'яталося, так це останній дитячий садок, в якому була чудова вихователька Ніна Іванівна (здається ...), яка змогла зрозуміти цю нестерпну дитину та направити її енергію в потрібне русло.

Дякую моїм батькам за терпіння і витривалість. Але головне, спасибі їм за те, що подарували мені це щасливе життя!

Ці прекрасні 11 років навчання в загальноосвітній школі № 68 протікали і стрімко бігли, були щасливими і ... дуже щасливими. Участь в олімпіадах, конкурсах, шкільних заходах не проходили повз мене. В списку учасників команд з баскетболу і шейпінгу обов'язково було моє прізвище. Результатом усіх подібних заходів були дипломи та грамоти за призові місця, які до цих пір зберігаються в спеціально відведеному для них місці.

В цей час заняття бальними танцями почали приймати серйозний характер. Участі в різних конкурсах вимагали значних витрат часу і могли посунути навчання на другий план, і цьому запобігли батьки і мої бабусі й дідусі, які змусили мене ретельно «гризти граніт науки». Тому у мене накопичилося достатньо похвальних листів, грамот та дипломів за участь у різних інтелектуальних змаганнях. Але єдине, що мені дійсно запам'яталося, так це літературні вечори, які проводила мій вчитель з російської мови та літератури, філолог з великої літери Салєй Світлана Миколаївна. Це були незабутні моменти, в яких ми перевтілюватися на героїв з сподобавшихся творів, ставили театральні виступи, танцювали й насолоджувались самі собою, відкривали нові грані в собі. Але найголовніше в цій людині для мене те, що Салєй Світлана Миколаївна - моя бабуся!

Спасибі їй за те, що допомогла мені перебороти цей етап і піти далі у доросле життя.

Ця життєва глава почалася ще в 11-му класі, коли я вже визначилася з місцем подальшого «перебування» - факультет обчислювальної техніки та інформатики (ФВТІ), спеціальність «Комп'ютерний еколого-економічний моніторинг» (КЕМ). Спасибі моєму вчителю з математики Носко Галині Олександрівні, завдяки якій я перестала боятися цих нескінченних формул і сміливо записалась на вступні рейтинги з математики та інформатики, і, звичайно ж, спасибі моєму викладачеві з математики Абдуліна Рафаілю Наіловічу і викладачу з інформатики Дорожко Леоніду Івановичу, які терпляче навчали і готували до майбутніх «змагань».

Чому саме КЕМ? Це питання неодноразово звучало на перших порах підготовки до іспитів, а також в період навчання в університеті. КЕМ - це команда творчих людей, як викладачів, так і студентів. Багато хто до цих пір не розуміють її. А навіщо тоді йти туди, не знаю куди? Я вибрала цю спеціальність тому, що була впевнена, що зможу знайти тут своє. У ній немає чітко вираженої спеціалізації - це єдина, на мій погляд, спеціальність, яка може дати тобі все, дати велике поле діяльності для роздумів про власне майбутнє. Ти зможеш спробувати себе в різних галузях і «вибрати себе». Так що це успішний «курс виживання» для творчих людей, звичайно орієнтованих на IT і все, що з ними пов'язано.

За роки навчання я разом зі своїми одногрупниками брали участь у міжнародних конкурсах і удостоювалися дипломів і грамот. Перший конкурс мені, крім участі запам'ятався тим, що був на першому курсі, коли ми ще тільки випробували свої сили. Це був конкурс "Join Multimedia", який організовувала німецька фірма Siemens. Іншим конкурсом був студентський чемпіонат зі стратегічного менеджменту «Global Management Challenge Junior 2008».

І обов'язково хочеться відзначити навчання на польському технічному факультеті PWT, яке дало, крім вивчення польської мови, ще й участь у практиках в Польщі. Спасибо за це декану польського технічного факультета Макєєву Олександру Юрійовичу та моїм викладачам Моргун Катерині і пані Анетті.

І як Ви вже могли зрозуміти, мій творчий і приємний «курс виживання» в університеті завершується, і Ви можете зараз вільно читати ці рядки і мою сторінку в цілому - сторінку магістранта ДонНТУ факультету обчислювальної техніки та інформатики, спеціальності «Комп'ютерний еколого-економічний моніторинг» , кафедри «Комп'ютерні системи моніторингу».
На моїй фінішній прямій залишився один крок до завершення університету, який мені допомагає гідно пройти мій науковий керівник - доцент кафедри комп'ютерних систем моніторингу к.т.н. Губенко Наталія Євгенівна. Моїм фінальним «виступом» буде магістерська робота на тему «Методи кодування довільної інформації в комп'ютерних текстах на основі лінгвістичних ресурсів», яка в даний момент нова і актуальна.

А в цьому абзаці прийнято писати про свої плани на майбутнє, що не прийнято порушувати, тому напишу так:

«За дверима цього університету інше життя, яке ще треба будувати так, як я вважаю за потрібне: рости тільки вгору, йти тільки вперед, самореалізовуватися і самоудосконалюватися. Бути гідною себе і корисною для інших!»

Мені здається гідний глобальний план на майбутнє, а там подивимося...

© Ларіонова Х.Є. 2009