Після одержання диплома бакалавра в мене був достатній середній бал для поступлення в магістратуру. Вільно володію російською й українською мовами, в обсязі достатньому для читання й переписки, володію англійською мовою. Маю навички роботи з такими пакетами програм: Mіcrosoft Word, Excel, MathCAD, КОМПАС, Fluіdsіm, LabVіew, Mіcrosoft Vіsіo.
20 липня 1988 року в один з пекучих літніх днів у родбудинку міста Червоний лиман з'явився на світло я. Моя родина: тато - Білоус Володимир Олексійович, 1956 року народження працює головним агрономом, мама - Білоус Ірина Володимирівна, 1960 року народження працює вчителем історії й музики. Старший брат, Білоус Вадим Володимирович, недавно закінчив Донецький медичний університет. Молодший брат, Білоус Віталій Володимирович студент Слов'янського авіаційного технікуму. У дитинстві, як і всі діти, ходив у дитячий садок. Мама в той час працювала завідуючою у дитячому садку «Дюймовочка», однак я не був пестухою і сином начальниці, за будь-яку провину одержував у першу чергу, як я міг показувати поганий приклад іншим дітям, а іноді й для профілактики. Також мама працювала музичним керівником у нашому будинку культури, разом з усіма відвідував його і я. Уже тоді мене приваблював синтезатор, ударні й зароджувалася любов до музики.
В 1995 році я пішов у перший клас. Перша моя вчителька робила з нами іграшки із усякого підручного матеріалу: пап'є-маше, кори, гілочок, фольги, паперу. Напевно, тому й запалилася в мене «іскорка» до творчості. Ці наші вилазки в команді «Зелений друг природи», постійні санітарні хвилинки, теж виразно позначилися на моєму характері, і думаю в кращу сторону. Невибагливий будинок нашої школи вимагало наших дбайливих рук, от так і йшли наші шкільні роки.
Але колишнє моє дитяче захоплення музикою не давало мені спокою. В 1997 році я поступив у музичну школу міста Святогірська по класу акордеона.Я тоді був ще зовсім малім. Якщо туфлі на шпильках, то мої ноги були на підставці, а акордеон діставав до підборіддя, смішно, не чи правда? Я знайомився з різними композиціями класичних і сучасних авторів, як на уроках за фахом, так і на уроках сольфеджіо, музичної літератури, хороведення. І як підсумок навчального року творчий «академ концерт», але й, безумовно,після концерту, свято ласунки. Так і здружила нас музика, усі знали один одного в обличчя. Після занять, коли залишався час до маршрутного автобуса ми займалися вивченням туристичних і краєзнавчих стежок міста Святогірська. Це зараз Святогірський монастир придбав статус «Свято-Успенської лаври»,а ми це переродження спостерігали навіч.
По закінченню дев'яти класів я поступив у Красноліманський фізико-математичний ліцей. Навчання в ліцеї показало мені пріоритети й значимість технічних наук, вплинуло на подальший вибір моєї професії.
В українській мові є таке слово «характерник», тобто всебічна особистість, це можна сказати про директора нашого ліцею Винничука Павла Івановича: психолог, реформатор наших душ, глибокий фахівець. Його уроки привносили в нас високі ідеали натхненності й життєвої компетентності, і його бойова бригада, педагогічний колектив не стояла осторонь і робила з нас індивідуальності. Це був перший етап на шляху до становлення повноліття. Обстановка в ліцеї й тяга до удосконалення сподвигла мене до вступу в Донецький національний технічний університет.
«Ох, і тяжка це праця - збагнення наук з тьми до світла», але зубрити доводилося до потемніння в очах, усипати разом із природою не доводилося, мої біоритми відключалися набагато пізніше. Перші два курси далися мені нелегко, як і перші кроки в спорті. Людина повинна себе заповнювати чимось, як і будь-яка посудина не повинна бути порожньою, повинна мати вміст, добре щоб якісний, так і мої знання. Спортивних рекордів я перед собою не ставив, але в будь-яку вільну хвилину ходив в тренажерний зал. Вабив мене бодібілдинг, ця досконала скульптура людського тіла.
«У здоровому тілі здоровий дух» тому я не тягнуся ні до алкоголю, ні до нікотину, не п'ю й не курю. Люблю гарне здорове людське спілкування з його повнотою почуттів, емоцій і щиросердечного тепла.
В 2009 році я здав державний іспит на «добре», що й дозволило мені поступити в магістратуру. По моїм переконаннях справі треба віддаватися на добре й відмінно, тому я й віддав перевагу диплому магістра, а не спеціаліста, що дає мені деякий знак якості, більше високий щабель у кадровому рейтингу.
Мій науковий керівник - доцент кафедри «Енергомеханічних систем» Устименко Тетяна Олексіївна. Це гарний викладач, кваліфікований фахівець. Вона й допомогла мені вибрати тему моєї магістерської роботи: «Дослідження робочих процесів гідравлічного тарана з метою вибору раціональних параметрів».
Що стосується планів на майбутнє, то я, насамперед , після закінчення університету хотів би знайти роботу за фахом, де можна було б застосувати свої знання і придбати гарний досвід.