Рисунок 1 - Анимаційний процес визначення дефектів шахтного підйомного канату (кількість кадрів - 74; кількість повторень - 10; об'єм - 95 кб.)

Безпека шахтних підйомних установок є важливим інженерним і технологічним питанням, особливо актуальним для промислового регіону Донбасу. При забезпеченні безпечного руху кліті по стовбуру шахти необхідно контролювати ряд характеристик і величин, більшість яких пов'язана із станом підйомного канату.

Сталеві канати шахтних вантажопідйомних машин, підйомних кранів і інших механізмів є складними за структурної і відповідальними за призначенням конструкціями, що працюють в достатньо важких умовах. Оскільки руйнування канату може бути пов'язане не тільки з економічними втратами, але і з людськими жертвами, то вимоги, які пред'являються до надійності функціонування кантів вантажопідйомних машин і механізмів в процесі експлуатації, є вельми жорсткими.

В процесі експлуатації підйомного канату, він неминуче піддається наступним видам деформації: зменшенню власного діаметру у зв'язку з процесами окису металу, і обривам окремих проволік. Своєчасний контроль і заміна канату у разі досягнення ним критичного стану сприяє запобіганню аварійним ситуаціям і забезпечує безперервність технологічного процесу.

Існують наступні методи неруйнівного контролю: акустичний, віхрєтоковий, магнітний, електричний, радіохвильовий, тепловий, оптичний, радіаційний, із застосуванням проникаючих речовин. Для контролю шахтного підйомного канату широко застосовується магнітний спосіб, перевагою якого є можливість застосування контролю без прямого контакту з деталлю.

За допомогою постійного магніту відбувається намагнічення ділянки канату. Дефекти найбільш оптимально визначаються, коли напрям намагнічення деталі перпендикулярний напряму дефекту. За відсутності дефекту створюється рівномірне магнітне поле розсіяння. При обриві проволік у канаті виникає деформація магнітного поля розсіяння, яка реєструється магніточутливою мікросхемою (МЧМС). Мікросхема перетворює значення індукції розсіяння у відповідну напругу, яка аналізується і порівнюється з номінальним. На основі порівняння робиться висновок про дефекти канату і його придатності стосовно подальшої експлуатації. Недоліком методу є складність обґрунтування залежності індукції розсіяння від числа ушкоджень усередині канату. Використовування МЧМС дозволяє збільшити точність контролю порівняно з аналогічними системами, що використовують датчики Холу.

Для реєстрації фізичних величин і графічної побудови інформації на шахтах Донбасу в більшості своїй застосовуються морально застарілі паперові самописці. Ці регістратори мають ряд недоліків, оскільки вимагають частого технічного обслуговування: заміни чорнив, паперових діаграм, заводу годинникового механізму, метрологічних перевірок, що зрештою збільшує витрати по технічному обслуговуванню виробництва. Альтернативою паперовим самописцям є електронні регістратори, які відрізняються простотою і зручністю у використовуванні, надійністю, точністю, можливістю викладу інформації на екран і реалізацією зв'язку із стаціонарним ПК.

Як магніточутливий елемент слід використовувати МЧМС, яка забезпечує велику чутливість і точність. Магніточутливі і магнітокеруючі МС містять в одному напівпровідниковому кристалі інтегральний перетворювач магнітного поля (елемент Холу, магнітотранзістор або магніторезістор і т.п.) і електронну схему посилення і обробки сигналу. Таким чином, погрішність розузгодження між різними каскадами зводиться до мінімуму за рахунок виконання каскадів на одному кристалі.