 |
Нестеренко Дмитро СергійовичФакультет: Обчислювальної техніки та інформатикиКафедра: Прикладної математики та інформатикиСпеціальність: Програмне забезпечення автоматизованих системТема випускної роботи:Автоматичне розпізнавання ізольованих слів російської мови на основі вейвлет-аналізуКерівник: доцент, к.т.н. Федяєв О.І. |
Я, Нестеренко Дмитро Сергійович, народився 19 квітня 1987 року в місті Донецьку. Мої батьки: батько - Нестеренко Сергій Анатолійович, мати - Нестеренко (Тищенко) Наталя Василівна. Насамперед, хочу висловити глибоку подяку й повагу своїм батькам, які були завжди поруч і доклали величезні зусилля в моєму вихованні. У першу чергу саме вони змогли прищепити мені погляди на життя, указати на моральні цінності й виховати гідну людину, що володіє важливими особистими якостями.
Моє дошкільне дитинство було пов'язане із частими переїздами. Але всі вони обмежувалися тільки містами Донецьком та Макіївкою. У дитячий садок я ходити не любив - там хоч і було цікаво й весело, але одноманітно. Самим яскравим враженням стала розповідь вихователя про те, що Діда Мороза не існує... В останній рік у садку з величезним нетерпінням чекав моменту, коли нарешті піду в школу, де було стільки невідомого, вабливого своєю загадковістю й дорослістю, де зможу многому навчитися й багато чого збагнути.
У 1994 році збулася моя мрія - я пішов у перший клас. Цей рік мені запам'ятався ще тим, що в мене з'явився чудовий молодший брат - Вадим, що допоміг мені стати більш відповідальним й уважним.
Вчитися мені довелось у ЗОШ №57. Ця школа відома тим, що в ній навчався видатний легкоатлет зі стрибків із жердиною, чемпіон Олімпійських ігор, що встановив 35 світових рекордів - Сергій Назарович Бубка.
Уже в 6-му класі мене зацікавила інформатика. Довідавшись, що в школі існує гурток з програмування, я з радістю став одним з його учасників. Пам'ятаю перше завдання, пов'язане з обчисленням синуса в прямокутному трикутнику. На жаль, тоді ще я не знав що це таке - гурток був розрахований на школярів не молодше 7-го класу. Довелося дізнаватися самому основи тригонометрії. З цього часу почав вивчати свою першу у житті мову програмування - Vіsual Basіc.
Наступним кроком мого навчання став вступ до Донецького коллежу, у який я перейшов в 2001 році (після 8-го класу). Вступити до нього було не просто: доводилося додатково займатися математикою, інформатикою, українською та англійською мовами, вчитися по вихідним і їздити через повміста у коллеж. Це не виявилося зайвим. Завдяки наполегливості й старанності, моя мрія здійснилася.
Донецький коллеж запам'ятався, насамперед, своєю несхожістю на загальноосвітню школу: заняття вели кращі вчителі, були не уроки, а пари, була залікова книжка... А головне - навколо була велика кількість людей, які також як я ставили перед собою одну мету - навчатися.
Все це було можливим тільки завдяки одній людині - Григорію Аркадійовичу Штейну, що заснував Донецький коллеж і став його директором. При одному згадуванні його його імені ми всі до цих пір проникаємося глибокою повагою і вдячністю цій людині.
У коллежі я остаточно визначився з подальшим напрямком свого навчання. Тому я з головою поринув у вивчення інформатики.
Свій майбутній університет я обрав без сумнівів - їм повинен був стати Донецький Національний Технічний Університет, кращий технічний ВНЗ. Зі спеціальністю теж визначилося досить швидко - "Програмне забезпечення автоматизованих систем". Вибір був зроблений, залишалося лише поступити. Для досягнення цієї мети довелося прикласти чималі зусилля. У результаті все закінчилося (або тільки почалося) благополучно - я був зарахований в університет у групу ПС-04в за підсумками рейтингів.
Навчання в університеті зовсім не було схоже на навчання в школі - тут всюди потрібний прояв самостійності. На першому курсі довелося звикати, адаптуватися до нового місця навчання. На щастя, мені пощастило - у моїй групі навчалися чудові люди! Всі разом, дружно, ми почали наш довгий шлях уперед, до вершин знань.
Мені довелося спілкуватися із чудовими викладачами, прослухати безліч цікавих і захоплюючих (і деяких нудних) курсів.
Паралельно навчанню в університеті я проходив підготовку на військовій кафедрі, де нас навчали кращі викладачі. Вони дали нам гідні військові навики, виховували в нас командирський дух і лідерство. Результатом навчання на військовій кафедрі стало присвоєння мені звання молодшого лейтенанта запасу.
За весь час навчання я жодного разу не мав заборгованостей з навчання, вчив і здавав все вчасно, завдяки чому закінчив навчання в бакалавраті з відзнакою. Я поліпшив свої знання, збагнув багато нового, а головне - упевнено йшов і йду вперед для досягнення поставленої мети. Саме тому вирішив навчатися в магістратурі.
У процесі навчання, я познайомився із прекрасним викладачем і людиною - Федяєвим Олегом Івановичем. Завдяки тому, що він читав у мене не один курс, я зрозумів, що своїм науковим керівником бачу тільки Олега Івановича. По взаємній з ним згоді, так і сталося. Тема випускної роботи - "Автоматичне розпізнавання ізольованих слів російської мови на основі вейвлет-аналізу", на мою думку, досить незвичайна і цікава, до того ж може бути реалізована безліччю різних методів.
Найближчими планами на майбутнє є поглиблене вивчання англійської мови й навчання в професійній фотошколі. Подальші плани - організація власного інтернет-бізнессу, проведення фотовиставки робіт для демонстрації своїх досягнень. Планую обов'язково навчитися грати на акустичній, а потім і на електрогітарі.