Автобіографія

Дитинство

Я, Попова Ганна Сергіївна, народилася 24 лютого 1989 року в місті Кремінна Луганської області. Так би мовити, кращий подарунок татові до Дня захисників Вітчизни. У пологовому будинку навіть хотіли записати дату мого народження — 23 лютого, але голова сімейства наполіг, щоб у будинку були два свята: День захисників вітчизни і День народження старшої доньки.

Проживаємо усією сім'єю в прекрасному місті Кремінна Луганської обл., яке славиться своїми лісами і базами відпочинку, найвідоміша з яких — "Прилєсноє".

Сім'я

Мама — Попова Ірина Петрівна, начальник виробничої дільниці УДППЗ "Укрпошта"; тато — Попов Сергій Петрович, інженер–енергетик Комбінату комунальних підприємств; сестра — Попова Марина Сергіївна, учениця 8–го класу ЗОШ №1.

У дитячий садок я не ходила, моїм вихованням займалася любляча бабуся — Попова Валентина Федорівна, що навчила мене писати, читати і рахувати ще в 5 років.

З дитячих спогадів залишилося, як короткострижену дівчинку, яка навідріз відмовлялася носити сукні і товаришувала лише з хлоп’ятами часто дратували "хлопчисько".

Школа

1 вересня 1995 р. мене прийняли до 1–го класу ЗОШ №1 м. Кремінної. Моя перша вчителька — Кляхіна Олена Анатоліївна, людина яка дуже любить дітей і педагог за покликанням зробила усе, щоб урізноманітнити шкільні будні з 1–го по 4–й класи різноманітними відкритими уроками та іншими заходами.

Ще одна дуже важлива подія, яка сталася в період навчання у 1–му класі, — народження сестрички, 23 березня 1996 р.

Після початкової школи наш клас прийняла до себе вчитель української мови, чудовий педагог і жінка — Чернобай Тамара Олегівна, яка і вела нас по шкільному життю до самого випуску. Наш клас був одним з найкращих в історії школи і ще, на додаток, дуже–дуже дружним. Є що згадати: і походи на природу, і Дні здоров'я, і організовані нами шкільні дискотеки. Із тих часів у мене залишилося багато друзів, з якими спілкуємося і по сьогоднішній день.

Щоб трохи краще підготуватися до вступу у ВНЗ, в 11 класі ходила на додаткові заняття з математици, мій педагог — Кременчуцька Валентина Сидорівна, не просто профі своєї справи, але і відмінний психолог, єдина людина, яка завжди вірила в мене, налаштовувала на все краще і переживала усі мої вступні іспити, як свої.

Також увесь цей рік я вчилася на підготовчих курсах у Харківській академії міського господарства за напрямом "Економіка", де успішно провалила вступні іспити.

У червні 2006 року закінчила школу із срібною медаллю.

Окреме спасибі улюбленим учителям: Кляхиній Олені Анатоліївні, Чернобай Тамарі Олегівні, Перепелиці Ганні Іванівні, Гончаровій Любові Сергіївні та іншим.

Університет

Отже, 2006 рік став вирішальним роком вибору подальшої професії. Я довго не могла визначитися і з університетом, і з вибором професії, але в моїй долі зіграв роль один з випускників ДПІ, співробітник моєї мами, який і порекомендував мені вступати до ДонНТУ і саме на електротехнічний факультет. Ось так і приїхала 17–річна дівчина в м. Донецьк.

Коли вибирала спеціальність, з 4 тоді існуючих на факультеті назва "Електричні системи і мережі" сподобалася мені найбільше, тому я вирішила спробувати свої сили і вступати на ЭСіМ.

Напевно, у моєму вступі є доля щасливого випадку, оскільки я встигла подати документи в останній день, коли вже всі медалісти проводили співбесіду. Склала іспити на загальних підставах і УРА!!! Стала студенткою ДонНТУ, групи ЭСіМ–06. Так починається історія студентського життя.

Потім було поселення у гуртожиток №7, з яким пов'язані кращі події студентського життя і численна кількість друзів; знайомство з новою групою, яке звело мене з чудовою подругою і одногрупницею Зуєвою Лілею; знайомство з викладачами; перші пари; вічне недосипання; перша сесія; "хвости"; незрозумілі предмети; студентські вечірки; клуби і багато–багато цікавих подій.

Коли мені ще в школі говорили, що студентські роки найкращі, якось насилу вірилося, але тепер можу з упевненістю сказати, що студентські роки найкращі, найвеселіші, такі, що назавжди запам'ятаються і будуть неповторними. Думаю, через десяток років ми усі згадуватимемо ці роки з ностальгією.

Плани на майбутнє

Подальших планів дуже багато, найголовніші з них:
— відмінно закінчити магістратуру;
— переїхати мешкати до Київа;
— знайти гідну, високооплачувану роботу за фахом;
— отримати другу вищу освіту за напрямом "Юриспруденція";
— відкрити свою власну справу;
— придбати власне житло;
— створити дружну і міцну сім'ю;
— подивитися світ…