Я ніколи не любила писати, а про себе тим більше. Але виникла потреба. Тому коротко про мою сім'ю:
Мама – Олена Леонідівна Каломоєць. За професією – токар. Працює на ПМЗ (Петровському машинобудівельному заводі). Найближча і рідніша для мене людина.
Брат – Валерий Витальевич Коломоець.
Ще є бабуся, дідусь, дядько, тітка і дві улюблені кузини))).
Холодним весняним ранком 7 березня 1989 року в Петровському районі міста Донецька народилася я – Валентина Віталіївна Коломоєць. До самого мого народження всі вважали, що буде хлопчик. Але з'явилася я – дивовижний подарунок мамі до 8-го березня.
Через 3 роки народився мій молодший брат Валерій, з яким ми воювали років до 15 точно))). До цих пір пам'ятаю ненависну і несправедливу фразу: "Ти старшa і маєш бути розумнішою... ". Зараз ми живемо душа в душу, але про тодішні распрії нагадують наші синяки й подряпини на домашніх фотографіях.
Росла я серйозною і самостійною дитиною. Дітей по–сусідству було багато, тому нудьгувати не доводилося.
Садок я благополучно "прогуляла", а розуму мене вчили всією ріднею.
Перший раз у перший клас я відправилася в ЗШ № 104 в 1996 році. Першим вчителем стала Людмила Анатоліївна Кисла. Навчання давалося мені легко, незважаючи на те, що потрапила в україномовний клас. Я легко знаходила спільну мову з однокласниками, тому до останнього дзвінка була старостою нашого «А» класу.
Років у 8 я з ентузіазмом почала відвідувати шаховий клуб "Атака". Назбиравши купу грамот і призів із змагань різних категорій, виконала перший розряд. Але з часом інтерес до цього заняття став згасати і вже у 5-му класі я категорично відмовилася займатися. Не вийшло з мене нової Майї Чебурданідзе ;-)
Впродовж навчання в школі мене постійно направляли на різного роду олімпіади – конкурси і не обійшлося без участі в конкурсі наукових робіт школярів з правознавства, що проводиться МАН (малою академією наук).
У 8–му класі я стала активно займатися велоспортом. Завдяки цьому заняттю ми з командою ДЮСШ №4 об'їздили пів України. У 2004 році на Всеукраїнських змаганнях з маунтінбайку в м. Ялта я зайняла 3–є місце. Трохи пізніше отримала звання КМС. Але в середині 10–го класу це захоплення стало шкодити навчанню і довелося вибирати: спорт або освіта. Вибір ліг на останнє. Саме в цей час почалася моя активна підготовка до вступу до ВНЗу.
У зв'язку з відсутністю шкільного комп'ютерного класу довелося пізнавати комп'ютерну грамоту на курсах “SOS Computers”, заразом вивчивши курс "Комп’ютерна графіка".
Після 10–го класу влітку мене запросили в табір при Донецькому НВК № 114, де я освоювала ази вищої математики і була вожатою.
Клас наш був дуже дружним і активним. Ми завжди брали участь у всіх концертах, шкільних і районних заходах, чим заслужили пошану і любов вчителів і адміністрації школи.
Я дуже вдячна всім вчителям моєї школи. Особливо хотілося б відзначити вклад в шкільну освіту і формування мене як особистості чудової вчительки – Наталії Генадіївни Коновалової, класного керівника, надзвичайно талановитого педагога і другої мами для всього нашого класу.
Активне суспільне життя не перешкодило учбовим справам і школу я закінчила на "відмінно".
Мені завжди точні науки давалися легше за гуманітарні. Тому з вибором ВНЗу питань не виникло. ДонНТУ (Донецький національний технічний університет) – престижний університет і дуже хотілося вчитися саме тут. Зізнаюсь чесно, на момент вибору спеціальності я не уявляла до кінця, ким я хочу стати. Отримавши в приймальній комісії величезний список, чесно кажучи, трохи розгубилася. Рішення прийшло якось само собою. Весною 2006 року, здавши другий рейтинг я поступила на спеціальність "Електричні станції" (ЕС) електротехнічного факультету.
1 вересня 2006 року і почалося бурхливе студентське життя. Здавалося, це абсолютно інший світ, де говорять на невідомій мені мові. Але з кожним днем, з кожною прочитаною лекцією ставало все легше. І ось я вже з головою поринула в безперервний учбовий процес – лекції, лабораторні, практичні, здача розрахункових робіт, курсових, індивідуальних, заліків та іспитів. З перших предметів запам'яталися введення в інформатику (Євген Ростиславович Алексєєв) і вища математика (Борис Пантелейович Іванов).
Перша практика на Углегорськой ТЕС стала і першим важким випробуванням для всієї групи. Керівником був Георгій В'ячеславович Антоненко. Хто знає, той зрозуміє))).
Потім час як-ніби прискорив свій біг. І ось вже кінець четвертого курсу. Підготовка і складання державного іспиту.
Після закінчення бакалаврата з відмінністю в 2010 поступила до магістратури. Керівником моєї магістерської роботи став завідувач кафедрою ЕС – Віталій Федорович Сивокобиленко. Тематика його досліджень досить всіляка: математичне моделювання режимів роботи електричних станцій, груповий самозапуск асинхронних і синхронних двигунів, релейний захист. Тема моєї роботи: "Дискретна математична модель для аналізу ПП у синхронних генераторах та блочних трансформаторах ЕС". Вона актуальна і представляє широке поле для досліджень, оскільки пов'язана з галуззю електроенергетики, що розвивається – математичним моделюванням.
Як і у всіх, найближчими моїми планами є завершення і захист магістерської роботи, подальше працевлаштування.
Звичайно, хочу побачити світ, реалізуватися в житті. Планів безліч і я намагатимусь втілити їх у реальність!