• Біографія

• Автореферат

ПРО СЕБЕ

Все почалося 19 вересня 1988 в м. Донецьку, коли в сім'ї Поправко на радість чи на біду, народився я. Батько на той момент працював на заводі холодильників, мати — інженер—програміст на АТ «Діком» (для допитливих — там де зараз НК «НЛО »)... 

Що пригадується з посмішкою — так це безтурботне дитинство. Шкода тільки, що не застав виїздів в колгоспи, поїздки по всьому союзу, юнацькі гуртки «Зроби сам» ... Робилося багато, щоб не дати молоді стати на хибний шлях розвитку. А що було ... був розвал, дефолт, потім злет долара. Якщо за сукупністю, то період досить мутний, перше що спало на думку, так це хмара, сірість, дрібна мряка. Це і зауважу. Далі школа. Перший, другий, третій, четвертий, п'ятий і вже одинадцятий клас. А, пропустив, в класі десь 7м—8м була поїздка до Бельгії. 2 місяці, які дуже здорово запам'яталися. Вперше на літаку, вперше так далеко, що не скоро так напевно буду. Люди привітні. Вулиці чисті.

2005й. Вступні. Куди вступати?! Чого хочеться? Так от, цими питаннями я не мучився. Точно знав, що хотів бути пов'язаний з інформаційною галуззю. На цьому й зупинив свій вибір. Потім 30е серпня, нас зелених зібрали в актовому залі. Там зустрів свого першого універского друга. Чи знав я програмування до вступу — ні, не знав. Потім перші пари, перші універскіе жарти, перші лаби, підписи на лабах і, звичайно ж, розчарування. Який дикий жах був, коли ти записав лабу на дискету (!!), записав копію на другу дискету (на вернячок). Приходиш, і обидві не читаються. Або флопік не працює. Або клавіатура. Але це все якось пройшло. Запам'ятався Дегтярьов, безсумнівно запам'яталася Олена Йосипівна Савкова. Непідробну радість їй доставляло знаходити неточності в лабораторних мого друга. Про себе мовчу. Чомусь запам'яталося питання, яке тоді поставило мене в ступор: «Чим відрізняється процедура від функції?». Які зелені були. А, звичайно, був асемблер. Нема повісті сумнішої ... Пам'ятаю тільки, що в четвер спати не лягав. Веселі часи.

Потім не було числа лабам, курсачам, ліві лаби, ліві курсачі. Вилазки на природу, пиво на бульварі, пропуски філософії (на декількох парах був, чесно). І якось промайнув час. Вийшло попрацювати на конвеєрі, завод холодильників, 2 в день, 2 в ніч, відсипний вихідний, це влітку. Зміна тривалістю 12 годин, план 2000 штук, далі більше — бери більше, кидай далі. Ще один аргумент, за те, що краще працювати головою. Пройшов ще курс. Влітку знову вдалося попрацювати, але вже в якості розробника. Треба сказати, що, незважаючи на докладені зусилля і непоганий отриманий результат, програма не прижилася. Занадто звикли користувачі до того, що вже було. А те, що було — не було документовано, підтримувати нікому. У результаті — працюємо на те, чого вже 15 років і роздруковуємо на матричному принтері.

Потім ще курс, і тут вже за бажанням і за необхідності довелося піти працювати. Був пошук вакансій. Були співбесіди. Був навіть двотижневий марафон вивчення ActionScript 2 під Flash, для виконання тестового. Не вийшло. Потім ще варіант роботи, потім, нарешті, ЗАТ «ВО «КОНТІ».

Я поступілв університет в 2005м, не знаючи програмування. Зараз 2010й, можу тільки сказати, наскільки, навіть зараз я його не знаю. Скільки нового, і скільки аспектів, методологій і технологій мені ще хотілося б вивчити.

Плани на майбутнє

У найближчому майбутньому я збираюся продовжити вивчення неосяжного безлічі технологій, адже оглядаючи безліч, можна вибрати найбільш ефективну і продуктивну. Що стосується непрофесійної діяльності - хотілося б виїхати з кордон. Може бути Франція. А там побачимо.

На закінчення: Практика покаже, який ти фахівець.