• Автобіографія
• Автореферат

• 
• 
• 

Середній бал у період навчання у бакалавраті:

  4.88

Особисті дані:

  громадянка України, 1988 р.р.

Володіння мовами:

  російська, українська, англійська

Захоплення:

  читання історичної літератури, гра на фортепіано, латиноамериканські танці.

Вміння та навички:

• Мови програмування: Microsoft Visual C#, Microsoft Visual Basic, Pascal, C++ Builder;

• Web-програмування: HTML, CSS, PHP, JSP;

• Case-засоби: BPWin, ERWin;

• Системи управління базами даних: SQL Server, Access, FoxPro;

• Побудова мереж: Boson NetSim, NetCracker;

• Засоби для роботи з графікою: Macromedia Flash, Adobe Photoshop, CorelDRAW, 3D-MAX ;

Особисті якості:

комунікабельність, відповідальність, пунктуальність, цілеспрямованість

         Я з'явилася на світ 15 квітня 1988 року за бажанням моєї старшої сестри Олександри, яка, наслухавшись казок, дуже хотіла сестричку Оленку. У моєму рідному селищі Цукурине пройшло моє дитинство, повне радощів, ігор в хованки, класиків і вибивного. Пам'ятаю, як ходили в ліс за грибами разом з батьками і дідусем. Саме тоді в моєму серці оселилася любов до природи. У зимовий час (а зими у нас нагадували казку «Морозко») ми з сестрою часто ходили кататися на гору, чим доставляли собі масу задоволення.



         У 1994 році після довгих вмовлянь мами (оскільки в школу я йти категорично відмовлялася) я пішла в перший клас. Перша вчителька не справила на мене належного враження, хоча вчилася я завжди добре.
         Мої батьки (мама — Любов Аскольдівна і папа — Віктор Геннадійович) завжди намагалися дати нам все найкраще. Саме завдяки їх наполегливості і терпінню я навчилася грати на фортепіано і успішно закінчила музичну школу в 2003 році.
         Музична школа — особлива сторінка в моєму житті. Мій неординарний, яскравий і незвичайно талановитий викладач за фахом — Грішанова Світлана Борисівна, змогла запалити іскру любові до музики в тій маленькій дівчинці, якою я тоді була. Наші заняття завжди радували мене. Завдяки Світлані Борисівні я познайомилася з прекрасним світом класичної музики, без якого я не уявляю зараз себе. Величезне спасибі їй і моїй мамі за це!!!
         У 2003 році, закінчивши дев'ятий клас Цукуринської ЗШ №26, за порадою свого двоюрідного братика Сергія, я перейшла в школу №17, яка знаходилася в сусідньому місті Гірнику. Спочатку було трохи страшно міняти школу, адже в старій залишилися мої найкращі подружки (Осіпенко Наташа, Ярош Саша і Валя, Пруднікова Оля), з якими ми дружили з першого класу. Але та атмосфера, в яку я потрапила, змусила мене забути про всі переживання. До цього я ніколи ще так не насолоджувалася учбовим процесом (ну, а окрім навчання, ще і суспільним життям, яке просто кипіло!). Хотілося б відзначити викладача математики Хістєву Ларису Олексіївну, яка зробила уроки алгебри і геометрії просто незабутніми; а також викладача англійської мови, а за сумісництвом і нашого класного керівника, Світлану Вікторівну, яка любила нас всіх, як своїх рідних дітей.
         У десятому класі я практично підкорила естраду, ставши учасницею музичного колективу, а точніше ставши за його клавіші. Я була єдиною дівчиною серед незвичайно талановитих парубків. Це був незабутній досвід: виступи, концерти і гордість моєї сім'ї! Вже в десятому класі я вирішила, куди вступатиму. Мій старший двоюрідний братик Сергій був тоді на першому курсі ДонНТУ, факультет КІТА, спеціальність ІУС. Його історії із студентського життя були такими цікавими, що це зумовило мій вибір. (Про що я жодного разу не пошкодувала, і за що Сергійкові величезне спасибі!)


         Не дивлячись на те, що я пішла по уторованій доріжці, похід до вищої освіти був не такий-то простий. Щосуботи протягом року я їздила на курси в місто Українськ. Пам'ятаю, як хвилювалася, коли проходила співбесіду для вступу до університету. Але весь цей час я відчувала підтримку своїх батьків, сестрички і братика, що зводила нанівець всі мої страхи і переживання. Взнавши, що пройшла, дуже зраділа, адже починалася нова і незвичайна сторінка мого життя — студентство.
         Студентські будні почалися з поселення в гуртожиток, без якого відчуття, що ти студент просто не було б; знайомства з сусідками по кімнаті, з новими викладачами, новими предметами, новими і цікавими людьми. Без сумніву, студентське життя неймовірно цікаве: лекції, практичні заняття, стипендія, змагання, КВК, лабораторні роботи, дні студента, безсонні ночі, модулі, сесія і, знову, безсонні ночі. Але, як хтось вірно сказав: «Хто не був студентом, тому не зрозуміти, як хочеться їсти, як хочеться спати!»
         У 2009 році я отримала диплом бакалавра (червоний, між іншим) і була зарахована в групу магістрів.


         Я б хотіла знайти хорошу роботу, яка б допомогла мені професійно і творчо самореалізуватися. Мені завжди хотілося створювати персонажів для різних комп'ютерних ігор, чим і сподіваюся в майбутньому зайнятися. Пріоритетним завданням для себе бачу подальший розвиток в духовному і професійному плані.
         Я вірю в те, що людина зможе все, якщо лише побажає. «Дайте мені точку опори, і я переверну весь світ». Звичайно, це не мої слова, це слова великого Архімеда, але я дуже постараюся зробити їх своїм девізом, щоб з честю називатися Людиною.