Русский
Українська
Риб'янцева Ганна Олегівна
 |
Горно-геологічний факультет |
Біографія
На головну
Автореферат |
|
Вcтуп і актуальність Шахтарські регіони – це зони екологічного лиха, а підприємства вугільної промисловості класифікуються як екологічно небезпечні. Розробка вугільних родовищ негативно впливає на гидрохимічний режим експлуатації поверхневих та підземних вод, підсилює забруднення повітряного простору, погіршує родючість земель. Площа техногенного підтоплення охоплює близько 96 тис. кв. км., або 16 % території держави. У Донецькій області щорік піддається затопленню більше 40 тисяч гектар землі. Площа, яка вимагає першочергових заходів складає 7,3 тис. га. Не варто забувати, що земля – це унікальний природний ресурс, який не підлягає відновленню, переміщенню, заміні. Саме тому питання попередження підтоплень і затоплень підроблених земель є актуальним. Мета досліджень: розробка пропозицій по запобіганню підтопленням і затопленням підроблених земель Ідея досліджень: визначення стану процесу підтоплення і затоплення підроблених земель і обгрунтування необхідності попередження та запобігання цих процесів, і на цій основі досягнення поставленої мети Наукові завдання досліджень:
Наукова новизна Оскільки ситуація з підтопленням носить неконтролюємий і непрогнозуємий характер, а існуючі способи запобігання і попередження підтоплень і затоплень не відповідають об'ємам фінансування, то необхідно розробити новий підхід до врахування цих процесів, який дозволив би землекористувачам зменшити ризик погіршення земель і дістати можливість відшкодування потенційних збитків. Практичне значення отриманих результатів Результати даної роботи можна взяти за основу при розробці механізму страхування як способу запобігання і попередження підтоплень і затоплень підроблених земель. Аналіз тенденцій розвитку планетарної економіки показує, що в структурі світових запасів органічного палива на вугілля доводиться велика частина (67%). Аналіз запасів вугілля в Україні підтверджує те, що вугілля є головним енергоносієм в Україні (95,4%).
Рисунок 1 - Запаси органічного палива в світі та в Україні
Вугілля використовують як побутове, енергетичне паливо, сировину для металургійної і хімічної промисловості, для виробництва мінеральних добрив і пластмас, опалювання будинків, в харчовій промисловості. Вугільна промисловість - одна з провідних галузей ПЕК України. Стан і розвиток вугільної промисловості визначається наступними чинниками: кількістю і якістю вугілля; горно-геологичеськимі умовами; шахтним фондом; науково - технічним прогресом; умовами праці; економічними чинниками.
Рисунок 2 - Загальна схема стану вугільної промисловості
Динаміка основних показників роботи вугільної галузі (див. таблиці.) свідчить про те, що за роки незалежності України сталося істотне погіршення кількісних і якісних показників вуглевидобування.
Таблиця 1 -Динаміка основних показників роботи вугільної промисловості
Собівартість однієї тонни товарної вугільної продукції зросла з 120 грн. в 2000 році до 432 грн. в 2007-м. Збитки державних вугільних підприємств від реалізації товарної продукції виросли майже в 10 разів (!) і досягли в 2007 році 3,9 млрд. грн. Горно-геологичні умови вугільної промисловості України — одні з найбільш складних в світовій вугільній промисловості для них характерні — велика глибина розробки (в більшості випадків 600—800—1000 і більше метрів) і мала углеплотність— вельми тонкі вугільні пласти. Шахтний фонд (сукупність вугільних шахт, що діють) значно застарілий, об'єм річного видобутку, що доводиться на одну шахту не перевищує 600 тис.т/год. По рівню науково-технічного прогресу (здійснення механізації і автоматизації виробничих процесів) вугільна промисловість належить до найбільш відсталих. Характерні недостатність механізованих процесів і велика кількість ручної праці. Існує проблема залучення інвестицій у вугільну галузь. Вугільна промисловість відрізняється вельми складними і небезпечними умовами праці, що підтверджується великою кількістю аварій з тяжкими та трагічними наслідками. Видобуток вугілля надає негативну дію на навколишнє середовище, вимагає відчуження усе більш дорогої орної землі, приводить до підробки забудованих територій і лісових масивів, змінює направлення підземних потоків, і, як наслідок, погіршується достаток водоймищ, а терикони отруюють