Шеховцов Сергій Олегович

Я з'явився на світ у сніжний морозний вечір 12 квітня 1987 у моїх чудових батьків Шеховцової Олени Євгенівни та Шеховцова Олега Анатолійовича. За свідченнями очевидців, читати я почав досить рано і серйозно підійшов до цієї справи. Ще до школи встиг захопитися основами ядерної фізики та небесної механіки і прочитати за цією темою цілий том дитячої енциклопедії.

Але в п'ятирічному віці в моєму домі завелася книжка Зарецького А.В. і Труханова А.В. «Енциклопедія професора Фортрана», в якій «у захоплюючій, гостросюжетній формі автори вводять молодших школярів у світ комп'ютерів». Після цього я був приречений.

У семирічному віці я пішов до першої класи школи № 123. У цьому ж віці мене віддали вчитися малюванню. І знову таки в цьому ж віці у мене з'явився самий перший комп'ютер — «Парус» (ZX-Spectrum). Малювання мене надовго не захопило, але з комп'ютером я потоварищував — він умів таку чарівну річ, як завантажувати програми з касет (так-так, звичайних аудіокасет). Зрозуміло, що я на ньому грав. Але вже в тому віці на цьому ж «Парусі» був виявлений інтерпретатор Бейсіка і зроблені спроби якщо не програмувати, то хоча б зрозуміти принцип роботи.

Прожив цей агрегат в нас кілька років, а потім тато добув десь ХТ, від якого мене теж було досить складно відірвати.

Щоб ви не вважали, що комп'ютер поглинув всю мою свідомість, відзначу, що вчився я в школі виключно на відмінно, особливо любив математику і фізику (що не дивно). В олімпіадах брав участь, але особливо не відзначився. У 7-8 класі займався плаванням і навіть отримав третій юнацький розряд. До речі, варто відзначити, що в цей же час мені купили мій третій серйозний комп'ютер — Celeron-700.

Після 8-го класу я не продовжив навчання у своїй школі, а успішно здавши тести, перевівся вчитися в Донецький технічний колеж. Вчитися стало на порядок складніше, тому що вимагали від нас набагато більшого, ніж від наших же однолітків, які навчалися у звичайних школах. Але варто висловити величезну подяку моїм вчителям: математики, фізики, біології та історії. Вони не тільки зуміли зацікавити в своїх предметах, але й привчили з відповідальністю підходити до поставлених завдань і не відстуавти перед труднощами.

Паралельно з колезьким заняттями я брав додаткові уроки з математики. Все це допомогло мені з легкістю скласти вступні рейтинги і стати повноправним студентом ДонНТУ. Оскільки я був прийнятий на перший курс до випускних іспитів, то отримання після закінчення колежу срібної медалі не вплинуло ні на що, окрім самооцінки.

До речі, варто відзначити, що в колежі я написав свої перші досить серйозні на той час програми — аналоги ігор «Сапер», «Lines», «Сокобан».

Думаю, не варто пояснювати, чому я вибрав саме цю спеціальність. Ну а про вибір ВУЗу питання навіть не стояло — якось апріорі було вирішено, що я буду вступати до ДонНТУ. Отже, 1 вересня 2004 року почалося моє університетське навчання. Ми відразу зрозуміли, що найбільш дієвий підхід до навчання програмуванню — це численні помилки в методичних посібниках, виправляючи які легше осягати власне суть програм. Ця методика була широко застосована нашими викладачами, але ми впоралися. Вчитися було важко, цікаво, але не довго. Волею долі одним прекрасним липневим вечором сталася аварія, в наслідок якої довелося взяти академічну відпустку на рік. Важко, знаєте, ходити на навчання з переламаними ногами.

У грудні я вже міг більш-менш вільно ходити, чим і скористався, відправившись до університету знайомитися з новою групою. Не можу сказати, що вона мені сподобалась, але вибору не було. Пізніше виявилося, що перше враження було хибним — у групі я прижився, до того ж досить добре і без особливих складнощів.

До початку навчального року без діла мені сидіти не хотілося, тому я пару місяців пропрацював системним адміністратором в компанії «СтройАктів» і отримав дуже цінний досвід приборкання комп'ютерів.

Другий курс для мене видався особливо важким. Оскільки навчатися за рік я абсолютно відвик, то першу сесію після виходу з академічної відпустки здав дуже важко і з боргами. Далі вдалося стати на вірний шлях і значно поліпшити свої навчальні результати. Ці зусилля не пройшли даремно, і після здачі бакалаврського іспиту на «відмінно» я був рекомендований до зарахування в магістратуру на бюджет. Де в даний час і навчаюсь, поєднуючи навчання з роботою у фірмі «Soft Xpansion» 3D-програмістом С++.

Моїм науковим керівником є Костюкова Наталя Стефанівна. Обрана була саме вона не тільки тому що вона чудовий викладач і прекрасна людина, але і тому що мені цікавий напрямок яким вона займається — обробка зображень. Ще на третьому курсі в рамках написання курсової роботи по створенню тривимірного графічного редактора я захопився цим напрямом. Вибір теми так само аж ніяк не випадковий — контентно-залежне масштабування зараз є новою перспективною технологією і мені було б цікаво дослідити можливості цього алгоритму.

Наприкінці хотілося б висловити величезну подяку Чернишовій Аллі Вікторівні, яка викладає у нас з другого курсу і завдяки якій я навчився вчасно і правильно здавати курсові роботи .=)

Що стосується планів на майбутнє — вони є, але поки до їх реалізації ще далеко, не думаю, що варто їх розголошувати. Природно, є прагнення до кар'єрного росту, думаю, що не безпідставне. Взагалі, хотілося б побувати в різних куточках світу і спробувати себе в екстремальних видах спорту.