Автобіографія
Про себе
Середній бал за період навчання у бакалавраті: 4,6.
Володіння мовами:
Вільно володію українською і російською мовами, і в достатньому обсязі для читання й переписки англійською.
Вміння та навички:
ИМаю досвід роботи з комп'ютерними додатками: MS Office, MS Visio, MathCad, AutoCad, АСКОН–КОМПАС, Matlab, C/C++, Adobe Photoshop, Adobe Illustrator, Macromedia Flash.
Особисті якості:
Комунікабельність, цілеспрямованість, працездатність, відповідальність.
Захоплення:
Футбол, фотографія.
Дитинство
Минав 1987 рік. Мої батьки, Полякови Сергій Вадимович і Валентина Миколаївна, готувались… ні, не до зустрічі нового 1988 року, а до зустрічі зі мною. Давши їм зустріти новий рік, я нагадав про себе. І мої батьки знайшли свій головний подарунок не під ялинкою, як усі, а в пологовому будинку. Трапилося це о 5 годині ранку 1 січня 1988 року в місті Донецьку.
Коли ж встало питання, як же назвати цей подарунок, тут взяла слово моя старша сестра Полякова Алла Сергіївна. З нею ніхто не став сперечатися, і назвали мене Андрій.
У 1,5 роки зі сльозами та криками “Не хочу!" я пішов у дитячий садок "Синичка". Там же навчився читати, писати і пришивати ґудзики. За словами вихователів, я був найрозвиненішою дитиною в групі, за що вони мене нагороджували самими великими віршами на святкових концертах.
Школа
В 1995 році переді мною відкрила свої двері загальноосвітня школа №48. Із цього моменту почалися 10 неповторних шкільних років, протягом яких я пізнавав щось нове, долав труднощі, набирався знань. Не проходили без мене й різні шкільні заходи: театральні постановки, стінгазети, спортивні змагання, за які накопичилась стопка грамот і подяк.
Свою енергію я витрачав не тільки на школу, але й на хореографію, настільний теніс, вивчення французької мови. Але жодне заняття не викликало в мені стільки емоцій, як гра у футбол. Цей вид спорту я для себе відкрив, коли в другому класі за компанію з моїм другом пішов на стадіон у секцію футболу. Незнання всіх правил не заважало мені одержувати задоволення від цієї гри. Після знайомства з м'ячем, футбол займає окреме місце в моєму житті. До кінця шкільних років я об’єднував навчання в школі з грою у футбол, брав участь у різних змаганнях і турнірах.
Школу я закінчив добре, одержавши разом з атестатом певний багаж знань і досвіду. Але крім цього саме в школі я знайшов своїх справжніх друзів.
Університет
Підійшов одинадцятий випускний клас школи, переді мною встало питання про вибір ВНЗ для продовження навчання. Якихось особливих переваг я не віддавав жодній з професій, тому для мене це був непростий вибір.
Коли я прийшов у приймальну комісію для участі в рейтингових іспитах, мені запропонували вибрати спеціальність. Дивлячись на величезний перелік спеціальностей, у мене розбігалися очі. На прийняття рішення було усього декілька хвилин. Пам'ятаючи пораду мого гарного знайомого: "Вступай до ЕСіМ, не пошкодуєш!", – я вибрав саме цю спеціальність. Розуміння того, куди я вступив, прийшло до мене тільки на другому курсі. Рейтинги я провалив із тріском, але, зібравши всю волю в кулак, за результатами співбесіди влітку 2005 року я був зарахований студентом першого курсу електротехнічного факультету за спеціальністю “Електричні системи і мережі”. Моїм радощам не було межі.
Перший рік навчання в університеті не доставив мені задоволення, з думками "тільки б не відрахували" ішов на іспити, багато чого не виходило. Але, відучившись 1,5 року, я змінив своє відношення до навчання, усе стало даватися з легкістю, я увійшов у смак.
Після чотирьох років навчання, що пролетіли непомітно, я одержав диплом бакалавра. Гарний середній бал і на "відмінно" складений держіспит дозволили мені вступити в магістратуру на бюджет.
Моїм науковим керівником став кандидат технічних наук, доцент кафедри "Електричні системи" Полковніченко Дмитро Вікторович, з яким я познайомився, коли ще був студентом першого курсу при вивченні дисципліни "Введення в спеціальність". Я вибрав тему для своєї магістерської роботи – "Дослідження нових підходів до технічного обслуговування та ремонту силових трансформаторів електричних мереж". Актуальність даної теми дуже висока, тому що на сьогоднішній день в Україні значна частина силових трансформаторів відпрацювала свій нормативний термін служби. Економічна ситуація, а також загальна кількість обладнання із тривалим терміном служби не дозволяють у найближчі роки здійснити його заміну. У зв'язку із цим виникає проблема подовження термінів служби та оцінка можливості подальшої експлуатації такого електрообладнання в системах електропостачання промислових, житлових і громадських будівель.
Плани на майбутнє
У найближчому майбутньому я планую захистити магістерську роботу і одержати диплом магістра. Далі знайти перспективну, а головне цікаву, роботу, на якій я би міг себе реалізувати та постійно вдосконалюватись. Я впевнений, що в цьому мені обов'язково допоможуть знання і навички, придбані за час навчання в університеті.