атмосферу. Аналіз стану і розвитку вугільної промисловості України дозволяє зробити вивід про необхідність реформування галузі, одним з пунктів якого є питання ліквідації неперспектівних і збиткових шахт. Існує декілька способів закриття шахт. Суха консервація — це спосіб закриття що передбачає спеціальне переформовування рельєфу, так, що вода, затоплюючи шахту, все ж залишається на великій глибині і не змішується з грунтовими водами (перерозподіл води в суміжні шахти). Напівсуха консервація передбачає постійне відкачування води з шахти, як і в робочому режимі. Мокра консервація — це затоплення шахти тією водою, яка постійно відкачується під час її роботи. Повне або часткове затоплення шахти приводить до істотного погіршення еколого-геологичного стану навколишнього середовища. Одним з видів дії на навколишнє середовище є підтоплення і затоплення територій. Коли шахта затоплюється і припиняється водовідлив підземні води прагнуть відновити свій природний рівень. При цьому в результаті роботи шахти на значних майданах ми маємо опущену поверхню. Якщо відбувається перевищення рівня вод над рівнем поверхні, то це - затоплення. Наближення до критичних відміток – це підтоплення. Ці процеси призводять до таких негативних наслідків як:
Згідно з експертними оцінками, майдани техногенного підтоплення охоплюють близько 16% території України, від підтоплення в тій чи іншій мірі страждають більше 16 млн. чоловік. Соціально економічні збитки складають від 300 до 500 гривень на гектар уражених територій в сільській місцевості і 10-12 тис. грн. на гектар території міст.
Рисунок 3 - Схема підтопленних міст
Розглянемо існуючі способи запобігання підтопленням і затопленням. По-перше, це способи, відповідні проектам і способам ліквідації шахт, що передбачають постійне відкачування води з шахти, управління водопрітокамі шляхом перерозподілу води в суміжні шахти споруда водовідливних комплексів, перемичок, водопоніжающих установок. По-друге, це способи, що передбачають закачування в шахту рідке скло, бетон або пісок, щоб уникнути просідання грунту, і обуславлівающие переформовування рельєфу. У третіх це способи пониження рівня вод за допомогою дренажних і водопоніжающих установок. Для забезпечення ефективного планування і природоохоронної діяльності на об'єктах вугільної промисловості необхідно організувати постійний геологічний гидрогеологічний і гидрохимічний моніторинг в районах їх розташування, насамперед, в зонах гірських робіт. Крім того, у зв'язку з наявністю в Донбасі розгалуженої мережі старих гірських вироблень, координати яких втрачені і зараз не відомі, доцільно відновити ці відомості і створити в одному із спеціалізованих інститутів вугільної промисловості комп'ютерний банк даних по виробленнях, пов'язаних із значною екологічною небезпекою у зв'язку з деформацією земної поверхні і аваріями розташованих на них промислових, комунальних і агрооб'ектов. Комп'ютерний банк даних необхідно створити також по хімічному складу вугілля і порід, що вміщають його, на всіх вугільних покладах, що розробляються і запланованих до перспективної розробки. Аналіз існуючих заходів запобігання підтопленням показав що ефективність їх вживання залежить від величини фінансування, оскільки способи досить дорогі, і вимагають технічних зусиль, кваліфікованої підготовки і необхідності наявності комплексного аналізу стану процесу підтоплення і прогнозу можливих наслідків. Ліквідація шахт здійснюється без врахування прогнозних оцінок екологічних наслідків, безсистемно і фрагментарно, з порушенням вимог законодавства (вимог Водного і Земельного кодексів, спеціальних законів), проектів ліквідації шахт. Розгледимо як на законодавчому рівні вирішується питання обліку підтоплень і затоплень територій Не дивлячись на відповідні прогнозні оцінки геологів і учених з Українського державного геологорозвідувального інституту, які були дани ще в початку 90-х років минулого століття, ефективних дій направлених на обрив ланцюжка «закриття шахт — посилювання процесу подтопленія» ні державними, ні місцевими органами влади не робилося. У 1998г., коли ситуацію з підтопленням не лише Донбасу, але і півдня нашої країни геологи вже називали катастрофічною були ініційовані і розроблені «Комплексная програма ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах України» (затверджена Постановою Кабінету