Коротко про себе

• Середній бал за період навчання в університеті: 4.84
• Вільно володію російською та українською мовами
• У обсязі, достатньому для спілкування, читання та листування, володію англійською та німецькою мовами
• Маю досвід роботи з наступними мовами програмування, технологіями та спеціалізованим ПЗ:
  • Pascal
  • Assembler
  • C
  • Delphi
  • HTML
  • JavaScript (JQuery Framework)
  • HDL
  • C# (Windows Forms, WPF, ADO.NET, Entity Framework, Remoting)
  • Microsoft Visual Studio, Microsoft Expression Blend 2
  • MATLAB (Simulink, Real-Time Workshop), Mathcad
  • Active-HDL 6.3, Xilinx
  • Tortoise SVN
  • IIS
  • Micro-Cap
  • СУБД: Microsoft SQL, MySQL
• Полюбляю спорт та активне проведення часу

Біографія

   Гарячим літом 1988 року 20 червня я народився в одному з пологових будинків міста Донецька. Ця прекрасна подія відбулася в молодій сім'ї звичайних радянських людей, моїх тата й мами. Хоча на той момент я не розумів, де я опинився, і що навколо діється. Але мої батьки з усіх сил намагалися, щоб моє перебування в цьому житті було найприємнішим. За що їм велике спасибі. Тато, мама, я Вас дуже сильно люблю :).

   Мій тато, Микола Миколайович, і мама, Тетяна Степанівна, майже все життя служили в лавах Збройних Сил України, в одній з частин нашого міста. Ця обставина досить сильно вплинула на ідеї, які виникали в моїй юній голівоньці. З ранніх років я теж хотів бути військовим. Тому гуляти з татом по частині або грати в «війну», було моїм улюбленим заняттям.

   Таке прекрасне життя тривало недовго. Прийшов 1995 рік. Я пішов у перший клас. І став учнем 1-А класу ЗОШ № 62. Про цю подію я мало чого можу розповісти. Пролетів цей рік дуже швидко. Пам'ятаю, що клас у нас був веселий, дружний, і дуже добра класна керівниця.

   Після закінчення першого року навчання моя сім'я переїхала. Тепер ми жили недалеко від роботи батьків. Це біля аеропорту. І тут настав момент віддати мене до іншої школи. Вибір впав на ЗОШ № 41. Але яким було наше здивування, коли мене прийняли в клас, де українська мова була профілюючою. А у нас в родині ніхто її не знав на той момент. Довелося мені, мамі, татові починати вчити незнайому для нас мову. Робили ми це старанно, всі разом. І за допомогою моєї класній керівниці, Олени Володимирівни, дещо навіть вийшло. У третьому класі я отримав свого першого похвального листа «За успіхи у навчанні». На жаль, після закінчення третього класу ми знову переїхали на старе місце проживання.

   І в п'ятий клас я знову пішов вчитись в загальноосвітню школу № 62. Тепер ніхто довго не думав, в який клас мене відправити. І я став учнем 5-У класу з українською мовою підготовки.

   Вчитися було дуже цікаво. Взагалі, протягом всіх десяти років мого перебування в школі вчителі з усіх сил намагалися дати нам найкраще. Ніколи ні в чому не відмовляли. І хочеться сказати кожному викладачеві: «ВЕЛИКЕ СПАСИБІ!»

   Навчався в школі я ще чотири роки (з п'ятого по восьмий класи). Це був своєрідний час. З одного боку ми, як і всі діти, вчилися вирішувати завдання з математики, писали твори з літератури, вчили історію. Але з іншого. ... Треба сказати, що особливістю українських класів було те, що дівчаток там набагато більше, ніж хлопчиків. Так було і в нас. Протягом чотирьох років у нашому класі хлопців було від 3 до 5 чоловік. А дівчат завжди було чоловік п'ятнадцять! Так от. Коли приходив час уроків праці, ми не йшли в майстерню, ні! Разом з нашими дівчатами ми робили макраме, іграшки, в'язали, готували. Як виявилося, це може бути цікаво :).

   У мене навіть добре виходило «гризти граніт науки». Тому кожен рік я їздив на олімпіади з математики та української мови та літератури, отримував похвальні листи. Але до кінця восьмого класу я вирішив поступити в інше місце навчання. Деякі предмети хотілося вивчати поглиблено. Завдяки щасливому випадку я знайшов інформацію про Донецький ліцей «Інтелект». Ранньою весною я з мамою сходив туди на день відкритих дверей. Мені сподобалося, і все було вирішено.

   Влітку почалися вступні іспити. Це були українська мова та математика. Я успішно впорався з цим завданням і з першого вересня 2002 року я став вчитися в інформатико-математичному класі.

   Для мене це був абсолютно новий етап життя. Все було інакше: однокласники, викладачі, умови, сам процес навчання. Спочатку було важко перебудуватися, але вже з другої половини дев'ятого класу я точно зрозумів, що мені тут подобається. Три роки в ліцеї пролетіли непомітно, легко. І зараз я згадую цей час з великим задоволенням і теплом.

   В ліцеї я також старанно вчився. Брав участь у конкурсах та олімпіадах з української мови та літератури, російської мови та літератури, математики, інформатики. В результаті, одинадцятий клас я закінчив із золотою медаллю.

   І тут постало питання, яку спеціальність вибрати для навчання у ВНЗ. Ідей було багато. У ранньому дитинстві я думав продовжити батьківський шлях і стати військовим. Потім збирався бути міліціонером. Але з десятого класу, коли в нашому будинку з'явився комп'ютер, я все більше схилявся у бік програмування. Батьки мене підтримали із цією ідеєю.

   На останньому році навчання я багато додатково займався, ходив на курси для того, щоб спробувати свої сили на рейтингах в Донецькому національному технічному університеті. Після другого туру мій сумарний бал становив 50,5. Вже тоді було зрозуміло, що цього вистачить для вступу на бюджет на спеціальність захист інформаційних мереж факультету обчислювальної техніки та інформатики. Я був щасливий!

   І ось уже п'ятий рік я студент цього вНз. Перший рік я провчився на спеціальності захист інформаційних мереж. Наприкінці першого курсу проходив відбір в німецьку групу. Я пройшов туди. І майже весь липень у нас була практика. У всіх лише до обіду  — за фахом. А ті, хто хотіли вчитися в німецькій групі, після обіду йшли займатися німецькою. Голова вибухала після такого дня. Але це було дуже цікаво.

   І ось вже пройшли три роки німецької групи. Все сталося якось швидко :) Напевно, просто було захоплююче. Я отримав диплом бакалавра з відзнакою. І тепер навчаюсь на п'ятому курсі в магістратурі.

   Разом з тим я встиг побувати на стажуванні в Німеччині. Кілька чоловік з нашої групи з серпня по листопад 2009 року проходили наукове стажування в університеті міста Штутгарт. Це був неоціненний досвід в моєму житті.

   На даний момент моєю першою метою в житті є  — закінчити навчання, захистити диплом. Після навчання я хочу кілька років попрацювати програмістом в якій-небудь фірмі, що розвивається. У цей період хочу одружитися і завести парочку діточок. Моя мрія  — створити фірму або брати участь у її створенні. Вона буде працювати в сфері IT. Але коло інтересів буде різнобічним, тому що постійно створювати однакові проекти  — це не цікаво.

А ще хочеться жити довго і щасливо :).