ДонНТУ -> Портал магістрів ДонНТУ -> Петрищева Дар'я

• автореферат

Особисті якості:
енергійність, цілеспрямованість, комунікабельність,

мови: англійська, російська, українська
сімейний статус: незаміжня

Дитинство

Я народилася в сонячний червневий ранок, 9 червня 1987 року в 14.00, у місті троянд - Донецьку. Мої батьки (мама - Петрищева Галина Федорівна, тато - Петрищев Михайло Олександрович) довго сперечалися як мене назвати, і тому до них на допомогу прийшла моя бабуся - Щиголь Віра Костянтинівна, яка й запропонувала ім'я Дар'я, що означає - сильна, переможниця, власниця. Тим самим, бажаючи, щоб і я мала ці якості. Я виявилася єдиною дитиною в родині , напевно це теж вплинуло на формування мого характеру. Я повною мірою одержала любов і теплоту від батьків.

З дошкільних спогадів залишилося тільки те, що мені завжди хотілося кудись утекти. Загалом, я була дуже енергійною дитиною. Я ніколи не могла всидіти на одному місці. Тому для мене був великим тягарем денний сон у садку. Але в мене була дуже гарна вихователька, яка розуміла мене й дозволяла не спати.

Школа

1 вересня 1994 року я пішла в перший клас. Мої батьки довго вибирали мені школу. У нас на районі багато шкіл, і мама ходила, розмовляла з вчителями . Загалом, дуже хвилювалася за мене, щоб я пішла в кращу школу, у кращий клас. Вибір впав на школу №147, яка розташована недалеко від мого будинку й у неї добра репутація. Я вважаю, що перша вчителька - це важлива людина в моєму житті, вона теж вплинула на формування мого характеру. Вона була сувора з нами, але справедлива. З початкової школи мені запам'яталося, що ми завжди робили щось своїми руками - у нас увесь клас був заставлений різними картинками, іграшками, виробами. Уроки проходили цікаво, вона завжди намагалася нас зацікавити. Усе це допомагало нам згуртуватися як колективу, краще пізнати один одного, знайти справжніх друзів.

Окрім школи, в 7 років я вступила до музичної школи, по класу фортепіано. Я швидко зрозуміла, що це не моє, і ходила туди тільки із-за батьків. Мені завжди подобався спорт. І коли я підросла, я пішла на баскетбол. Мені це дуже подобалося, я завжди старанно виконувала всі вправи. Ми їздили на змагання, посідали призові місця. Але я вдячна своїй мамі, що я все-таки закінчила музичну школу, мені це дуже допомогло в житті, це прищепило любов до музики. Адже музика в моєму житті займає дуже велике місце. Зараз я граю на синтезаторі в одній дуже перспективній донецькій рок-групі «Ієрихон».

Уже з 8-го класу я почала замислюватися про мою майбутню професію, я себе бачила в точних науках. І для кращого їхнього вивчення після 8-го класу я поступила до Донецької профільної гімназії у фізико-математичний клас. Де я старанно вчилася 3 роки. І, по закінченні навчання, одержала срібну медаль.

Університет

З початку 11 класу я почала серйозно задумуватися про майбутню професію та про ВНЗ, у який прагла б вступити. У моїх батьків економічна освіта, мій тато закінчував Донецький Національний Університет (ДонНУ), і тому вони мені запропонували туди вступити. Але економіка мені не подобалась і я почала ходити на підготовчі курси в Донецький Національний Технічний Університет (ДонНТУ), з математиці та програмування. Я вирішила, що буду програмістом. З лютого 2004 року я почала здавати рейтинги в ДонНТУ й за їх результатами поступила в даний ВНЗ. Хоча мої батьки й не були раді тому, що я не пішла вчиться на економіста, вони прийняли мій вибір. Перші півроку навчання були найважчими у моєму житті, було дуже багато завдань, великий обсяг даних і катастрофічно мало часу. Мені було важко перестроїтися зі статусу школяра у статус студента. Перша сесія взагалі для мене здалася жахом. Але потім я вже усвідомила себе у якості студента, звикла до обсягу матеріалу, до лекцій та лабораторних робіт, і почалося студентське життя - найзахоплюючий етап мого життя. Безліч друзів, поїздки, нові захоплення, любов. Я почала захоплюватися фотографією, рок-музикою, східними танцями, залишилося захоплення баскетболом. Загалом, студентське життя тече рікою. Але, звичайно, воно не таке вже й безтурботне.

Я розумію, що освіта є основою у житті людини, і тому намагаюся не запускати. Ось зовсім недавно я закінчила 4 курс, і переді мною стояв вибір - продовжувати вчитися в якості спеціаліста чи магістра. Вибір вчитися чи ні - не стояв. Я, взагалі, вирішила бути спеціалістом, але батьки наполягли, щоб я була магістром. Ще невідомо як складеться моє життя, із професійної точки зору, але те, що я буду магістром точно, буде не зайвим.

Коли ми поступили на 5 курс, у нас відразу стало питання про вибір наукового керівника й теми магістерської роботи. Моїм керівником став Зорі С.А. Їм була запропонована тема "Підвищення ефективності програмної візуалізації й аналізу реальних сигналів на основі їх частотно-часових характеристик", яка здалася мені цікавої й багатообіцяючою. Моя робота є частиною великого проекту, робота над яким ведеться нашою кафедрою вже кілька років.

Плани на майбутнє

У мої плани на майбутнє входить знайти гармонію в житті - знайти гідну роботу, переїхати до Київа, знайти справжню любов.