Міністрів №173 від 26 липня 2000 р.). Програми захисту від підтоплення виявилися недієспособними, оскільки вони повинні містити стратегію, головні направлення і механізми вирішення проблеми, що діють. В рамках вказаних програм в більшості випадків велися аварійно-восстановітельниє роботи. "Державна програма попередження та боротьби з підтолпенням "сформована з врахуванням попередніх програм і направлена на ліквідацію наслідків захисту подтопленних територій і запобігання виникненню і збільшенню підтоплення на території країни. "Концепція державної програми попередження та боротьби з підтопленням земель" враховує попередні програми і передбачає заходи по запобіганню підтопленню земель і ліквідації його наслідків шляхом зменшення гидроекологичеськой навантаження і максимального оновлення природного режиму поверхневих і підводних водних об'єктів. В результаті аналізу існуючих програм можна зробити вивід про необхідність удосконалення законодавчої і нормативної бази, норматівно-правовом і інформаційному забезпеченні проведення робіт, пов'язаних з підтопленням, передбачити узгодження програм по боротьбі з підтопленням що розробляються на державному, регіональному і місцевому рівнях, визначити використання ГИС технологій для формування інфо, передбачити відновлення природних ландшафтів, земель. Слід зазначити, що ситуація з підтопленням носить неконтроліруємий і непрогнозіруємий характер. Проектні розрахунки виходу шахтної води на поверхню частенько не збігаються з реальними процесами, які відбуваються у декілька разів швидше. Тому пропонується застосовувати такий спосіб обліку підтоплень як страхування. Страхування - спосіб зменшення ризику шляхом гарантування відшкодування потенційних збитків пострадавшему. Відшкодування збитків проводиться із страхового фонду, який формується за рахунок внесків збитків страхувальників, що опасаються, і знаходиться в управлінні, що гарантує їх відшкодування страховиком. Страховим ризиком є подія на випадок якої проводиться страхування і яке має ознаки вірогідності і випадковості настання. Як показав аналіз стану підтоплення, цей процес володіє ознаками страхового ризику. Страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством яке сталося і з настанням якого виникає обов'язок страховика виплатити страховий платіж. Договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком відповідно до якого страховик бере на себе обов'язок в разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або вигодополучателю страхове відшкодування, а страхувальник зобов'язався виплатити в певні терміни страховий платіж і дотримуватися інших умов договору. Предметом договору страхування, згідно ст.4 Закону України «Про страхування», можуть бути майнові інтереси, які не протилежать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування), з відшкодуванням страхувальником нанесеного ним збитку особі або його майну а також збитку, заподіяного юридичній особі. Застрахованим вважається майно, місце розташування якого визначене в договорі страхування, у тому числі – земельні ділянки (з привласненими кадастровими номерами). Страховики – фінансові установи, створені у формі акціонерних повних командитних суспільств або товариств з додатковою відповідальністю з врахуванням особливостей, передбачених законом, а також що отримали ліцензію на проведення страхової діяльності в установленому порядку. Страхувальники – юридичні і фізичні особи які підписали договір із страховиком або є страхувальниками відповідно до закону України «Про страхування». Страхування, будучи універсальним засобом захисту від фінансових втрат, створює "спокій духу" і забезпечує упевненість в завтрашньому дні. Страхування орієнтує учасників страхового договору на запобігання страховому випадку і мінімізацію можливого збитку. Упевненість в захисті, якої набуває страхувальник, виступає, як стимул для продовження і розширення діяльності. Таким чином, страхування земельних ділянок повинне розглядуватися як джерело засобів для відновлення земель в разі настання неблагопріятних процесів (п і з) і забезпечувати один з головних принципів земельного законодавства – пріоритет екологічної безпеки. На даний момент магистерська робота знаходиться на стадії розробки. Після грудня, 2009 року, текст роботи можна буде отримати у автора або наукового керівника Список літератури
|