Середній бал за час навчання в університеті 4.2.
Вільно володію російською, українською мовами. У достатньому обсязі для читання й перекладу володію англійською мовою.
Маю досвід роботи з мовами програмування: С++, Pascal, Perl, PHP, Lisp, Prolog, Delphi, Assembler, Java, JavaScript, HTML. І на платформах і середовищах розробки: MS Visual Studio, Borland Delphi.
Народилася 10 вересня 1987 року в маленькому місті Донецької області - Шахтарьськ. Мій папа Малявка Василь Вікторович - шахтар, мама Малявка Тетяна Семенівна - бухгалтер. Так само в моїй родині вже був старший брат Малявка Олексій Васильович, і коли я народилася, він вчився у другому класі й дуже чекав народження братика або сестрички. Мої батьки чекали народження дівчинки й довго не думали над ім'ям, і назвали мене Ольгою.
Дитинство проходило в турботливої бабусі Надії Минаєвні, що пішла на пенсію й із задоволенням сиділа з маленькою внучкою, тобто зі мною. Поки мене не віддали в садок «Веснянка», де я й провела все своє свідоме й несвідоме дитинство в оточенні друзів і вихователів. У садку я одержала початкові знання для подальшого розвитку себе як особистості.
Восени 1994 року я пішла в перший раз у перший клас в школу №1 міста Шахтарьська.
Моїм першим класним керівником була Ольга Анатоліївна. Але потім вона занедужала. І в мене за 2-3 клас змінилося декілька вчителів, але в 3 класі до нас прийшла Ірина Михайлівна, яка потім передала нас в 5 клас для подальшого навчання.
Починаючи, з 5 класу моїм класним керівником, була Малишева Лілія Вікторівна, вчитель української мови й літератури. Вона вела наш клас 5 - Г. Наш клас був дуже дружним. Мені запам'яталося багато цікавих ситуацій пов'язаної з моїм класом, тому що ми завжди підтримували й допомагали один одному. Після дев'ятого класу нас перегрупували, і я потрапила в клас «В», де більшу частину класу становив наш колишній «Г» і наші взаємовідносини в класі не змінилися.
Уже в школі я зрозуміла, що мені подобаються точні й технічні науки. У шкільні роки одним з моїх улюблених предметів була математика, хімія, інформатика. Але я не можу сказати однозначно, що не тільки ці предмети захоплювали мене в школі, я дуже сильно любила історію, географію й літературу. Так що у школі я любила всі предмети, але деякі більше, а деякі менше. У такому навчанні й закінчилися мої шкільні роки.
При виборі університету все було легко тому, що тут учився мій брат й у нього були тільки гарні відгуки про університет, виходить, і я сюди піду. А от із вибором спеціальності були проблеми, та й з вибором факультету теж. Спочатку документи я подавала на факультет КІТА. Але вже, коли приїхала вступати влітку з атестатом на співбесіду я чітко вирішила «програмне забезпечення автоматизованих систем», тобто ПЗ, на факультет обчислювальної техніки та інформатики. Так, в 2004 році я стала студенткою 1-го курсу Донецького національного технічного університету (ДонНТУ).
Самим складним для мене був перший курс. Важко було приїхати в інше місто, пережити розставання з рідними й друзями, завести нових друзів. А так само поринути в навчальний процес і розуміти, що й про що говорять викладачі. У процесі навчання в університеті я одержала навички роботи в програмних пакетах і вивчила різні мови програмування.
І так можна сказати в університеті особливих досягнень не було - це етап навчання й одержання знань. Етап потрібний і пізнавальний.
Керівником магістерської роботи я вибрала Григор'єва Олександра Володимировича. Тому що я знала сферу наукових інтересів цього викладача, мене приваблювала розробка автоматизованих систем керування. Я замислювалася над тим як полегшити роботу людини на підприємстві або її автоматизувати. Це б дало людині полегшені умови праці й мотивацію для підвищення продуктивності. Тема магістерської роботи вибиралася за узгодженням з керівником, стала: «Дослідження способів організації побудови інструментальної інтелектуальної оболонки для проектування складних об'єктів на базі експертних методик»
Бажаю знайти цікаву роботу, де б я могла застосувати свої знання й уміння. А так само на роботі я хотіла б почувати себе потрібним і незамінним працівником. На роботі хотілося б займатися не тільки програмуванням, але а так само спілкуванням з людьми й допомоги їм в професійної діяльності. А надалі хотілося б керувати й займатися підбором і комплектацією робочих кадрів для якісного виконання роботи. І займатися цікавою й різноманітною роботою в сфері розробці програмного забезпечення. І створювати унікальні програмні продукти.
І стимул на майбутнє: ніколи не зупинятися на досягнутому, ставлячи перед собою всі нові цілі й завжди досягаючи їх.