Шкарбан Олександра Вікторівна

БІОГРАФІЯ

Дитинство

Я народилася 3 серпня 1989 року в прекрасному селищі Новгородське міста Дзержинська Донецької області. Наше селище дуже гарне, з парками для відпочинку, зі своїми традиціями. Мені дуже повезло – у мене чудова родина. Моя мама, вчитель, завжди казала мені, що людина повинна бути грамотною і освіченою, підготувала мене до школи, навчила думати, міркувати. Мій батько дав мені мужнє ім'я – Олександра, яке закріпило назавжди мій характер. Батько виховав у мені відповідальність, цілеспрямованість, силу волі. Своє дитинство ділила зі старшою сестрою, дуже хотіла бути на неї схожою. У дитячому садку я була активною дитиною, брала участь у всіх постановках, з усіма дружила, захищала тих, кого кривдили, любила читати й малювати.

Шкільні роки

В 1996 році я пішла в школу № 17 м. Дзержинська. Уже в першому класі сказала вчителю, що хочу бути президентом України. Усіляко проявляла свої лідерські якості. У класі була організатором, користувалася популярністю ровесників. Усі роки вчилася на відмінно. У процесі навчання з'ясувалося, що люблю математику, хімію, фізику, і в останні роки вчилася в класі з фізико-математичним ухилом. У школі дуже полюбила спорт, а в міських змаганнях з туристичного багатоборства моя команда вперше принесла школі перемогу. Важливою частиною цього періоду мого життя були танці, любов до яких прищепила мені моя сестра. А вчитель літератури, письменник В'ячеслав Васильович Пасенюк, навчив любити книги. У школі знайшла міцну, справжню дружбу й любов, які йдуть поруч по життю. В 2006 році закінчила школу зі срібною медаллю.

Університет

Вибір ВНЗ й спеціальності для мене був дуже важким, але це питання допомогла мені вирішити мама. Улітку 2006 року я склала іспити в ДонНТУ й вступила на фізико-металургійний факультет на спеціальність «Екологія металургії». Перші кроки в університеті були початком мого нового життя й повністю виправдали мої надії. Вчитися в нашому університеті не просто, але головне старання й бажання досягтися великих вершин.
Навчання на кафедрі Рудно-термічних процесів і маловідходних технологій на чолі з Володимиром Васильовичем Кочурой чудова, цікава. Залишилися незабутні враження про викладачів, які завжди допомагали, наставляли – Сергій Іванович Падалко, Олександр Вікторович Кравченко, Григорій Миколайович Сидоренко, Іван Метрофанович Мищенко. Ніколи не забуду уроки інформатики з розумною, справедливою Людмилою Олександрівною Лазєбною, яка просто змусила оволодіти комп'ютерними технологіями, за що я їй дуже вдячна. Прикро, що не всі викладачі виправдовували мої надії, і хотілося б поменше зустрічати таких людей, особливо в інституті.
Бакалаврат закінчила із червоним дипломом і вступила на бюджетне навчання в магістратуру. У свої студентські роки познайомилася із цікавими людьми, навчилася жити по-новому, мислити по-новому, дивитися на багато речей у житті по-новому. Глибоко встромилася в мою свідомість думка про екологію, і зовсім змінилися погляди. В інституті з'явилася повна впевненість у значимості вибору моєї спеціальності.

Плани на майбутнє

Питання про майбутнє дуже важке. І дуже світле. Майбутнє представляється прекрасним і таким далеким. Найголовніше, що на нього є плани. Не всі це усвідомлюють, багато чекають без планів що ж надасть їм життя. А мій девіз слова Конфуція: «Кращий спосіб пророчити майбутнє – створити його». Мій перший план – прикласти всі зусилля, знання, старання, відповідальність і будувати своє життя після інституту.
Наше життя таке, яке роблять його наші думки. Мої думки спрямовані на цікаву роботу, де б змогла реалізувати свої здатності й одержати практичний досвід. Прагну бути справжнім професіоналом у своїй справі.
Існує висловлення: «Скажи мені, як ти ставишся до навколишнього середовища, і я скажу хто ти». Визнаю частиною своїх планів обов'язок допомагати людям созновати значення природи в їхньому житті, навчити не тільки брати, але й відповідати за те, що береш.
Дуже люблю машини, і мрію про свій автосалон.
Люблю вихованість, освіченість, етикет, і прагну побувати в Англії.
Люблю світ моди, і прагну побувати у Франції, в Італії.
Прагну у всіх життєвих ситуаціях бути Людиною з великої букви.
Прагну створити міцну родину, народити дітей і виховати їх гідними людьми.